Ухвала суду № 33060066, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. Київ К/9991/12072/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року

у справі № 2а-16659/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» ЛТД (позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0013962305 від 10 листопада 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Присуджено з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн. на користь ТОВ «Українські ресурси» ЛТД.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у м. Києві проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 1548/26/59/23/21504791 від 27 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0013962305 від 10 листопада 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 585,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 717,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами, порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності 20 червня 2009 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 585,00 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «Українські ресурси» ЛТД рішенням № 0013962305 від 10 листопада 2010 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.