Ухвала суду № 33060076, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К-41015/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року

у справі № 2а-540/10/1870

за позовом Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Сумська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242305/0/27338 від 27 квітня 2009 року в частині, що стосується завищення скоригованих валових витрат в розмірі 40 730,00 грн., а також першу податкову вимогу № 1/1537 від 06 жовтня 2009 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Сумська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2935/235/26439220/26 від 15 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242305/0/27338 від 27 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 832,00 грн. (25 483,00 грн. - основний платіж, 11 349,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням витрат за договором оренди автомобіля від 01 січня 2007 року, укладеним з Приватним підприємцем ОСОБА_3 в усній формі, до складу валових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, оскільки, як встановлено судами, договір оренди автомобіля від 01 січня 2007 року оформлено не в установленому законом порядку, а саме - нотаріально не посвідчено, він є нікчемним, а відтак не створює юридичних наслідків, зокрема, щодо надання права позивачу включати витрати на оплату орендних платежів до складу валових витрат.

При цьому колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача про те, що кошти ПП ОСОБА_3 сплачувались підприємством на виконання договору про надання транспортних послуг, укладеному в усній формі, оскільки, відомості щодо дати укладення цього договору, ціни та обсягу послуг відсутні. В свою чергу, вказане суперечить вимогам пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.