Постанова № 33058522, 19.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Справа № 922/1670/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя

Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі - ФільшинійН.І.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Ващенко Т.Д. за довіреністю від 27.10.2010р. №38-4055/391; Фомін В.В. за довіреністю від 30.04.2013р. №38-1928.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №2160Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі № 922/1670/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 15 308 844,46 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. у справі №922/1670/13 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 3481960,25 грн., 175912,44грн. пені та 178840,08 грн. 7% штрафу, 3% річних в розмірі 276936,15 грн. та інфляційних втрат в розмірі 51 690,81 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 1 062 907,60 грн. та в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 1 080 597,14 грн. відмовлено. В частині стягнення основного боргу в розмірі 9 000 000,00 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення суду з посиланням на ст.ст. 526, 610, 611 Цивільного кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті за газ у розмірі 3481960,25грн. та обґрунтованістю нарахування 276936,15 грн. 3% річних, 51690,81грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, судом з посиланням на ст. 83 Господарського кодексу України зменшено розмір пені та штрафу на 85,8% та стягнено відповідно пеню у розмірі 175912,44 грн. та 7% штрафу в сумі 178840,08грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі №922/1670/13-г в частині зменшення пені та 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 062 907,60 грн. пені та 1 080 597,14 грн. 7% штрафу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. На думку апелянта, суд зобов'язаний був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Крім того, судом не досліджено майновий стан сторін та інші інтереси сторін, зокрема, те, що зменшення розміру пені спричиняє позивачу збитки, оскільки у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками 20-24% для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що прийняте з урахуванням винятковості ситуації та відповідно до норм чинного законодавства та просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі № 922/1670/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, викликаний неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію. Крім того, відповідач зазначає, що причиною такого стану підприємства є невиконання державою зобов'язань по перерахуванню субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості в різниці тарифах. А також, КП «Харківські теплові мережі» надало додаткові пояснення по справі, в яких вказує, що у господарське відання КП «Харківські теплові мережі» була передана теплоелектроцентраль-3. Частина виробленої електроенергії використовується на власні потреби теплоелектроцентралі-3, а залишок електричної енергії КП «Харківські теплові мережі» за договором від 31.05.2011р. №7004/02 продає ДП «Енергоринок», який також має значні борги перед КП «Харківські теплові мережі».

В судовому засіданні 06.08.2013р. оголошено перерву до 15.08.2013р. з метою надання додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.08.2013р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі №922/1670/13 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.01.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупцем) укладений договір про закупівлю природного газу №12/1005-ПР, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва електричної енергії.

Згідно з п.1.2 вказаного договору продавець передає покупцеві з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. природний газ в обсязі до 52000тис.куб.м., з визначеною кількістю тис.куб.м. по місяцях.

Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60грн., крім того ПДВ - 61,12грн., всього з ПДВ - 366, 72грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12грн., всього з ПДВ - 3945,90 грн.

У п.4.1 договору встановлено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 7.3 даного договору сторони домовилися, що у разі порушення покупцем п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми прострочення платежу (т.І, а.с. 11-15).

27.06.2012р. між тими ж сторонами укладена додаткова угода №1 до договору про закупівлю природного газу від 19.01.2012р. №12/1005-ПР, якою були внесені зміни до п. 1.2 щодо обсягу природного газу в розмірі 24299531 куб.м., а також ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60грн., крім того ПДВ - 61,12грн., всього з ПДВ - 366, 72грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 776,96грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. (т.І, а.с. 19-20).

На виконання умов договору від 19.01.2012р. №12/1005-ПР позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу: від 31.01.2012р. природний газ в об'ємі 5759,843тис.куб.м. на суму 22727764,49грн., від 29.02.2012р. природний газ в об'ємі 5704,823тис.куб.м. на суму 22510661,08грн., від 31.03.2012р. природний газ в об'ємі 5477,326тис.куб.м. на суму 21612980,67грн., від 30.04.2012р. природний газ в об'ємі 3024,607тис.куб.м. на суму 11934796,76грн., від 31.05.2012р. природний газ в об'ємі 1107,653тис.куб.м. на суму 4370687,97грн., від 30.06.2012р. природний газ в об'ємі 1325,279тис.куб.м. на суму 5229418,40грн., від 31.07.2012р. природний газ в об'ємі 1082,569тис.куб.м. на суму 5046650,88грн. (т.І, а.с.21-27).

Відповідач частково здійснював оплату за поставлений природний газ, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 12481690,25грн., що не заперечується сторонами, та вбачається з розрахунку позивача, поданого до позовної заяви (т.І, а.с. 28-29).

19.04.2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 12481690,25грн. основного боргу, 51690,81грн. інфляційних втрат, 276936,15 грн. 3% річних, 1238820,04 грн. пені та 1259437,22грн. 7% штрафу (т.І, а.с. 4-7).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у процесі слухання справи у господарському суді першої інстанції здійснив оплату за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.05.2013р. № 6739 на суму 3000000,00грн., від 30.05.2013р. №6770 на суму 3000000,00грн., від 31.05.2013р. №6863 на суму 1435309,37грн., від 31.05.2013р. №6864 на суму 1564690,63грн. всього - на загальну суму 9000000,00грн. (т.І, а.с. 80-83).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі №922/1670/13 позов задоволений частково з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що КП "Харківські теплові мережі" несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 19.01.2012р. №12/1005-ПР, у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг у сумі 12481690,25грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснена часткова оплата основного боргу за природний газ, про що свідчать платіжні доручення від 29.05.2013р., 30.05.2013р., 31.05.2013р.

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За приписами пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції при прийнятті рішення правомірно застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та припинив провадження у справі в частині стягнення 9000000,00грн. основної суми боргу.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, сума основного боргу за відповідачем складала 3481960,25грн., у зв'язку з чим господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу три проценти річних в розмірі 276936,15грн. за період прострочення виконання зобов'язань та 51690,81грн. інфляційних втрат за період з січня по липень 2012року.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 85,8%: до 175912,44грн. пені та 178840,08грн. штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.3 договору про закупівлю природного газу від 19.01.2012р. №12/1005-ПР сторони домовилися, що у разі порушення покупцем п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми прострочення платежу.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1238820,04грн. та штраф у розмірі 1259437,22грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу на 85,8%, місцевий господарський суд виходив з того, що 85,8% теплової енергії, що виробляється, споживається населенням, яке має багатомільйонні борги перед підприємством, сума збитків станом на початок 2013 року складала 304,8 млн.грн. та станом на 31.03.2013р. збільшила та складає 443,8 млн.грн.

Колегія суддів, погоджуючись з такими твердженнями місцевого господарського суду та враховуючи співрозмірність пред'явлених до стягнення санкцій з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання, дійшла висновку про правомірність зменшення розміру заявленої до стягнення пені та 7% штрафу на 85,8%. При цьому, суд апеляційної інстанції перевірив розрахунки пені та 7% штрафу, які підлягають до стягнення, встановивши їх у розмірі: пеня - 175912,44 грн., 7% штрафу - 178840,08 грн.

Посилання апелянта на судову практику, з якої вбачається, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може бути прийнято колегією суддів як доказ в обґрунтування доводів апеляційної скарги, оскільки в єдиному державному реєстрі судових рішень містяться і рішення, в яких розміри штрафних санкцій зменшуються за клопотанням сторін.

Вказуючи на порушення судом норм статті 233 Господарського кодексу України апелянт зазначає, що судом не враховано майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання боржником та інші обставини і зазначається на те, що у разі зменшення штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не почав виконання своєї частини зобов'язання. Однак, відповідач постійно здійснює розрахунки із позивачем, в тому числі і протягом розгляду справи у суді.

Позивачем не надано до суду жодного документу, який обґрунтовував би понесення ним збитків та їх розрахунку, а лише вказує на те, що підприємство залучає комерційні кредити під 20-24% річних.

Крім того, з довідки КП "Харківські теплові мережі" від 26.04.2013р. вбачається, що станом на 24.04.2013р. заборгованість за спожиту теплову енергію складає 1191,7млн. грн. з яких: населення-702,6млн.грн., госпрозрахункові організації - 99,2млн. грн.; бюджетні організації - 297,6 грн.; заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг - 92,2 млн. грн. (т.І, а.с.59).

З урахуванням викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що також підтверджується балансом на 31.03.2013р., неповернута різниця в тарифах складає 92,2млн. грн., а заборгованість населення перед відповідачем за теплопостачання становить 702,6млн.грн., також враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобов'язання відповідачем не виконувались з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з важким фінансовим становищем КП "Харківські теплові мережі", яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію та у зв'язку з невиконанням населенням зобов'язань за надані послуги.

Таким чином, місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини справи й визначені правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені та штрафу на 85,8%, відповідно, до 175912,44грн. та до 178840,08грн.

Посилання НАК "Нафтогаз України" на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення НАК "Нафтогаз України" комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ є необгрунтованими, оскільки, позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ, або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

З урахуванням викладеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «НАК "Нафтогаз України" не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі №922/1670/13 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі № 922/1670/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 19.08.2013р.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза