Постанова № 33056171, 26.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1565/13-а

26 липня 2013 року 13год. 03хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Корень О.М., Жуковський О.В.

відповідача: представник Величко А.В., Вікторчук О.В., Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" до Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу,визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СБЕ Україна Рівне» (далі - ТОВ «СБЕ Україна Рівне») звернулось з адміністративним позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Млинівської МДПІ) про визнання протиправним та скасування Наказу №45 від 07 березня 2013 року; визнання протиправним та скасування Наказу №52 від 15 березня 2013 року; визнання протиправними дій щодо призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки; скасування податкових повідомлень - рішень: №0000141500 від 12 квітня 2013 року, №0000041500 від 12 квітня 2013 року, №0000121700 від 12 квітня 2013 року, №0000052200 від 12 квітня 2013 року, №0000072200 від 12 квітня 2013 року, №0000082200 від 12 квітня 2013 року, №0000092200 від 12 квітня 2013 року, №0000102200 від 12 квітня 2013 року; №0000112200 від 12 квітня 2013 року.

10 червня 2013 року ТОВ «СБЕ Україна Рівне» було подано заяву про уточнення предмету та підстав позову. 27 червня 2013 року ТОВ «СБЕ Україна Рівне» подало заяву про зменшення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000121700; № 0000052200; №0000072200; №0000082200; №0000092200; №0000102200; №0000112200 - усі від 12 квітня 2013 року. Заяви були судом прийняті.

В обґрунтування позову позивач покликається на наступне:

- неправомірність висновків Млинівської МДПІ щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4034 грн. у листопаді 2010 року та завищення в грудні 2010 року на суму 4034 грн. по господарських операціях з ПП ОСОБА_8.;

- неправомірність висновків щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108 грн. за травень 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за травень 2011 року і до завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 року на 108 грн., по господарських операціях з ФГ «Млинівська чайка»;

- неправомірність висновків щодо завищення податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 1669 грн., що призвело до заниження сум ПДВ до сплати за відповідний період на суму 1669 грн., по господарських операціях з ТОВ «Континент Нафто-Трейд»;

- неправомірність висновків щодо завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 3943100 грн., в тому числі: за вересень місяць 2011 року на суму 409411грн., за жовтень місяць 2011 року на суму 90500 грн., за листопад місяць 2011 року на суму 91918грн., за січень 2012 року на суму 6042 грн., за лютий 2012 року на суму 22862 грн., за грудень 2012 року на суму 3322337,00 грн., що призвело до заниження сум до сплати за відповідний період на суму 3943100,00 грн., по операціях з вивезення товару за межі митної території України;

- неправомірність висновків щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 937645,00 грн. по операціях з вивезення товару за межі митної території України;

- неправомірність висновків щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на загальну суму 482908,00 грн. по операціях з вивезення товару за межі митної території України.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з зазначених у ньому підстав та пояснили таке.

Згідно із ч.2 п. 15. підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України) операції з вивезення в митному режимі експорту товарів товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, звільняються від оподаткування на додану вартість.

До операцій з вивезення товарів товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 застосовується податкова пільга.

Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (п. 30.1 ст. 30 ПК України).

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.1 ст. 30 ПК України).

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30.3 ст. 30 ПК України).

Вважають, що застосування податкової пільги - є правом платників податків, а не їх обов'язком.

Відтак твердження податкового органу відносно того, що підприємство було зобов'язане застосовувати пільгу щодо звільнення від оподаткування на додану вартість операцій з вивезення в митному режимі експорту товарів, є безпідставним та необґрунтованим.

ТОВ «СБЕ Україна Рівне» правомірно використано право на нульову ставку оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до п. «а» пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України під кодом 14010394, яка діє із 01.01.2011 року згідно «Довідника №65/2 інших податкових пільг станом на 29.03.2013 року», про що у податковий орган подавалась звітність про суми пільг.

ТОВ «СБЕ Україна Рівне» за період серпень - грудень 2011 року було реалізовано на експорт товару на суму - 4220300,00 грн., січень - грудень 2012 року було реалізовано на експорт товару на суму - 53538669,00 грн. Операції по експорту товару відображені в рядку 2.1 колонки А декларації по ПДВ.

Пунктом 3.3. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228 передбачено, що в рядку 2.1 відображаються операції з вивезення товарів за межі митної території України. Тобто підприємством було вірно відображено експорт товарів в рядку 2.1 колонки А декларації по ПДВ.

Крім того, податковий кредит, який було сформовано за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, був оплачений продавцю товарів/послуг, оскільки був включений у вартість цих товарів/послуг.

Також представники позивача пояснили, що згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України платник має право віднести до податкового кредиту частку сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподаткованих операціях. Товари, роботи та послуги, які були придбанні/отриманні ТОВ «СБЕ Україна Рівне» у спірний період, були використанні лише в оподаткованих операціях, а тому податковий кредит сформовано вірно та згідно норм статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин ТОВ «СБЕ Україна Рівне» та ПП ОСОБА_8, то Товариством у листопаді 2010 року не було задекларовано передоплату за товари, отримані від ПП ОСОБА_8 в сумі 24202,20 грн.

Проте, як зазначено в акті перевірки, у грудні 2010 року на зазначену суму контрагентом позивача було відпущено продукцію та виписано дві податкові накладні, які включені до реєстрів виданих податкових накладних. Сума податкових зобов'язань включена позивачем у податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Представники позивача вважають, що податковим органом було помилково застосовано штрафну санкцію у розмірі 2017,00 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Оскільки, як зазначено в акті перевірки та підтверджено податковими накладними і податковою декларацією, які долучались до матеріалів справи, Товариством у грудні 2010 року на суму 24202,20 грн. були виписані податкові накладні, дані показники були включені до декларації з ПДВ, а тому застосування штрафних санкцій податковим органом виключається.

Щодо взаємовідносин ТОВ «СБЕ Україна Рівне» із ТОВ «Континент Нафто - Трейд» представники позивача зазначили наступне.

Податковим органом зазначено, що податкова накладна від 30 вересня 2010 року № 43844 не відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідачу не зрозуміла номенклатура товару П.М.М.

Проте, номенклатура товару П.М.М. - є зрозумілою (паливно - мастильні матеріали). Кошти за даний товар були оплачені, в ціну товару включено ПДВ. Розбіжності у обліках зазначених контрагентів відсутні.

Відповідно до п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надана позивачем податкова накладна містить зазначені вимоги, а тому збільшення податкового зобов'язання на суму 1669,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 834,50 грн. є безпідставним. Покликання податкового органу на існування ще однієї податкової накладної є безпідставним.

Щодо взаємовідносин із Фермерським господарством «Млинівська Чайка» представники позивача зазначили таке.

ТОВ «СБЕ Україна Рівне» в травні 2011 року було отримано передоплату за послуги від ФГ «Млинівська Чайка» в сумі 645,37 грн., в т.ч. ПДВ 107,56 грн. Дані кошти не віднесено до податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року. Проте цей факт міг лише впливати на суму від'ємного значення ПДВ, а не на суму бюджетного відшкодування.

Так, в акті перевірки (арк. 23 акту) описана перевірка достовірності бюджетного відшкодування за червень 2011 року, в якому перевірялась і декларація за травень 2011 року. Актом перевірки №394/23/34337505 підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в сумі 829139,00 грн. та встановлено заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на суму 1581831,00 грн.

Тому висновок Млинівської МДПІ, що підприємством було зайво відшкодовано 108 грн. на поточний рахунок, є помилковим.

Крім того, представники позивача пояснили, що правомірність бюджетного відшкодування підтверджується актами перевірок податкового органу за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, якими підтверджуються суми бюджетного відшкодування.

Товариством було розраховано суми бюджетного відшкодування з врахуванням ст. ст. 187, 198, 200 ПК України. Суми, отримані на поточний рахунок підприємства, були витраченні на оплату податків та зборів. Право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, які долучались до матеріалів справи.

Тому, на думку представників позивача, висновки податкового органу в цій частині також є безпідставними.

Щодо визнання дій протиправними та скасування Наказу начальника Млинівської МДПІ №45 від 07 березня 2013 року та Наказу начальника Млинівської МДПІ №52 від 15 березня 2013 року були надані наступні пояснення.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності підстав, передбачених п. 78.1 ст. 78 ПК України. Пункт 78.1.1 та пункт 78.1.4 містять необхідну умову ненадання або несвоєчасне надання відповіді на запит.

Отже, за наявності підстав, передбачених п. 73.3 ст. 73 ПК України податковий орган має право звернутись до платника податків із запитом про надання інформації та надання документального підтвердження. Тобто документ, який направляється платнику податків має містити назву «ЗАПИТ».

Однак, із наказу №45 від 07 березня 2013 року вбачається, що податковий орган називає документ від 19.02.2013 року «ЛИСТ».

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу для призначення такого виду як позапланова виїзна перевірка це - ненадання або не своєчасне надання відповідей на запит податкового органу платником податків.

Проте, відповідач не надсилав позивачу запит, а був направлений лише лист від 19.02.2013р. (отриманий 22.02.2013 року) за №189/10/15-3, на який ТОВ «СБЕ Україна Рівне» 11.03.2013 року, тобто з дотриманням передбаченого п. 73.3 ст. 73 ПК України місячного строку, було надано відповідь

Відтак, дії Млинівської МДПІ щодо призначення та проведення перевірки є протиправними.

Крім того, усі податкові декларації позивача були подані вчасно, у строки, визначені законодавством.

Податковим органом не надано жодних доказів того, що декларації подавались невчасно, а також що вони містять невідповідності чи недостовірні дані. Також не було надано доказів проведення перевірок інших платників податків чи отримання податкової інформації щодо порушення ТОВ «СБЕ Україна Рівне» податкового законодавства.

Представники позивача вказують, що наказ - це рішення керівника контролюючого органу, а в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства - рішення органу владних повноважень, а дії по проведенню перевірки - це реалізація цього наказу (рішення). Таким чином, при певних умовах, наказ на проведення перевірки може бути нереалізованим, але керівник ДПІ використав надане йому Законом право та прийняв рішення - Наказ, а здійснення перевірки - це дії інших посадових осіб контролюючого органу, які не можна ототожнювати з діями керівника.

Тому у разі якщо при прийнятті наказу відсутні підстави для його прийняття, то даний наказ - є протиправним, не зважаючи на дії платника податку відносно допуску чи не допуску до перевірки.

За наведених підстав просили позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.04.2013 року № 0000141500 та від 12.04.2013 року № 0000041500, визнати протиправними та скасувати Накази Млинівської МДПІ №45 від 07 березня 2013 року, №52 від 15 березня 2013 року; визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Представники відповідача позов не визнали, подали письмові заперечення та пояснили наступне.

Згідно із ч.2 п. 15. підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПК України операції з вивезення в митному режимі експорту товарів товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, звільняються від оподаткування на додану вартість.

Тому суб'єкти господарювання, які експортують товари товарних позицій 1001 - 1008 та 1205 і 1206, не мають права відмовитись від застосування податкової пільги на підставі п. 30.4 ст. 30 Податкового кодексу України, оскільки ця пільга надається не безпосередньо платникам податків, а стосуються певних господарських операцій.

На підставі цього позивач був зобов'язаний відображати обсяг експортованих товарів в рядку 5 декларації з ПДВ, проводити пропорційний розподіл податкового кредиту по оподаткованих та неоподаткованих операціях, подавати додаток №7 до декларації по ПДВ, в якому визначати частку податкового кредиту, яку Товариство матиме право використовувати на протязі календарного року.

Відтак за результатами перевірки ТОВ «СБЕ Україна Рівне» податковим органом було самостійно визначено відсоток податкового кредиту по оподаткованих операціях, який у 2011 році склав 72,76% (частка використання товарів/послуг в оподаткованих операціях), у 2012 році - 17,14% (частка використання товарів/послуг в оподаткованих операціях).

Також Млинівською МДПІ було зроблено перерахунок декларацій з ПДВ помісячно за період з вересня 2011 року по грудень 2012 року, в результаті якого зменшено розмір бюджетного відшкодування та збільшено суму податкового зобов'язання, що підлягає до сплати.

Так, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення на суму 5113778,00 грн. в тому числі по звітних періодах:

- за вересень місяць 2010 року на суму 1669,00 грн.;

- за вересень місяць 2011 року на суму 409411 грн.;

- за жовтень місяць 2011 року на суму 90500,00 грн.;

- за листопад місяць 2011 року на суму 91918,00 грн.;

- за січень місяць 2012 року на суму 6042,00 грн.;

- за лютий 2012 місяць року на суму 22862,00 грн.;

- за березень 2012 місяць року на суму 283735,00 грн.;

- за квітень 2012 місяць року на суму 197240,00 грн.;

- за травень 2012 місяць року на суму 121848,00 грн.;

- за червень 2012 місяць року на суму 40115,00 грн.;

- за липень 2012 місяць року на суму 78602,00 грн.;

- за серпень 2012 місяць року на суму 125002,00 грн.;

- за вересень 2012 місяць року на суму 140256,00 грн.;

- за жовтень 2012 місяць року на суму 181178,00 грн.;

- за листопад 2012 місяць року на суму 1063,00 грн.;

- за грудень 2012 місяць року на суму 3322337,00 грн.

та заниження податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 248916,00 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП ОСОБА_8, то підприємством помилково у листопаді 2010 року не було включено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 4034,00 грн. за отриману передоплату в сумі 24202,20 грн. У грудні 2010 року позивачем відвантажено товар, виписано податкову накладну та було помилково включено її до складу податкових зобов'язань.

Це призвело до збільшення податкових зобов'язань у листопаді 2010 року та зменшення - у грудні 2010 року на зазначену суму, а також нарахування штрафних санкцій у розмірі 2017,00 грн.

По господарським операціям з ФГ «Млинівська чайка» підприємством не було включено у травні 2011 року суму отриманої передоплати 645,37 грн., в т.ч. ПДВ 107,56 грн., у склад податкових зобов'язань з ПДВ. Відтак Млинівською МДПІ було зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 108,00 грн. та застосовано штрафну санкцію - 54,00 грн.

Щодо ТОВ «Континент Нафтотрейд», то на думку відповідача податкова накладна №43844 від 30.09.2010 року складена з порушенням п. п. 7.2.1 ст. п. 7.2 ст. 7 Закону України про податок на додану вартість, а саме: не містить опис товарів. Відтак відповідачем було донараховано ПДВ на суму 1669,00 грн. та штрафну санкцію у розмірі 834,50 грн.

Щодо застосування ст.199 ПК України, то податковий кредит було сформовано по господарських операціях щодо придбання мінеральних добрив, органічних добрив, насіння, основних засобів, транспортних засобів, запасних частин, паливно - мастильних матеріалів, транспортних послуг, послуг по оренді, послуг зв'язку і т.д.

В судовому засіданні 18.07.2013 року представники пояснили, що для формування показників коригування податкового кредиту по правилах ст. 199 Податкового кодексу України було взято загальну суму податкового кредиту, сформованого підприємством, за мінусом необоротних активів.

Податковий орган під час проведення перевірки не визначав, який податковий кредит було використано в оподаткованих операціях, а який було використано частково в оподаткованих операціях та частково в неоподаткованих операціях, оскільки Товариство не вело облік оподаткованих та неоподаткованих операцій.

Стосовно неправомірності дій та скасування Наказу начальника Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №45 від 07 березня 2013 року та Наказу начальника Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №52 від 15 березня 2013 року були надані наступні пояснення.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутись до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Податковий орган вважає, що надісланий позивачу запит відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України. Оскільки відповідь на запит надана не була, Млинівською МДПІ відповідно до п. п. 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України було правомірно призначено перевірку, отже підстави для скасування Наказу начальника Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №45 від 07 березня 2013 року та Наказу начальника Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №52 від 15 березня 2013 року відсутні, як відсутні і підстави для визнання дій протиправними.

За наведених підстав в задоволенні позову просили відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ТОВ «СБЕ Україна Рівне» зареєстроване 11.07.2007 році у Млинівській районній державній адміністрації Рівненської області, номер запису 15991020000000366, останні зміни внесені 26.10.2010 року у зв'язку із зміною юридичної адреси. ТОВ «СБЕ Україна Рівне» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.07.07р. № 1951 та станом на 03.07.2012 року перебуває на обліку в Млинівській міжрайонній державній податковій інспекції Рівненської області Державної податкової служби. Зареєстроване платником податку на додану вартість з 19.07.2007р. №100054016 (т.1 а.с.27-32).

На підставі направлень від 11.03.2013р. №35, 36, 37, 38 та наказу Млинівської МДПІ Рівненської області ДПС №45 від 07.03.2013р., у відповідності до пп.78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «СБЕ Україна Рівне» (код ЄДРПОУ 34337505) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. Строк перевірки було продовжено Наказом Млинівської МДПІ від №52 від 15 березня 2013 року (т.1 а.с.9,10).

Результати перевірки оформлені актом від 29.03.2013р. №99/22/34337505 (т.1 а.с.33-126).

Відповідно до висновків акту перевірки: встановлено допущені ТОВ «СБЕ Україна Рівне» такі порушення:

- п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4034 грн. у листопаді 2010 року та завищення в грудні 2010 року на суму 4034 грн. по господарських операціях з ПП ОСОБА_8 ;

- п. 187.1 ст. 187 ПК, внаслідок чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108 грн. за травень 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за травень 2011 року і до завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 року на 108 грн. по господарських операціях з по господарських операціях з ФГ «Млинівська чайка»;

- п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено податковий кредит за вересень 2010 року на суму 1669 грн., що призвело до заниження сум ПДВ до сплати за відповідний період на суму 1669 грн. по господарських операціях з ТОВ «Континент Нафто-Трейд»;

- ст. 199 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит по ПДВ на суму 3943100 грн., в тому числі: за вересень місяць 2011 року на суму 409411грн., за жовтень місяць 2011 року на суму 90500 грн., за листопад місяць 2011 року на суму 91918грн., за січень 2012 року на суму 6042 грн., за лютий 2012 року на суму 22862 грн., за грудень 2012 року на суму 3322337,00 грн., що призвело до заниження сум до сплати за відповідний період на суму 3943100,00 грн.;

- ст. 199, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення», п. п. 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 937645,00 грн.;

- ст. 199, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення», п. п. 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на загальну суму 482908,00 грн.

Млинівською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби на підставі акта перевірки від 29.03.2013р. №99/22/34337505 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000141500 від 12 квітня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 937753,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 468876,50 грн., в тому числі: за червень 2011 року (по операціях з ФГ «Млинівська чайка) 108, 00 грн. та санкція 54,00 грн., квітень 2012 року - 107033,00 грн. та 53516,50 грн., травень 2012 року - 188326,00 грн. та 94163,00 грн., за червень 2012 року - 197051,00 грн. та 98525,00 грн., за серпень 2012 року - 160287,00 грн. та 80143,50 грн., за жовтень 2012 року - 284984.00 грн. та 142474,00 грн.;

- №0000041500 від 12 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3927250,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2028514,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року (по операціях з ТОВ «Континент Нафто-Трейд» ) 1669,00 грн. та санкція 834,50 грн., листопад - грудень 2010 року (по операціях з ПП ОСОБА_8) збільшення та зменшення зобов'язання на суму 4034,00 грн. та санкція 2017,00 грн., за вересень 2011 року - 409441,00 грн. та 204720,50 грн., жовтень 2011 року - 90500,00 грн. та 45250,00 грн., листопад 2011 року - 91918,00 грн. та 45959,00 грн., грудень 2011 року - зменшення на суму 125745,00 грн., грудень 2012 року - збільшення на суму 3459467,00 грн. та 1729733,50 грн.

Судом встановлено, що внаслідок не подання позивачем додатку 7 до податкової декларації з податку на додану вартість у вересні 2011 року, за грудень 2011 року та за грудень 2012р. "Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями", не здійснення розподілу податкового кредиту за 2011р. та 2012р., податковий орган в ході проведення перевірки дійшов висновку щодо порушення позивачем п.199.1 ст.199, п.199.5 ст.199, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 5113778,00 грн. в тому числі по звітних періодах:

- за вересень місяць 2010 року на суму 1669,00 грн.;

- за вересень місяць 2011 року на суму 409411 грн.;

- за жовтень місяць 2011 року на суму 90500,00 грн.;

- за листопад місяць 2011 року на суму 91918,00 грн.;

- за січень місяць 2012 року на суму 6042,00 грн.;

- за лютий 2012 місяць року на суму 22862,00 грн.;

- за березень 2012 місяць року на суму 283735,00 грн.;

- за квітень 2012 місяць року на суму 197240,00 грн.;

- за травень 2012 місяць року на суму 121848,00 грн.;

- за червень 2012 місяць року на суму 40115,00 грн.;

- за липень 2012 місяць року на суму 78602,00 грн.;

- за серпень 2012 місяць року на суму 125002,00 грн.;

- за вересень 2012 місяць року на суму 140256,00 грн.;

- за жовтень 2012 місяць року на суму 181178,00 грн.;

- за листопад 2012 місяць року на суму 1063,00 грн.;

- за грудень 2012 місяць року на суму 3322337,00 грн.

та заниження податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 248916,00 грн.

В результаті цього, на думку відповідача, Товариством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість 3927250,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на суму 937753,00 грн.

ТОВ «СБЕ Україна Рівне» за період серпень - грудень 2011 року було реалізовано на експорт товару на суму - 4220300,00 грн., січень - грудень 2012 року на суму - 53538669,00 грн. Операції по експорту товару відображені в рядку 2.1 колонки А декларації по ПДВ.

Зазначені обсяги реалізації на експорт товару та сума податкового кредиту у розмірі 5113778,00 грн. відповідають акту перевірки та були визначені на підставі досліджених у судовому засіданні первинних документів, а саме: вантажно-митних декларацій, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на перевезення товару, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6412, платіжних доручень, видаткових касових ордерів, зовнішньоекономічного біржового контракту, договорів на придбання товарів, на перевезення вантажів, відповідального зберігання майна, гарантійних листів (т.1 а.с.170-177, т.2 а.с.3-250, т.3 а.с.1-182, т.4 а.с.75-288, т.5 а.с.7-250, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-250, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-262, т.11 а.с.114-125). Від представників сторін зауважень щодо належності та допустимості цих доказів, а також щодо встановлених обсягів реалізації та суми сформованого позивачем податкового кредиту не надходило.

Відповідач у зв'язку з неподаним позивачем додатку 7 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, грудень 2011 року та грудень 2012р. самостійно розрахував коефіцієнт який у 2011 році склав 72,76% (частка використання товарів/послуг в оподаткованих операціях), у 2012 році - 17,14% (частка використання товарів/послуг в оподаткованих операціях).

Суд зазначає, що пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту регулюється п.199.1 ст.199 ПК України, згідно з яким латник податку у разі придбання та/або виготовлення товарів/послуг, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, має право віднести до податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Таким чином, здійснюється розподіл придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів на 3 групи за призначенням їх використання:

1 група - товари та послуги, які використовуються виключно в оподатковуваних операціях;

2 група - товари та послуги, які використовуються виключно в неоподатковуваних операціях;

3 група - товари та послуги, які використовуються частково в оподатковуваних та частково в неоподатковуваних операціях.

Розподілу підлягає лише та група товарів та послуг, які не можливо розподілити між першими двома групами та які використовуються одночасно в оподаткованих та неоподаткованих операціях.

Такого розподілу використання товарів в акті перевірки не наведено та з приводу цього не надано жодних пояснень. Також податковим органом не підтверджено, що товари та послуги по яких сформовано податковий кредит на суму 5113778,00 грн. частково використовувались в оподаткованих операціях, а частково в неоподаткованих операціях.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 29.03.2013р. №99/22/34337505, не досліджено задекларований податковий кредит з придбання товарів/послуг та необоротних активів, які з липня 2011 року до 31 грудня 2011 року та протягом 2012 року використовувалися частково в оподатковуваних, а частково у неоподатковуваних операціях. А тому розрахунки частки використання товарів, проведенні податковим органом є неправильними, оскільки, саме цей податковий кредит підлягає коригуванню по р.16.4 декларації за грудень 2011 року та грудень 2012р. у відповідності до ст.199 ПК України.

Також податковим органом не враховано наступне.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України, п. 4.4. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228, розподіл податкового кредиту у рядку 15 здійснюється протягом року у кожному з тих звітних періодів, у якому одночасно були й оподатковувані, й неоподатковувані операції з урахуванням відсотка, визначеного в табл. 1 додатка 7 (Д7) до податкової декларації за останній звітний період попереднього року.

Крім того, в рядку 15 декларації, розподіляються згідно з відсотком, визначеним у додатку 7, такі товари та послуги, які призначено для одночасного використання в оподатковуваних й неоподатковуваних операціях у наступних звітних періодах.

Розподілу підлягають суми ПДВ, нараховані (сплачені) протягом поточного звітного періоду при придбанні товарів (послуг), які одночасно використовуються і в оподатковуваних, і в неоподатковуваних операціях цього звітного періоду і при придбанні яких неможливо визначити чітку спрямованість використання.

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг), платник має відразу віднести відповідно до напряму використання: у разі використання в оподатковуваних операціях та наявності права на податковий кредит - до податкового кредиту (у декларації мають бути заповнені рядки 10.1, 12.1, 12.2, 12.4, 16.1, 16.2, 16.3).

Оскільки податковим органом не було досліджено напрямки використання товарів та послуг, по яких було сформовано податковий кредит, то висновки відносно обов'язковості заповнення рядка 15 декларації ПДВ є безпідставними, а перерахунки декларацій помісячно з вересня 2011 року по грудень 2012 року є недостовірними, оскільки не ґрунтуються на дійсних показниках.

Позивач стверджує, що всі товари та послуги, по яких було сформовано податковий кредит, було використано в оподаткованих операціях. Представниками податкового органу у судовому засіданні протилежне доведене не було.

Крім того, при дослідженні податкових накладних, по яких було сформовано податковий кредит, суд вбачає, що такі товари та послуги могли бути використані позивачем в оподаткованих операціях.

Системний аналіз статті 199 Податкового кодексу України дає суду підстави дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість при придбанні товарів/послуг та/або необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, віднести до податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Тому, оскільки податковим органом не було проведено розподілу товарів та послуг, які використовувались лише в оподаткованих операціях та які використовувались одночасно в оподаткованих та неоподаткованих операціях, суд приходить до висновку, що перерахунки декларацій з вересня 2011 року по грудень 2012 року, які були проведені податковим органом, не відповідають дійсним показникам господарської діяльності Позивача. Перерахунок частки сплаченого податку за 2011 рік та 2012 рік та проведене внаслідок цього коригування в рядку 16.4 декларації з ПДВ також не відповідає дійсності, оскільки в загальній сумі товарів та послуг, по яких було сформовано податковий кредит, бере участь і та кількість товарів та послуг, яка використовувалась лише в оподаткованих операціях.

Тому висновки Відповідача щодо завищення податкового кредиту на суму 5113778,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість 3927250,00 грн. є безпідставними.

Крім того, згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податкові органи можуть здійснювати податковий контроль, який в силу підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, здійснюється у тому числі шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України така сума підлягає сплаті перерахуванню до бюджету у строки, встановленні цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України така сума враховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (п. 200. 3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відноситься до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК України).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

За таких обставин, за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби або зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надсилає платнику податків податкове повідомлення - рішення у разі виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Тобто, чинним законодавством визначено вичерпний перелік дій податкового органу після проведення перевірки платника податків з питань обґрунтованості декларування останнім від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Зі змісту пункту 200.14 статті 200 ПК України вбачається, що податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

До матеріалів справи долучені акти попередніх перевірок, які підтверджують факт правомірності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Також до матеріалів справи долучені податкові декларації з податку на додану вартість, з яких вбачається, що сума бюджетного відшкодування розрахована згідно вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Стосовно права на податкову пільгу, а саме: звільнення від оподаткування податком на додану вартість, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.1 ст. 30 ПК України).

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30.3 ст. 30 ПК України). Із зазначених норм вбачається, що податкова пільга є правом, а не обов'язком платника податків.

Пунктом 30.4 статті 30 ПК України передбачено право платника податків відмовитись від використання пільги чи зупинити її використання на один або кілька податкових періодів, а відтак має право обрати пільгу на власний вибір.

На думку суду, ТОВ «СБЕ Україна Рівне» було правомірно використано право на нульову ставку операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Так, відповідно до п. «а» пп. 195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України операції з вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою. Згідно «Довідника №65/2 інших податкових пільг станом на 29.03.2013 року» (на який у своїх запереченнях покликається податковий орган) передбачена пільга за кодом 14010394 «за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту». Зазначена пільга діє з 01.01.11р.

Пунктом 3.3. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228, передбачено, що в рядку 2.1 відображаються операції з вивезення товарів за межі митної території України.

Відтак підприємством було вірно відображено експорт товарів в рядку 2.1 колонки А декларації по ПДВ та правомірно було використано право на застосування податкової пільги під кодом 14010394 відповідно до п. «а» пп. 195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0000141500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 937645,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 468822,50 грн. та податкове повідомлення-рішення Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0000041500 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3925581,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 2025661,70 грн.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «СБЕ Україна Рівне» із ТОВ «Континент Нафто - Трейд», суд зазначає наступне.

Податковий орган у акті перевірки (аркуш 18 акту) вказує, що позивачем згідно розрахунку коригування від 29.11.2010 року №152514 проведено коригування до податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року у сторону зменшення податкового зобов'язання на суму 1669,46 грн. Коригування було здійснено відповідно до вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі податкової накладної ТОВ «Континент Нафто - Трейд» від 30 вересня 2010 року № 43844 на кількість товару 1241 л. на суму 8347,29 грн., в т.ч. ПДВ 1669,465 грн. При цьому Млинівська МДПІ зазначає, що ця податкова накладна не відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, у графі номенклатура поставки товару зазначено «П.М.М.», що не дає можливості визначити вид придбаних паливно-мастильних матеріалів.

Проте даний висновок податкового органу є хибним, враховуючи наступне

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який ведеться підприємством та є обов'язковим видом обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В судовому засіданні було встановлено, що надана позивачем податкова накладна від 30 вересня 2010 року № 43844 відповідає вимогам як пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (т.11 а.с.133).

Відтак податкове повідомлення - рішення від №0000041500 від 12 квітня 2013 року в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1669,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 834,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші позовні вимоги суд вважає безпідставними та відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.

Щодо взаємовідносин ТОВ «СБЕ Україна Рівне» із ПП ОСОБА_8 (арк. 8 та 9 акту перевірки).

Судом встановлено, що товариством у листопаді 2010 року не було задекларовано передоплату за товари, отримані від ПП ОСОБА_8, на суму 24202,20 грн.

У грудні 2010 року на зазначену суму ТОВ «СБЕ Україна Рівне» було відпущено продукцію та виписано дві податкові накладні, за №№ 108 від 01.12.2010 року та 109 від 01.12.2010 року, які включені до реєстрів виданих податкових накладних у податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року (т.11 а.с.131-132).

На думку позивача податковим органом було помилково на зазначену суму застосовано штрафну санкцію у розмірі 2017,00 грн. Проте суд цим не погоджується, враховуючи таке.

У своїх поясненнях позивач покликається на вимоги пункту 50.1 статті 50 ПК України, згідно з якими у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку (далі - податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено та представниками позивача не заперечувалось, що ТОВ «СБЕ Україна Рівне» при відображенні суми недоплати у декларації з ПДВ за грудень 2010 року відповідно до вказаної вище норми не було самостійно нараховано штраф з відповідним збільшенням грошового зобов'язання.

Покликання позивача на зазначену норму є помилковим, оскільки на час виникнення спірних правовідносин ПК України не був чинним, а Закон України «Про податок на додану вартість» такого права для платників податків не передбачав.

У подальшому із набранням чинності ПК України позивачем також не було самостійно нараховано штраф у зв'язку із виявленням факту заниження податкового зобов'язання за листопад 2010 року.

Відтак висновки податкового органу у акті перевірки щодо заниження ТОВ «СБЕ Україна Рівне» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4034 грн. у листопаді 2010 року та завищення в грудні 2010 року на суму 4034 грн. по господарських операціях з ПП ОСОБА_8 відповідають вимогам чинного законодавства та відповідно податкове повідомлення - рішення від 12 квітня 2013 року №000041500 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2017,00 грн. є правомірним.

За наведених обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо порушення податкового законодавства по взаємовідносинах із Фермерське господарство «Млинівська Чайка» (арк. 9 акту), слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «СБЕ Україна Рівне» в травні 2011 року було отримано передоплату за послуги від ФГ «Млинівська Чайка» в сумі 645,37 грн., в т.ч. ПДВ 107,56 грн. Дані кошти не віднесено до податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року.

Суд погоджується з позицією податкового органу щодо порушення ТОВ «СБЕ Україна Рівне» вимог п.187.1. ст..187 ПК України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За наведених підстав податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року №0000141500 Млинівської МДПІ в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року у розмірі 108,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції - 54,00 грн. є правомірним.

Відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Наказу начальника Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №45 від 07 березня 2013 року щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «СБЕ України Рівне»; визнання протиправним та скасування Наказ начальника Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №52 від 15 березня 2013 року про продовження термінів проведення зазначеної перевірки; визнання протиправними дій Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби щодо призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, то суд приходить до висновку, що позов у даній частині не підлягає задоволенню з наступних причин.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 № 1245, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що начальником Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби було прийнято наказ №45 від 07 березня 2013 року про проведення перевірки позивача та наказ №52 від 15 березня 2013 року про продовження термінів перевірки на підставі п. п. 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме:

- 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи ДПС мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Разом із тим, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення, і відмова від їх отримання є неправомірною.

При цьому незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватись наступним чином: якщо платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки, а також має право оскаржити у судовому порядку рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, яке оформлене наказом. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 23.07.2012 року у справі №К/9991/43822/12.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що позивач фактично допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, відтак доводи щодо правомірності її проведення судом відхиляються.

Крім того, покликання позивача на те, що надісланий відповідачем запит не містить назви, а іменується у спірному наказі від 07.03.2013 року № 45 листом, є формальним порушенням, оскільки усі інші вимоги до запиту, підстав його надіслання відповідають п. п. 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи з викладеного, судом не встановлена наявність порушень, які б були підставою для скасування оскаржуваних наказів про проведення перевірки та для визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки позивача.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, довів правомірність винесення оскаржуваних наказів та дій щодо проведення перевірки позивача, а також правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року №0000141500 Млинівської МДПІ в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року у розмірі 108,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції - 54,00 грн. та податкового повідомлення - рішення від 12 квітня 2013 року №0000041500 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2017,00 грн.

У решті позовних вимог позивач на підставі належних та допустимих доказів довів їх обґрунтованість, а відтак позов підлягає до задоволення частково, а саме: визнається протиправним та скасовується податкове повідомлення - рішення Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0000141500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 937645,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 468822,50 грн. та податкове повідомлення - рішення Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0000041500 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3927250,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 2026496,20 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України судовий збір стягується на користь позивача урахуванням відмови у задоволенні вимог немайнового характеру та часткового задоволення вимог майнового характеру, тобто відповідно до задоволених вимог, у розмірі 2258,59 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0000141500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 937645,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 468822,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0000041500 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3927250грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 2026496,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 59 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.