Ухвала суду № 33060072, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. Київ К/9991/345/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року

у справі № 3/754/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000120804/1 від 23 травня 2008 року та № 0000120804/2 від 06 серпня 2008 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 98/08-04/00382094 від 03 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000120804/0 від 17 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 33 420,40 грн. (27 811,00 грн. - основний платіж, 5 609,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000120804/2 від 06 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15 900,00 грн. (13 325,00 грн. - основний платіж, 2 665,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості робіт з перевірки фінансової звітності, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «КПМГ-Україна», з підстав їх непідтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «КПМГ-Україна» укладено договір № 19-А/2002 від 29 грудня 2002 року, пунктом 1.1 якого передбачено, що контрагент зобов'язується провести перевірку фінансової звітності ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика», підготовленої відповідно до вимог Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності, зокрема, за звітний рік, що закінчується 31 грудня 2005 року (далі - «Етап 3»).

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що розрахункова вартість послуг, що надаються на «Етапі 3», складає 106 600,00 грн. Наведена вартість вказана з урахуванням аудиторських витрат та без урахування податку на додану вартість, який буде сплачуватись відповідно до вимог чинного законодавства України.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання обумовлених договором № 19-А/2002 від 29 грудня 2002 року робіт підтверджується актом здачі-прийомки наданих послуг, складеним 29 серпня 2007 року після отримання контрагентом від позивача повної оплати «Етапа 3», аудиторським висновком, виписками банку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості робіт з перевірки фінансової звітності з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика», а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.