Постанова № 33056170, 25.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2271/13-а

25 липня 2013 року 10год. 59хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Палагнюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Красько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємець ОСОБА_4 до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0002471742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 55921,50 грн., в тому числі 40043,00 грн. - за основним платежем та 15878,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд додатково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 31.05.2013 року №0002461742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в розмірі 51055,50 грн., в тому числі 34037,00 грн. - за основним платежем та 17018,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Заява була судом прийнята.

Позовні вимоги полягають у наступному. В основу податкових зобов'язань відповідачем покладено висновок про неправомірне формування позивачем суми витрат за 2011 рік та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року по господарським операціям позивача із його контрагентом-постачальником ТОВ "Веснянка" (код ЄДРПОУ 13980626). За твердженнями посадових осіб податкового органу господарські операції позивача з придбання товару є безтоварними і такими, що порушують встановлений публічний порядок. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно сформував суми витрат та податкового кредиту з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і ТОВ "Веснянка" мали реальний характер і це підтверджуються первинними документами, а також фактом оплати коштів за отримані товари та подальшою їх реалізацією. Вказує, що господарські операції між ним та ТОВ "Веснянка" відповідають положенням Цивільного кодексу України, а податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, іншою ніж її виконання. Покликається на те, що в Україні діє принцип індивідуальності юридичної відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов повністю та додатково пояснила суду, що за формою та змістом надані позивачем під час перевірки та у судовому засіданні первинні документи відповідають вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., а податкові накладні - ст.201 Податкового кодексу України. Особа, яка їх видала, в установленому законодавством порядку, була зареєстрована як платник ПДВ, на момент здійснення господарських операцій та була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Ствердила, що відповідачем вказані документи були досліджені та описані у акті перевірки. Зауважила, за результатами попередньої перевірки, яка відбулася у 2012 році, та якою досліджувалися ці самі операції, претензій у податкового органу до вказаних господарських операцій не було. Представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та пояснив наступне. ДПІ у м.Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 з питань обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових податкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Веснянка" за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013 р., результати якої оформлені актом № 122/17-117/НОМЕР_2 від 17.05.2013 року. В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Веснянка" мали не реальний товарний характер, товар не перевозився. В зв'язку з наданням позивачем під час перевірки документів не в повному обсязі не можливо встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операції та віддаленості контрагентів один від одного. Зауважив, що ДПІ у м.Рівному було проведено позапланову виїзну перевірку контрагента позивача ТОВ "Веснянка", за результатами якої складено акт № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013р., яким встановлено відсутність необхідного обсягу трудових та виробничих ресурсів у вказаного підприємства. На підставі наявних доказів, відповідачем було зроблено висновки про заниження позивачем сум податкових зобов'язань за податком на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість.

З наведених підстав вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а відтак просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець у Виконавчому комітеті Рівненської міської Ради, на податковому обліку перебуває у ДПІ у м. Рівному з 11.11.2005 року та зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 20.01.2011 року НОМЕР_1 (а.с.- 40).

Посадовими особами ДПІ у м.Рівному з 9 по 23 квітня 2013 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 з питання обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових податкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Веснянка" (код ЄДРПОУ 13980626) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013 р., по результатам якої був складений акт № 122/17-117/НОМЕР_2 від 17.05.2013 року.

За висновками акту перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_4:

1. п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та донараховано до сплати ПДВ у сумі 40043,00 грн. за червень 2011 року;

2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України та донараховано суму податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 34037,00 грн. за 2011 рік.

За результатами перевірки ДПІ у м.Рівному були прийняті податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0002471742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 55921,50 грн., в тому числі 40043,00 грн. - за основним платежем та 15878,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 31.05.2013 року № 0002461742 яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в розмірі 51055,50 грн., в тому числі 34037,00 грн. - за основним платежем та 17018,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Судом встановлено, що 01.06.2011 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Веснянка" було укладено Договір поставки товарно-матеріальних цінностей (а.с.50-51). У межах вказаного Договору поставки від 01.06.2011 року, ФОП ОСОБА_4 отримав від ТОВ "Веснянка" товарно-матеріальних цінностей у червні 2011 року (період щодо якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення) на загальну суму 240260,00 грн. в т.ч. ПДВ 40043,34 грн.

Вказані обставини підтверджуються: рахунком-фактурою № 49/01/06 від 01.06.2011 року на суму 227160,00 грн., в т.ч. ПДВ 37860,00 грн., рахунком-фактурою № 48/20/06 від 01.06.2011 року на суму 13100,00 грн. в т.ч. ПДВ 2183,33 грн., видатковою накладною № 01/06-03 від 01.06.2011 року на суму 227160,00 грн., в т.ч. ПДВ 37860,00 грн., видатковою накладною № 01/06-04 від 01.06.2011 року на суму 13100,00 грн., в т.ч. ПДВ 2183,33 грн., податковою накладною № 3 від 01.06.2011 року на суму 227160,00 грн., в т.ч. ПДВ 37860,00 грн., податковою накладною № 4 від 01.06.2011 року на суму 13100,00 грн., в т.ч. ПДВ 2183,33 грн. (а.с.52-60).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності проведена повністю, що не заперечується податковим органом (сторінка 8 акту перевірки № 122/17-117/НОМЕР_2 від 17.05.2013 року) та підтверджується платіжними дорученнями: № 19 від 22.06.2011 року на суму 13100,00 грн.; № 34 від 02.08.2011 року на суму 23070,00 грн.; № 43 від 15.08.2011 року на суму 9000,00 грн.; № 80 від 02.12.2011 року на суму 120000,00 грн.; № 81 від 08.12.2011 року на суму 10000,00 грн.; № 88 від 28.12.2011 року на суму 17160,00 грн.; № 91 від 17.01.2012 року на суму 80000 грн.(а.с.61-67).

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються такими нормами чинного законодавства.

Так, відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Згідно п.177.2 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Пунктом 177.3 вказаної статті встановлено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 ПК України, зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Приписами п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. А згідно з п.138.8 ст.138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом "а" п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Основні положення щодо податкової накладної викладені у ст.201 ПК України. Зокрема, у п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що ТОВ "Веснянка" зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що йому було видане свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 № 813563. ТОВ "Веснянка" було платником ПДВ, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100219722, видане 01.04.2009 року ДПІ у м.Рівне та анульоване 03 липня 2013 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаним контрагентом. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.07.2013 року, основними видами діяльності ТОВ "Веснянка" за видами КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.41-49).

Отже, на дату проведення господарських операцій з реалізації для ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей, ТОВ "Веснянка" відповідало тим вимогам, які ставляться до платників ПДВ, володіло належною право та дієздатністю та відповідно мало право видавати покупцям податкові накладні, як і мало право на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена Законом.

Крім того, судом встановлено, що з 09.04.2012 року по 23.04.2012 року ДПІ у м.Рівному була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., по результатам якої був складений акт № 111/17-117/НОМЕР_3 від 28.04.2012 року (а.с. - 68-76). Вказаним актом перевірки від 28.04.2012 року було досліджено господарські операції між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Веснянка" у 2011 році та здійснено аналіз використання придбаних у ТОВ "Веснянка" товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача. На підставі проведеної перевірки, податковим органом було встановлено, що позивачем помилково було включено до складу витрат суми придбання товарно-матеріальних цінностей за серпень 2011 року (які не пов'язані із предметом спору у цій справі), оскільки такі товарно-матеріальні цінності не були використані у 2011 році. Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Веснянка" у червні 2011 року, які є предметом дослідження у цій справі, у податкового органу жодних претензій не було. Вказані обставини підтверджують факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Веснянка" в червні 2011 року, використання таких товарів у господарській діяльності та отримання від такої діяльності доходу, що також підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними про відчуження придбаних товарно-матеріальних цінностей контрагентам-покупцям на загальну суму 248772,00 грн., в т.ч. ПДВ 41462,00 грн. (а.с.68-76).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у 2011 році основними видами діяльності позивача були монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань та роздрібна торгівельна діяльність. Для веденої такої господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 і було придбано ТМЦ у ТОВ "Веснянка". Вказані товарно-матеріальні цінності доставлялися за рахунок контрагента-постачальника, у межах одно міста - Рівного. Зберігання вказаних товарів до моменту їх відчуження здійснювалося у виробничому приміщенні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та відображено у акті перевірки (стор 3 акту). Вказаним виробничим приміщенням позивач користується на підставі Договору оренди основних засобів від 20.08.2010 року, укладеного між Орендодавцем - Виробничим транспортним об'єднанням Рівненської облспоживспілки та Орендарем - ФОП ОСОБА_4. За умовами Договору від 20.08.2010 року Оредодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування основні засоби, а саме: виробниче приміщення, площею 145,5 м.кв. та офісне приміщення, площею 12,3 м.кв., (п.п.1.1 п.1 Договору). Даний договір діє з 20.08.2010 року до 20.07.2013 року (п.п.3.1 п.3 Договору).

Що стосується висновків відповідача про не підтвердження факту придбання позивачем у ТОВ "Веснянка" через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, тобто товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "Веснянка" передавав товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являвся вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р. передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані до перевірки та у судовому засіданні первинні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована, як суб'єкт господарювання та платник податків. Названі документи повністю розкривають зміст господарських операцій. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності були фактично поставлені позивачу згаданим вище контрагентом.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 р., якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, не надано. Посилання податкового органу на дані акту перевірки № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013р. ТОВ "Веснянка" судом не враховуються, виходячи з такого.

П. 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п.58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.Висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків, а є лише носієм інформації, встановленої податковим органом, і використовується при прийнятті компетентним податковим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.

Отже, акт перевірки контрагентів сам по собі не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що у відділі розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, слідчого управління УМВС України і Рівненській області знаходиться кримінальне провадження, розпочате за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, оскільки відповідач не надав як доказ вирок суду, який набрав законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "Веснянка".

Позивач та його контрагент не були визнані винними вироком суду у проведенні удаваних фінансово-господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, позивачем на підставі належних та допустимих доказів підтверджено обґрунтованість позовних вимог, у той час як відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень від 31.05.2013 року № 0002471742 та від 31.05.2013 року № 0002461742. Відтак зазначені податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у розмірі 1069 грн. 77 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненській області Державної податкової служби від 31.05.2013 року № 0002461742 та від 31.05.2013 року № 0002471742.

Присудити на користь позивача Підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 77 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.