Рішення № 33049972, 16.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2013 р.Справа № 916/1674/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Гришко С.О., згідно довіреності від 11.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л." (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу „Одеське представництво ТОВ „М.С.Л." (м.Одеса);

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_3про стягнення 4189,83грн.

25.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „М.С.Л." в особі відокремленого підрозділу „Одеське представництво ТОВ „М.С.Л." (позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 4189,83грн. боргу.

Ухвалою суду від 26 червня 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/1674/13.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, відзив на позов не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю „М.С.Л." (довіритель, позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (повірений, відповідач) було укладено договір №73, згідно якого позивач зобов'язувався своєчасно передати відповідачу у необхідній кількості білети лотерей згідно його заявок та з дотриманням встановлених замовником лімітів, а відповідач зобов'язувався відшкодувати довірителю вартість всіх білетів, вказаних у супроводжувальному описі за номінальною вартістю.

Позивач належно виконував умови договору, надавав відповідачу білети на розповсюдження протягом 2011року.

Проте, відповідач умови договору не виконав у повному обсязі, бо не відшкодував вартість реалізованих білетів, всього в сумі 3881,59грн., яку останній визнав, підписавши договір про реструктуризацію заборгованості від 26 жовитня 2012 року (а.с.39).

За умовами договору про реструктуризацію заборгованості від 26.10.12. відповідач зобов'язався погасити заборгованість протягом двох місяців до 26.12.12. шляхом щомісячного внесення у визначеній п.1.1 цього договору сумі, починаючи з дати підписання цього договору (26.10.12).

Але і за договором про реструктуризацію заборгованості відповідач не виконав, тому що не сплатив борг в сумі 3881,59грн.

Таким чином, борг відповідача за відшкодування вартості лотерейних білетів станом на день розгляду справи становить 3881,59грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався з позивачем, а саме: не сплатив заборгованість в сумі 3881,59грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути пеню з відповідача у сумі 253,63грн.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.4.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 26.10.12., укладеного між сторонами, у разі несвоєчасного погашення боржником (відповідачем) заборгованості боржник зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3,88грн. - індексу інфляції та 50,73грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов і в частині нарахування 3% річних в сумі 50,73грн. та індексу інфляції в сумі 3,88грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав. До того ж, відповідач у відзиві та його представник в засіданні суду визнав позов.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л." (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50-а, код ЄДРПОУ 30109292)

- 3881,59грн. - бору,

- 253,63грн. - пені,

- 50,73грн. - 3% річних,

- 3,88грн. - індексу інфляції

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 19.08.2013р.

Суддя Брагіна Я.В.