Ухвала суду № 33060214, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. Київ К-40161/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

у справі № 2а-38355/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь»

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь» (позивач) звернулось до суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (відповідач), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000312300/0 від 13 жовтня 2008 року в частині, залишеній без змін за результатами розгляду первинної скарги, а також визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000372300/1 від 28 листопада 2008 року та № 0000372300/2 від 09 лютого 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій ТОВ «Свитязь» з податку на додану вартість за червень та липень 2008 року в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт № 1069/23-32724858 від 29 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312300/0 від 13 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 311 826,00 грн. (226 131,00 грн. - основний платіж, 85 695,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 09 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125 909,00 грн. (96 853,00 грн. - основний платіж, 29 056,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту в липні 2008 року суми податку на додану вартість в розмірі 96 853,33 грн.

Крім того, судами встановлено, що в липні 2008 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросвіт» сільськогосподарські добрива на суму в розмірі 570 000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 95 000,00 грн.), що підтверджується податковою накладною № 342 від 31 липня 2008 року.

В серпні 2008 року зазначене добриво повернуто постачальнику у зв'язку з чим контрагентом складено розрахунок № 25/342 від 03 серпня 2008 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 342 від 31 липня 2008 року, де зазначено про коригування обсягу поставки без урахування податку на додану вартість на суму в розмірі 475 000,00 грн., а також про зменшення податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця на суму податку на додану вартість в розмірі 95 000,00 грн.

В подальшому, ТОВ «Свитязь» придбано у ТОВ «Украгросвіт» сільськогосподарські добрива відповідно до податкових накладних № 353 від 12 серпня 2008 року на суму в розмірі 562 500,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 93 750,00 грн.) та № 358 від 18 серпня 2008 року на суму в розмірі 18 620,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 3 103,33 грн.).

Оплату за отриманий товар здійснено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента в серпні 2008 року відповідно до платіжних доручень № 48 від 11 серпня 2008 року та № 50 від 18 серпня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи те, що оплату за придбані у контрагента добрива здійснено ТОВ «Свитязь» у серпні 2008 року, податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, отримано позивачем також у серпні 2008 року, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у підприємства права на включення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні зазначеного товару, до складу податкового кредиту в липні 2008 року.

Пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Як встановлено судами, у зв'язку з поверненням товару ТОВ «Свитязь», отриманого на підставі податкової накладної № 342 від 31 липня 2008 року, ТОВ «Украгросвіт» проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму в розмірі 95 000,00 грн.

Проте, позивачем відповідне коригування в декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року не проведено, а відтак суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання ТОВ «Свитязь» на правомірне формування ним податкового кредиту в липні 2008 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь» відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.