Постанова № 33031361, 19.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2013 р. справа №905/280/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіна Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В.за участю представників: від скаржника Воробйова С.Г. - за довіреністювід кредиторів:Завгородній О.С. - за довіреністю від боржника:не з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій областіна постанову господарського суду Донецької області (Суддя Тарапата С.С.)від04.04.2013 рокуу справі№ 905/280/13-гза заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Восток плюс» Донецькдо боржникаТовариство з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецькпробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2013р. по справі № 905/280/13-г було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк.

Провадження у даній справі здійснюється за загальною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 04.04.2013р. суд визнав банкрутом Товариство з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк, відкрив ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк строком на 12 місяців, призначив ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк арбітражного керуючого Родікова Едуарда Юрійовича, (ліцензія серіїї АВ № 470497, адреса: Донецька область, м. Донецьк, бул. Шевченко, б. 69, кв. 85; ідентифікаційний номер - 2724020679).

Не погодившись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 04.04.2013р. по справі № 905/280/13-г.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.13р. було здійснено заміну апелянта - ДПІ в Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, у зв?язку із реорганізацією.

В підтвердження своїх доводів апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Товариство з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк не повною мірою враховано обставини справи, судом першої інстанції справа розглянута без всебічної повної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема, апелянт вказує на те, що боржник знаходиться на обліку ДПІ в Київському районі м. Донецька та згідно поданої ним самостійно податкової звітності за перше півріччя 2012 року, обсяги постачання товарів склали, зокрема: за січень 2012р. - 121051922 грн., за лютий 2012р. - 150570247 грн., за березень 2012р. - 143410745 грн., за квітень 2012р.- 50996176 грн., за травень 2012р. - 65668699 грн. Тобто, на думку апелянта, аналіз податкової звітності свідчить, що підприємство здійснювало прибуткову господарському діяльність та будь-які підстави вважати останнього неплатоспроможним та банкрутом відсутні.

Також, апелянт вважає, що виконавчий напис на векселі, який підтверджує безспірність вимог кредитора, здійснювався без належного підтвердження безспірності вимог стягувача та за відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Апелянт посилається на те, що вексель, на якому вчинено виконавчий напис нотаріусу виданий з дефектом форми і не має вексельної сили. Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам та правомірності вчиненому виконавчому напису.

Ухвалою від 20.05.2013р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники апелянта та кредитора з'являлися в судові засідання, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову господарського суду Донецької області від 04.04.2013р.

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Восток плюс» проти апеляційної скарги заперечував, надавши відзив, в якому посилався на те, що апелянт не є кредитором та учасником провадження у даній справі та не вправі оскаржувати зазначену постанову про визнання банкрутом.

Кредитор вважає доводи апелянта стосовно прибуткової господарської діяльності боржника не можна брати до уваги, оскільки ці відомості надавались в той період коли боржник не був відсутнім за місцем знаходження та не був визнаний банкрутом.

Щодо аргументів апелянта стосовно відсутності вексельної сили та дефекту форми векселя внаслідок відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, то кредитор посилається на відсутність в штаті боржника головного бухгалтера, тому вексель підписаний лише директор боржника та є дійсним. Також, договором купівлі-продажу від 21.06.11 № 5, в пункті 8.3 визначений розрахунок між сторонами шляхом передачи векселя.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Господарським судом Донецької області ухвалою від 14.01.2013р. порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк, на підставі ст. 1,6,7,8,11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на 4 місяці до 14.05.2013р., розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Родіков Е.Ю.

Ухвалою від 29.01.2013р. за результатами підготовчого засідання, були визнанні вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Восток плюс» Донецьк в сумі основного боргу 361000,00грн., дата попереднього засідання суду з розгляду вимог кредиторів встановлена на 21.03.2013р., дата складання реєстру вимог кредиторів встановлена на 14.03.13р., зобов?язано кредитора у десятиденний термін за власний рахунок подати до офіціального друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

05.02.2013р. в газеті «Голос України» було вчинено публікацію про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані» та прийняття вимог кредиторів в місячний термін.

Ухвалою від 21.03.13р. судом затверджено реєстр вимог кредиторів у складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Восток плюс» Донецьк з кредиторськими вимогами на суму 361 000,00 грн. Дату засідання суду з розгляду питання щодо введення подальшої процедури по справі встановлено на 04.04.2013р.

Постановою господарського суду Донецької області від 04.04.2013р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії. Постанова обґрунтована наявністю клопотання розпорядника майна та комітету кредиторів про введення процедури ліквідації боржника, висновками звіту розпорядника майна щодо відсутності майна у боржника, реалізації майна та договорів-купівлі продажу, актів приймання-передачи майна, не надходження грошових коштів від продажу майна, непогашенням кредиторських вимог та неможливістю проведення аналізи фінансово-господарської діяльності, фактичною відсутністю боржника за місцем знаходження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ініціюючий кредитор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Восток плюс», м. Донецьк звернувся з заявою про банкрутство, у зв'язку з не оплатою боржником заборгованості у сумі 361000,00грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу товарів № 5 від 21.06.2011року. Кредитор вказує на те, що прийняття боржником товару за договором на суму 361000,00 підтверджується накладною від 21.06.2011р.

Також, кредитор зазначає, що безспірність його вимог підтверджується виконавчим написом приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області Ушакової Н.Д. від 01.10.2012року за реєстровим № 4955 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Восток плюс», м. Донецьк суми заборгованості у розмірі 361000,00 грн. на підставі договору купівлі - продажу від 21.06.2011 року.

Виконавчий напис був надісланий до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька за місцем реєстрації боржника та 05.10.12 виконавчою службою винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону визначено, що «неплатоспроможність» - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Як було вище встановлено, висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ґрунтувався лише на відповідному рішенні комітету кредиторів та висновку у звіті розпорядника майна.

Однак, рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом не є достатньою умовою та підставою для визнання такого боржника банкрутом. За наявності клопотання комітету кредиторів, господарський суд самостійно має перевірити ознаки, за яких боржника може бути визнано банкрутом.

Приймаючи постанову суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, висновок суду першої інстанції повинен ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Так, в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В даному випадку суд повинен з?ясувати наявності або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов?язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність. У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Відомості про актив боржника на час визнання його банкрутом можуть міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-господарський стан боржника, а також, у балансі боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів, та на основі якого комітет кредиторів вирішує витання про введення наступної судової процедури.

Тільки наявність усіх перерахованих ознак дає суду підстави для визнання боржника банкрутом.

Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, відповідно до ст. 1 Закону.

Частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належним чином сформованого звіту розпорядника майна, який би містив відомості про результати здійсненого аналізу майнового стану боржника, а також документів фінансової звітності боржника. Суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок розпорядника майна та комітету кредиторів про наявність підстав для визнання боржника банкрутом, оскільки останній зроблений без аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, за відсутності даних інвентаризації майна боржника та аналізу його активів та пасивів.

Зокрема, у звіті розпорядника майна констатовано про відсутність майнової маси, обігових та основних засобів для погашення кредиторських вимог, однак, не вказано та не підтверджено якими саме доказами підтверджуються такі твердження та чи додані такі докази до поданого арбітражним керуючим звіту.

Як видно з матеріалів справи та додатків до звіту, останній зроблений лише на підставі запитів до обласного управління статистики в Донецькій області, запитів до директора та засновника ТОВ «Оптіум-компані», акту перевірки місцезнаходження боржника.

Водночас, розпорядником майна не з?ясовані питання можливості отримання арбітражним керуючим інформації щодо ТОВ «Оптіум-компані» (відомостей про майно, грошові кошти) шляхом звернення до відповідних органів та організацій, в т.ч. державного реєстратора, податкового органу, органів реєстрації майна та майнових прав, тощо. Інформація з органів БТІ, ДАІ, органів земельних ресурсів, банківських установ щодо майна та коштів не надходила. При цьому, не було надано оцінки наданим арбітражним керуючим доказів відсутності у боржника усіх документів щодо яких на адресу директора та засновника ТОВ «Оптіум-компані» були направлені листи.

Крім того, відсутній висновок щодо наявності чи відсутності ознак фіктивного банкрутства ТОВ «Оптіум-компані» чи доведення останнього до банкрутства.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги акт перевірки місцезнаходження боржника від 31.01.13р., який підписаний з боку розпорядника майна Родикова Е.Ю. та директором ТОВ «Торгівельна група «Восток плюс», з урахуванням того, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, керівник боржника Хоменко Олександ Миколайович подавав податкові звіти, декларації з податку на додану вартість на протязі 2013 року, у тому числі й за січень, лютий 2013 року, вказуючи при цьому, як податкову адресу - м. Донецьк, вул. Советська, буд. 27. Зокрема, остання декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року була подана директором до податкового органу 01 березня 2013 року. Тобто, на протязі процедури розпорядження майном та на час обстеження місцезнаходження боржника за вказаною адресою, директор самостійно звітував саме за цією адресою про результати господарської діяльності боржника за відсутності явних та достовірних даних про відсутність боржника за своїм місцезнаходженням.

При цьому, посилання розпорядника майна на неможливість здійснення аналізу фінансового стану боржника у зв'язку з відсутністю керівника боржника та керівних органів управління боржника за місцем знаходження суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки у справі відсутні будь-які докази у підтвердження цих обставин. Так, до звіту надані запити розпорядника майна до директора та засновника боржника із доказами поштового направлення цих запитів, проте, доказів неможливості отримання чи неотримання, чи повернення зазначеної рекомендованої кореспонденції, матеріали справи не містять. Більше того, у цьому випадку з метою виконання покладених на нього обов'язків розпорядник майна не був позбавлений можливості звернутися до суду з метою відсторонення керівника від посади у порядку ст. 12 Закону про банкрутство.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою інспекцією стверджується про здійснення прибуткової господарської діяльності боржника у значних обсягах, що підтверджується поданою боржником податковою звітністю за 2012, 20013 роки.

Зокрема, згідно поданих боржником податкових декларацій з податку на додану вартість, судом встановлено, що обсяги постачання товарів боржником склали, зокрема:

- за січень 2012р. - 121051922 грн., сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет (код рядка 25) - 7370941 грн.;

- за лютий 2012р. - 150570247 грн., сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет (код рядка 25) - 7952247 грн.;

- за березень 2012р. - 143410745 грн., сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет (код рядка 25) - 7730730 грн.;

- за квітень 2012р.- 50996176 грн., сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет (код рядка 25) - 764943 грн.;

- за травень 2012р. - 65668699 грн., сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет (код рядка 25) - 985030 грн. В наступні місяці з червня 2012 року по лютий 2013року, декларації з ПДВ надавались боржником з нульовими показниками.

Тобто, зазначене свідчить про наявність прибуткової діяльності боржника, при чому у великих розмірах із сплатою податків за результатами такої дохідної діяльності. Доказів здійснення збиткової діяльності впродовж вказаного періоду, що передував визнанню боржника банкрутом, доказів здійснення будь-яких збиткових операцій, які б призвели до наслідків неплатоспроможності боржника фінансові результати податкової звітності та матеріали справи не містять. Такі обставини свідчать про прибуткову діяльність та можливість здійснити розрахунки з ініціюючим кредитором по справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно вищезазначеної документації Товариство з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк здійснювало прибуткову фінансово-господарську діяльність лише за пів року до порушення справи про банкрутство, та ніякі докази за матеріалами справи не фіксують збитковість та неплатоспроможність цього боржника.

Таким чином, ані суд першої інстанції ані розпорядник майна не перевірив вказані обставини, не здійснив будь-яких дій стосовно дослідження та аналізування наявності чи відсутності фактичних активів та пасивів боржника.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що справа про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк порушена судом першої інстанції неправомірно та вимоги апелянта стосовно скасування постанови від 04.04.13р. про визнання боржника банкрутом є повністю обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову господарського суду Донецької області від 04.04.2013р. у справі № 905/280/13-г - задовольнити.

Постанову господарського Донецької області від 04.04.2013р. у справі № 905/280/13-г - скасувати.

Провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальність «Оптіум-компані», м. Донецьк № 905/280/13-г - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова