Рішення № 33027530, 19.08.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2095/13 Головуючий у 1-й інстанції - Соловйов М.І.

Категорія - 27 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Магдалинівської районної державної адміністрації про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив у грудні 2012 року та в остаточній редакції просив у рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року (далі - Кредитний договір) в розмірі 109012,67 доларів США, або 871011,22 грн., звернути стягнення на будинок, загальною площею 139,37 кв.м, житловою площею 49,39 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Єдиного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах,підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеному будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 жовтня 1993 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.53,54-56).

Відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від 05 березня 2008 року ОСОБА_1 купила будинок житловою площею 49,39 кв.м, загальною площею 139,37 кв.м з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 (а.с.28).

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 18 березня 2008 року було укладено Договір про іпотечний кредит № DNM0GІ0000004907 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п.п.1.1, 1.3, 1.4 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 250000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 250000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання строком погашення не пізніше 18 березня 2027 року на поліпшення якості окремого житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-18).

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 18 березня 2008 року було укладено Іпотечний договір № DNM0GІ0000004907, відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» нерухоме майно житлового призначення, а саме: житловий будинок зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 139,37 кв.м, житловою площею 49,39 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.25-27).

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 21 серпня 2008 року про зміну валюти за Кредитним договором та конвертацію залишку заборгованості за договором у долари США та про продаж іноземної валюти, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 09 квітня 2009 року було укладено Додаткову угоду № 2 до Догвору про іпотечний кредит № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року (далі -Додаткова угода) (а.с.19-22, 23,24).

За умовами Додаткової угоди банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 21 серпня 2008 року по 18 березня 2027 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 54101,13 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

За умовами додаткової угоди позичальник по 18 число кожного місцяця повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 855,33 долари США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачка, отримавши гроші, на порушення умов договору не дотримувалася графіка по своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та банківськіх послуг та належним чином не виконувала взяті на себе інші зобов'язання за договором, в результаті чого виникла кредитна заборгованість, яка станом на 06 серпня 2012 року відповідно до розрахунку позивача становить 109012,67 дол. США та складається із заборгованості за кредитом - 56470,9 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом 22857,00 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 4438,62 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 20025,27 доларів США; штрафу (фіксована частина) 31,29 доларів США; штрафу (процентна складова) 5189,59 долари США (а.с.7-9).

Разом з тим, правильно встановивши зазначені обставини, суд першої істанції, посилаючись на норми Законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», положення ст.ст. 64,156 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), ст. 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на житловий будинок, вбачаючи наявні порушення майнових прав неповнолітніх дітей відповідачки при укладенні між сторонами договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню, без отримання дозволу органів опіки та піклування.

З таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до вимог п.п.1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органу опіки та піклування є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 18 березня 2008 року, тобто, на день укладання Кредитного та Іпотечного договорів, згідно домової киги у домоволодінні по АДРЕСА_1 була зареєстрована тільки власник домоволодіння ОСОБА_1 (а.с. 57-59).

Як убачається з копії Іпотечного договору (п.5.1.1.), при його укладенні, іпотекодавець гарантувала, що предмет іпотеки є її власністю та вона вправі ним розпоряджатися і на нього (предмет іпотеки) може бути звернуто іпотекодержателем стягнення без жодних обмежень.

Неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18 березня 2008 року були зареєстровані разом з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 та переїхали до домоволодіння АДРЕСА_1 16 вересня 2009 року, тобто, після укладення Кредитного та Іпотечного договорів.

Зазначені обставини підтверджуються записами у домовій книзі та інформацією Магдалинівської селищної ради від 25 липня 2013 року № 424, наданої на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів.

Таким чином, на день укладання Іпотечного договору неповнолітні діти відповідачів права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, та права користування ним не мали, у зв'язку з чим згоди органу опіки та піклування на укладення зазначеного договору не вимагалось.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та згідно з ч. 1 ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Зазначені положення містяться і в роз'ясненнях, наданих у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі - Постанова пленуму).

Як убачається з умов Іпотечного договору, сторони у п.4.3 домовилися про надання права Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - будинок загальною площею 139,37 кв.м, житловою площею 49,39 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання права Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві з початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року в розмірі 109012,67 доларів США, станом на 06 серпня 2012 року, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, то суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Із змісту ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) випливає, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснено у п. 43 Постанови пленуму, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як убачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_1 повідомлення № 30.1.0.0/2-8О9 від 03 липня 2012 року із вимогою добровільно звільнити передане в іпотеку нерухоме майно в тридцятиденний строк із дня отримання цієї вимоги (а.с. 11).

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 заперечувала проти отримання такої вимоги, а позивачем належних доказів на спростування заперечень відповідачки не надано.

Реєстр повідомлень про направлення рекомендованого листа про наявність боргу на адресу ОСОБА_1, який міститься в матеріалах справи, не є підтвердженням отримання такого листа відповідачкою (а.с.12-14).

Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивач при подачі позову на підтвердження сплати судового збору, надав бланки чотирьох платіжних доручень від 30 серпня 2012 року №№ РRОМ082004, РRОМ082005, РRОМ082003, РRОМ082002 на суми 107,30 грн., 107,30 грн., 107,30 грн., 3219,00 грн. відповідно (а.с.1-3).

Зазначені платіжні доручення колегія суддів не може вважати належними доказами сплати судового збору, оскільки їх форма не відповідає вимогам п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 (із змінами) (далі - Інструкція), чинної на час звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до вимог п.14 Інструкції в разі безготівкового переказування державного мита з рахунку платника, відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицьовому чи зворотному боці останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Надані позивачем платіжні доручення не містять підписів посадових осіб та відтиску круглої печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Тому судова колегія, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, стягує з відповідачки ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, відмовляючи позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на його користь.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Магдалинівської районної державної адміністрації про звернення стягнення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року в розмірі 109012,67 доларів США (сто девять тисяч дванадцять доларів 67 центів США), станом на 06 серпня 2012 року, яка складається із:

- заборгованості за кредитом - 56470,9 доларів США (п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят доларів США 90 центів США);

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 22857,00 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім ) доларів США;

- заборгованості по комісії за користування кредитом - 4438,62 доларів США (чотири тисячі чотириста тридцять вісім доларів 62 центи США);

- 20025,27 доларів США (двадцять тисяч двадцять п'ять доларів США 27 центів США)- пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 31,29 доларів США (тридцять один долар США 29 центів США)- штрафу (фіксована частина);

- 5189,59 долари США (п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять доларів США 59 центів США)- штраф (процентна складова),

звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору № DNM0GІ0000004907 від 18 березня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - будинок загальною площею 139,37 кв.м, житловою площею 49,39 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

шляхом надання права Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві з початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді