Ухвала суду № 33048202, 16.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року справа №805/4702/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Гонтаренко М.Е.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Сорока С.С.,

від відповідача: Міщанин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013р. по справі № 805/4702/13-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013р. позов Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач не довів реальність здійснення господарської операції з ПП «Донресурс Плюс».

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Селидіввугілля», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 в частині взаємовідносин з ПП «Донресурс Плюс», за результатами якої було складено акт № 244/15/33426253 від 26 березня 2013 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013, а саме:

-№ 0000261501 яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 1 801 715 грн.;

- № 0000271501 яким згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 450429 грн., з яких за основним платежем 360 343 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90086 грн..

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в результаті безпідставного завищення витрат у зв'язку з включенням до витрат операційної діяльності по рядку 05 Декларацій витрати на ремонт та поліпшення основних засобів по товарам, придбаним у ПП «Донресурс Плюс» на загальну суму 1 801 715 грн., в тому числі: 4 квартал 2011 року - 667405 грн.;1 квартал 2012 року - 490230 грн.; 2 квартал 2012 року - 219170 грн.; 3 квартал 2012 року - 202835 грн.;4 квартал 2012 року - 222075 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України,в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 360343 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2011 р. - 44075 грн.; листопад 2011 р. - 33984 грн.; грудень 2011 р. - 55422 грн.; січень 2012 р. - 38027 грн.; лютий 2012 р. - 46431 грн..

Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських відносин по ланцюгу руху товару від ПП «Маркетинг ай кью» до ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля».

В акті перевірки зазначено, що в ході аналізу системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту на рівні ДПА України до декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 - грудень 2012 встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок податкового зобов'язання ПП «Донресурс Плюс» за жовтень 2011 - грудень 2012 в розмірі 360343 грн., по товарам, які нібито було отримано ПП «Донресурс Плюс» від ПП «Маркетинг ай кью» в вересні 2011 року на загальну суму ПДВ 357725 грн. та безпідставно включено до податкового кредиту в вересні 2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період серпень 2011 - грудень 2012 по ланцюгу руху товару від ПП «Маркетинг ай кью» до ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля».

Крім того, згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність на суму 360343 грн. між задекларованим податковим кредитом ДП «Селидіввугілля» сформованим за рахунок ПП «Донресурс Плюс». Також, в ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Маркетинг ай кью» в вересні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Донресурс Плюс» та ПП «Маркетинг ай кью» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт отримання позивачем продукції від ПП «Донресурс Плюс» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, акти приймання, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, приходні ордери, податкові накладні), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

При здійсненні продажу товару ПП «Донресурс Плюс» було надано позивачеві відповідні податкові накладні, які відображені останнім у реєстрі отриманих податкових накладних. На дату здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Донресурс Плюс» було платником ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому правомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірними господарськими операціями. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними . Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013р. по справі № 805/4702/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013р. по справі №805/4702/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 серпня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 серпня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок