Ухвала суду № 33042634, 13.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/361/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участі:

представника позивача: Барчук А.В.

представника відповідача: Іліка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Чернівцілегмаш" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року державне підприємство легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" (далі - ДП "Чернівцілегмаш", позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі -ДПІ у м. Чернівцях, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати ДП "Чернівцілегмаш" до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з ПДВ, від липня 2003р. по листопад 2011р.

За результатами перевірки складено акт №1701/15-3 від 25.12.2012 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ДП "Чернівцілегмаш" вимог п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, що полягали в порушенні строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 р. №0000160152 про застосування штрафної санкції у розмірі 486958,99 грн., виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу та №0000100152 про застосування штрафної санкції у розмірі 2342,24 грн., виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги ДП "Чернівцілегмаш", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем граничних термінів сплати податкових зобов'язань та визначення розміру штрафних санкції за виявлені порушення є частково необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є частково протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У випадках порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 01.01.2011 р. з урахуванням строків давності, застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст.126 ПК України.

Судом встановлено та визнано представником позивача, що ДП "Чернівцілегмаш", всупереч положень п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України несвоєчасно сплачувало податкові зобов'язання самостійно узгодженні ним податковими деклараціями з ПДВ за період з 2003 по 2011 рік, у зв'язку із чим ДПІ у м. Чернівцях було застосовано штрафні санкції на підставі ст.126 ПК України.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п.11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.114.1 ПК України).

Згідно із ст.102 ПК України строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) органами державної податкової служби складають 1095 днів.

Стаття 102 ПК України не містить приписів, які надають органу державної податкової служби право продовжувати зазначені строки у зв'язку із введенням на підприємстві мораторію відповідно до Закону №2343 або право на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без дотримання строків давності у зв'язку із наявністю такого мораторію, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

З огляду на наведене, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, що мали місце до 2010 року є протиправним.

Стосовно нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем вимог законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., колегія суддів звертає увагу на наступне.

За вказаний період позивачем допущено порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за податковими деклараціями з ПДВ від 19.01.2011 р. №202577, від 21.03.2011 р. №9001475717, від 21.03.2011 р. №9001523508 , від 20.04.2011 р. №9002366338, від 20.05.2011 р. №9003612160, від 17.06.2011 р. №9004038877. Загальний розмір застосованого до позивача штрафу за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. складає 2293,40 грн.

Відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 р. застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення. Враховуючи, що вищезазначені порушення податкового законодавства мали місце у період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., повинен був застосувати у даному разі до ДП "Чернівцілегмаш" штраф у розмірі 6 грн. (по 1 грн. за кожне із 6 порушень).

Крім того, відповідно до акту перевірки однією із підстав для застосування штрафу до позивача відповідно до ст.126 ПК України у стали "невідомий документ від 26.04.2010 р., №AUTOPEN" (шість разів) та "Невідомий документ від №".

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України під податковою декларацією, розрахунком розуміють документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень ПК України податкова декларація (розрахунок), яка є предметом камеральної перевірки, завжди є документом, який підлягає ідентифікації по номеру та даті.

Таким чином, податковий орган зобов'язаний застосувати до платника податку штраф відповідно до ст.126 ПК України, лише на підставі відповідної декларації, що свідчить про необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі "невідомого документа від 26.04.2010 р., №AUTOPEN" (шість разів) та " невідомого документа від №".

Крім того, представник податкового органу, а також, допитаний в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_4 не змогли ідентифікувати зазначені документи та безпосередньо пояснити їх правову природу, а також вказати на період виникнення податкового зобов'язання, самостійно узгодженого позивачем даними документами.

З огляду на наведені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0000100152 від 14.01.2013 р. в частині нарахування штрафу у розмірі 421,54 грн., а податкове повідомлення-рішення №0000160152 від 14.01.2013 р., в частині нарахування штрафу у розмірі 475865,39 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 серпня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.