Ухвала суду № 33054310, 12.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0909/5767/2012

Провадження № 22ц/779/1906/2013

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В.В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Меленко О.Є

секретаря: Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення заборгованості та пені за договором оренди та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про внесення змін до договору оренди,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення заборгованості та пені за договором оренди.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати в розмірі - 90 099 (дев'яносто тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп.; пеню в розмірі 8 115 грн. 60 кой.; 2 109 грн. 89 коп. трьох відсотків річних від простроченої суми орендної плати, всього на суму 100 325 грн. 43 коп.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про внесення змін до договору оренди відмовлено.

ТзОВ "МС Девелопмент" оскаржило зазначене рішення в апеляційному порядку, вважаючи його незаконним та необгрунтованим. Апелянт стверджує, що договір внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 27 листопада 2009 року, датований 02 червням 2010 року, є недійсним та не може слугувати доповненням до основного договору. Дані договори про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 27 листопада 2009 року, датовані 23 квітнем 2012 року, також є недійсними, оскільки укладені не уповноваженою особою. Генеральний директор не мав повноважень видавати довіреність особі, що підписала ці договори, без попереднього узгодження з загальними зборами засновників.

Підтвердженням того, що товариство не укладало додаткових угод до договору оренди від 27 листопада 2009 року є також платіжні доручення, належним чином завірені банком. Згідно яких товариством сплачувалась орендна плата у розмірі 1 300 грн. щомісячно. За весь строк оренди орендні платежі жодного разу не змінювались і підстав для таких змін не було. Окрім того, зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не міг не знати про обмеження повноважень представника товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент», оскільки в довіреності №68 від 20.04.2012, підписаній Генеральним директором ОСОБА_3, є чітке посилання, що ОСОБА_3 діє на підставі статуту товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент». Таким чином, апелянт вважає, що договори про внесення змін до договору оренди приміщення від 27 листопада 2009 року, датовані 02 червня 2010 року та 23 квітня 2012 року є недійсними (нікчемними) за своєю суттю, адже їх недійсність прямо передбачена законом (п.2. ст. 203 та ст. 215 цивільного кодексу України).

Вимога позивача про сплату орендної плати за листопад 2012 року та за п'ять днів грудня 2012 року є безпідставною, оскільки і у відповідності до закону і у відповідності до умов Договору оренди нежилого приміщення від 27.11.2009 року орендна плата сплачується лише за період користування, а факт вибуття відповідача з орендованого ним приміщення підтверджується підписами свідків на Акті приймання-передачі до вищезазначеного договору оренди нежилого приміщення, що було складено 30 жовтня 2012 року, крім того, на адресу ОСОБА_2 направлялося повідомлення про розірвання договору. Апелянт не погодився і з розрахунком 3-х % річних від простроченої суми орендної плати та долучив до апеляційної скарги розрахунок (а.с.243).

На думку апелянта, суд в порушення норм матеріального права, в своєму рішенні послався на п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», застосувавши дану Постанову як основний доказ дійсності оспорюваних договорів.

Просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2013 року та ухвалити нове, яким зустрічні позовні вимоги ТОВ «МС Девелопмент» до ОСОБА_2 задовольнити повністю, а в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ТОВ «МС Девелопмент» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

За змістом статей 239, 246 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судом встановлено, що 27 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та TOB «MC Девелопмент» було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 7-11), згідно якого останньому було передано в тимчасове оплатне володіння та користування нежиле приміщення, загальною площею 110,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 За умовами вказаного договору TOB «MC Девелопмент» прийняло на себе зобов'язання щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим сплачувати за користування приміщенням орендну плату в сумі 1 300 грн. 07.12.2009 року сторонами підписано акт приймання-передачі зазначеного нежилого приміщення.

Вказаний договір оренди зі сторони TOB «MC Девелопмент» укладено його представником ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, виданої цим товариством і посвідченої 27.11.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий № 2558.

2 червня 2010 року сторонами був укладений договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 27.11.2009 року, відповідно до якого зменшена площа орендованого приміщення із 110.2 кв.м до 90 кв.м.

Договором від 23 квітня 2012 року про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 27.11.2009 року, площа орендованого приміщення була зменшена до 84.7 кв.м. строк дії оренди визначено по 05.12.2012 року включно. Іншим договором від 23 квітня 2012 року сторони внесли зміни до п. 4.1 договору оренди нежилого приміщення, відповідно до яких з моменту підписання цього договору (23.04.2012 року) орендна плата за використання об'єкта складає в місяць 16 903 грн., в яку включена і плата за використання земельної ділянки, на якій розташований об'єкт.

Зазначені договори від 23.04.2012 року про внесення змін до договору оренди зі сторони ТОВ «MC Девелопмент» укладено його представником ОСОБА_6., яка діяла на підставі довіреності № 68 від 20.04.2012 року, виданою TOB «MC Девелопмент» в особі генерального директора ОСОБА_3 (а.с. 166). Довіреність № 68 від 20.04.2012 року, видана ТОВ «МС Девелопмент» в особі генерального директора ОСОБА_3, який за статутом є уповноваженою особою, а також договори від 23.04.2012 року про внесення змін до договору оренди скріплені печаткою цього товариства.

Судом правильно визначено, що і основний договір оренди і зміни до нього, які оскаржують ся, вчинені представником ТОВ «МС Девелопмент» на підставі довіреності, що відповідає всім необхідним реквізитам, а відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не знала і не могла знати про обставини перевищення повноважень представником, на які посилається позивач за зустрічним позовом. Суд вірно констатував, що підстав для визнання недійсними договорів від 02.06.2010 року, 23.04.2012 року про внесення змін до основного договору від 27.11.2009 року не вбачається, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ТОВ «МС Девелопмент».

Висновок суду про задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором оренди відповідає матеріалам справи і положенням ст.ст. 526, 530, 759 ЦК України, оскільки

ТОВ «МС Девелопмент» порушило договірні зобов'язання, обумовлену сторонами орендну плату не сплачувало. У результаті виникла заборгованість за період червень-листопад 2012 року, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 184). Посилання ТОВ «МС Девелопмент» на те, що товариство припинило використовувати приміщення з 30.10.2012, а тому і орендна плата після цього не повинна сплачуватись судом правильно відхилено, оскільки згідно з ст. 525 ЦК України та п.6.2. Договору оренди між сторонами розірвання та зміна договору в односторонньому порядку не допускається.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Я.Ю. Ковалюк

О.Є. Меленко