Рішення № 33051107, 15.08.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 серпня 2013 року Справа № 913/1600/13

Провадження № 6/913/1600/13

За позовом Міського комунального підприємства "Артемівськ-Сервіс", м. Артемівськ Перевальського району Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, в особі Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Луганськ

про стягнення 29 800 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Якунін О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - директор Процай І.П., паспорт серії ЕМ № 283573, виданий 28.07.1999;

- адвокат Аветисян Р.М., згідно посвідчення № 444 від 01.10.2012;

від відповідача - Стеценко В.В., дов. № 2710 від 14.11.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів в сумі 29 800 грн. 00 коп. за договором № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування від 17.12.2002.

Відповідач за листами від 18.06.2013 (арк. справи 49-50) проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що 17 грудня 2002 року між Міським комунальним підприємством «Артемівськ-Сервіс», в особі директора Процай Ірини Павлівни, та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Алчевського відділення Бойко Н.П. був укладений Договір № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування (у національній та наземній валютах), відповідно до якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок № 26001581653120 у гривнях та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування. 18 липня 2011 року Клієнт звернувся до Банку з відповідним сертифікатом та заявою на встановлення строків перегенерації ключа, при цьому з Правилами інформаційної безпеки для Клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» останній був ознайомлений та зобов'язався їх виконувати, Клієнту зрозумілий ризик несанкціонованого доступу до системи дистанційного обслуговування у разі невиконання та/або збільшення періодичності перегенерації ключів на значний термін, доказом цього є підпис на заяві.

Крім того, на звернення Клієнта до Банку (лист від 17.01.2013) Банком була зроблена перевірка, згідно якої встановлено, що перерахування коштів з розрахункового рахунку МКП «Артемівськ-Сервіс» було здійснено згідно платіжного доручення № 3. Так, з рахунку 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29800,00 грн. на р/р 26203301239119 AT "ОТП Банк", МФО 300528, отримувач Момот Вікторія Павлівна, ІПН 3048125067, з призначенням платежу: «Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою 184 від 16.01.13 р.».

Вказане платіжне доручення було сформовано з використанням ключів електронно-цифрового підпису № 1310973921308618773 та № 1310974106263618775, власником яких є Процай І.П. Тобто, платіжне доручення було підписане дійсними ключами ЕЦП уповноваженої особи клієнта. Ким саме були використані ключі: власницею Процай І.П. або іншими особами, які якимось чином використали ключі банку - не відомо. Співробітники Банку не мають доступу до таємних ключів ЕЦП клієнтів.

Враховуючи те, що вхід до системи «Клієнт-банк» власницею ключів ЕЦП не здійснювався, вірогідно ключі ЕЦП Процай І.П. до системи «Клієнт-банк» потрапили до третіх осіб, які скористалися ними.

У відповіді на письмове звернення Позивача Відповідач рекомендував звернутися з цього приводу до правоохоронних органів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Згідно з п. 1.1 договору № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування (у національній та іноземній валютах) від 17 грудня 2002 року, укладеного між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»), в особі Керуючого Алчевською філією (Алчевське відділення №580 ПАТ «Укрсоцбанк») Бойко Н.П. та Міським комунальним підприємством «Артемівськ-Сервіс», в особі директора Процай Ірини Павлівни відповідач відкрив позивачеві поточний рахунок і зобов'язався надавати послуги з розрахунково - касового обслуговування відповідно до умов вказаного Договору і норм чинного законодавства.

Згідно з актом виконаних робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт-Банк» б/н від 18.07.2011 року відповідач провів активізацію та підключення позивача до системи «Інтернет-Клієнт-Банк».

18 липня 2011 року директором позивача Процай І.П. підписано заяву на встановлення строків перегенерації, за якою засвідчено про ознайомлення з Правилами інформаційної безпеки для Клієнта АКБ «Укрсоцбанк». Але фактично з вказаними правилами клієнт ознайомлений не був та представниками банку повідомлено, що вся інформація про безпеку системи «Інтернет-Клієнт-Банк» знаходиться на веб-сайті відповідача.

В той же час, 17 січня 2013 року позивача в телефонному режимі було повідомлено про несанкціонований вхід у систему «Клієнт-Банк».

18 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про необхідність повернення несанкціоновано знятої суми в розмірі 29 800 грн., яка була перерахована без відома позивача за платіжним дорученням № 3 від 17.01.2013 р. з розрахункового рахунку №26005000110356, отримувач Момот Вікторія Павлівна ід. 3048125067 на розрахунковий рахунок №26203301239119, код банка 300528, призначення: оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою № 184 від 16.01.2013 р.

Згідно з листом відповідача № 212 від 06.02.2013 р. позивача повідомлено, що 17.01.2013 р. через мережу Інтернет (з IP- адреси 95.141.32.198) було сформоване платіжне доручення № 3 і з рахунку 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29 800,00 грн. на p/р № 26203301239119 АТ «ОТП Банк», МФО 300528, отримувач Момот Вікторія Павлівна, ІПІ 3048125067, з призначенням платежу: «Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою 184 від 16.01.13 р. Вказане платіжне доручення було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису №1310973921308618773 та №1310974106263618775, власником яких є Процай І.П.

Тобто, платіжне доручення було підписано дійсними ключами ЕЦП уповноваженої особи клієнта. Ким саме були використані ключі: власницею Процай І.П. або іншими особами, які якимось чином використали ключі банку - не відомо. Співробітники не мають доступу до таємних ключів ЕЦП клієнтів. Сторонніх втручань в систему «КЛІЄНТ-БАНК» ПАТ Укрсоцбанк не було. Додатково було встановлено, що кошти в сумі 29 800,00 грн. зняті Момот Вікторією Павлівною через банкомат «Укргазбанк» в м. Харків.

За вказаним фактом зняття коштів позивач 18.01.2013 звернувся із заявою про порушення кримінальної справи до Перевальського РВ УМВС України в Луганській області, та за вказаною заявою було порушено кримінальне провадження № 12013030520000154.

В той же час, згідно відповіді Головного управління МВС України в Харківській області № 45/п-76, вбачається, що заяву щодо вжиття заходів до невідомих осіб, які шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами МКП «Артемівськ-Сервіс» розглянуто, та для прийняття рішення згідно чинного законодавства направлено до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, по якому відкрито кримінальне провадження та зареєстровано в ЄРДР №12013220470002333 за ознаками ч. 1 ст.190 КК України.

На теперішній час по вказаному кримінальному провадженню Московського РВ ГУМВС України в Харківській області проводяться слідчі дії.

У зв'язку з тим, що позивач не давав відповідачеві розпорядження про перерахування або видачу громадянці Момот В.П. коштів в сумі 29 800 грн. та договори з цією особою не укладалися, позивач вважає, що відповідач незаконно перерахував 29 800 грн. на ім'я Момот В.П. Також, відповідач не забезпечив безпеку користування електронною системою платежів позивача, припустив можливість несанкціонованого зняття грошей позивача, та не заблокував перерахування грошей.

Виходячи з наведеного, з посиланням на норми ст. ст. 1066, 1071, 1073 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача «перераховані грошові кошти в сумі 29 800 грн. 00 коп.».

Відповідач проти позову заперечив з підстав вказаних у відповідних листах та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи, подані докази та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Як було вказано вище, 17.12.2002 між сторонами у справі був укладений договір №580/107 на розрахункове-касове обслуговування та додатки до нього.

За умовами вказаного договору банківського рахунку, банк - відповідач у справі, зобов'язався відкрити клієнту - позивачу у справі, поточний рахунок № 26001581653120 в українських гривнях.

Згідно п. 1.2 договору банк надає клієнту платні послуги.

Згідно п. 3 договору банк зобов'язується відкрити клієнту рахунок та надавати відповідні послуги.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

18.07.2011 між сторонами у справі був підписаний акт виконання робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт-Банк», за яким зазначено, що банк виконав певні роботи по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів, а клієнт прийняв виконані банком роботи (послуги) в електронній системі платежів. Роботи виконані в повному обсязі та сторони взаємних претензій не мають.

Також, 18.07.2011 позивачем до банку подано заяву на встановлення строків перегенерації.

Згідно ст. 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в України» встановлено, що загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Згідно ст. 4 вказаного закону, для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно ст. 6 закону встановлено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Так, відповідно до п. п. 3.1.9 договору № 580/107 сторони узгодили, що банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з цього рахунку, яке оформленого розпорядженням на списання коштів в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.3.2 договору клієнт зобов'язаний виконувати вимоги діючих Інструкцій, правил, інших нормативних актів Національного банку України, ще стосуються розрахунково касових операцій та надання звітності.

Згідно ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк в тому числі зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як свідчать матеріали справи, 17.01.2013 р. через мережу Інтернет (з IP-адреси 95.141.32.198) було сформоване платіжне дорученні №3 з рахунку 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29 800,00 грн. на p/р 26203301239119 АТ «ОТП Банк», МФО 300528, отримувач Момот Вікторія Павлівна, ІПН 3048125067, з призначенням платежу: «Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою 184 від 16.01.13 р.».

Вказане платіжне доручення було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису №1310973921308618773 та №1310974106263618775, власником яких є Процай І.П.

Зазначене платіжне доручення було прийнято банком до виконання та виконано.

Як зазначає позивач у справі, вказане платіжне доручення ним не складалося та не підписувалося, у зв'язку з чим відбувся несанкціоноване використання електронного підпису клієнта, але банк не прийняв відповідних заходів безпеки, тим самим порушив положення договору та норми чинного законодавства.

Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено:

14.1. Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.

14.5. Користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунка користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.

14.12. Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

17.2. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

18.1. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ.

Тобто, в даному випадку законом встановлений обов'язок для користувача щодо не допущення використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Як свідчить переписка позивача з банком та правоохоронними органами, в даному випадку, відбулося несанкціоноване втручання третіх осіб у розрахунково-касові операції, що проводилися між сторонами у справі і з цього приводу відрите кримінальне провадження.

Стаття 18 зазначеного вище законна передбачає обов'язкову наявність електронного підпису на документах про переказ грошей, а власником ключа до електронного підпису є директор МКП «Артемівськ-Сервіс» Процай І.П.

Також, Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено:

22.5. Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.

32.1. Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

32.3. Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

32.3.1. У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

В даному випадку, банк зазначає, що платіжне доручення № 3 від 17.01.2013 відповідає нормам чинного законодавства, та позивач не довів жодних доказів щодо невідповідності цього платіжного доручення.

Згідно ст. 1073 ЦК України встановлено, що в разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку, позивач не надав доказів безпідставного списання банком відповідної суми коштів або порушення розпорядження клієнта.

В той же час, відповідно до п. 5.1 договору сторони узгодили, що у випадку неправильного списання банком суми з рахунку клієнта, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від неправильного списаної суми за кожен день прострочення, але не більше 10 відсотків від суми переказу.

Наведені вище норми законодавства та умови договору передбачають, що банк повинен здійснити негайне перерахування неправильно списаних коштів у випадку неправомірності дій банку. В даному ж випадку позивачем не доведено взагалі, що банк здійснив відповідну банківську операцію неправомірно.

Згідно ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В даному випадку, такий спосіб захисту порушеного права як стягнення з банку перерахованих за дорученням клієнта грошових коштів в сумі 29 800,00 грн. ані ст. ст. 1066, 1070, 1073 ані договором не передбачений.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем в даному випадку не надано належних та допустимих доказів існування правових підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 29 800 грн. 00 коп.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити та відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп., а також витрати з оплати послуг адвоката в сумі 3 000 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору та витрати з оплати послуг адвоката покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 20.08.2013

Суддя Т.А. Василенко