Ухвала суду № 33056152, 13.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. № 9104/29875/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Король Х.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Верест» до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

12 травня 2010 року позивач - ТзОВ «Техно-Верест» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Дунаєвецькому районі в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0023691740/0 та від 21.05.2010 року № 0023691740/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі - Закон N 889-IV) та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 цього Закону. При відчуженні (продажу, переуступці) в подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого буде враховано витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 28.04.2010 року № 0023691740/0 та від 21.05.2010 року № 0023691740/1, якими ТзОВ «Техно-Верест» нараховано зобов'язання в сумі 193590 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано того, що оскільки громадянин набув права власності на майно, тобто відбувся продаж (міна) рухомого майна, у відповідності до п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV позивач, як податковий агент, повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб з суми статутного внеску у вигляді майна. Однак, позивачем цього зроблено не було внаслідок чого допущено порушення п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, а тому податковим органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення повістки, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України його неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 29.03.2010 року по 12.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Дунаєвецькому районі проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Техно-Верест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 319/2340/33522397 від 19.04.2010 року.

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 12.1 ст. 12, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV, оскільки при придбанні у резидента рухомого майна у вигляді обладнання, загальною вартістю 430200 грн, не утримано та відповідно не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 64530 грн.

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що в перевірений період згідно Протоколу зборів учасників товариства від 30.08.2008 року, засновники товариства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 включили до складу засновників товариства гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, які внесли до статутного фонду рухоме майно на загальну суму 430200 грн. У зв'язку з тим, що громадянин передав право власності на рухоме майно, тобто відбувся продаж (міна) рухомого майна, то відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону N 889-IV дохід платника податків від об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону, за ставкою 15 %. Однак, ТзОВ «Техно-Верест», який має статус податкового агента, не здійснив оподаткування суми поповнення статутного внеску засновниками у вигляді майна.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0023691740/0, яким ТзОВ «Техно-Верест» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів найманий працівників всього на суму 193590 грн, у тому числі: 64530 грн - за основним платежем та 129060 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням подав первинну скаргу, яку ДПІ у Дунаєвецькому районі своїм рішенням від 21.05.2010 року № 3936/10/17-0-19 залишила без задоволення та винесла податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0023691740/1, яке за своїм змістом аналогічне попередньому.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що зі змісту пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889-IV вбачається, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, вважаються саме придбанням інвестиційного активу. Враховуючи викладене, внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст.1 Закону N 889-IV та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норми ст. 12 Закону N 889-IV.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до норми підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій згідно норм пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, який розраховується, виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV), є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.

До продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Якщо у результаті розрахунку виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Виходячи з того, що оподаткуванню підлягає лише продаж інвестиційного активу, внесення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до статутного фонду товариства майна на суму 430200 грн не може бути об'єктом оподаткування, оскільки фізична особа понесла витрати у зв'язку з придбанням інвестиційного активу на вказану суму.

Об'єктом оподаткування в даному випадку є різниця між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню. Позитивна різниця між вказаними величинами включається фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Від'ємна різниця переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення за наявності таких майбутніх операцій.

Відповідно статті 9 Закону № 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи із вирахуванням витрат), який учасник розраховує самостійно, то в даному випадку позивач не є податковим агентом фізичної особи у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV та не повинен утримувати податок з доходів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесок фізичної особи у вигляді майна, яке знаходиться у його власності, до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не є доходом у розумінні норм пункту 1.2 статті 1 Закону України № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 вказаного Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі № 2а-3476/10/2270/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 16.08.2013 року.