Ухвала суду № 33025153, 12.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1886/13-а

12.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 16.04.13

за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармація" (вул. Речная, 12,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, 14а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95026)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармація" задоволені.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-236 від 08.02.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" (код за ЄДРПОУ 03092675) 264,57 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.08.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 28.01.2013р. по 08.02.2013р. Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим було проведено позапланову перевірку Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" (код за ЄДРПОУ 03092675) з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладений на Пенсійний фонд України за період з 01.06.2000р. по 08.02.2013р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів, щодо сум страхових внесків за період з 01.01.2004р. по 20.01.2011р., щодо сум єдиного внеску, за період з 01.01.2011р. по 20.01.2013р., а також достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004р. по 08.02.2013р., за результатами якої був складений акт № 17-ю від 08.02.2013р. (а.с.8-19).

Згідно із висновками наведеного акту встановлено порушення п. 5, п. 6, п. 12 ст. 8 Закону України від 08.07.2010р. № 2464 та п.п. 3.1.1, п.п.п 3.2.2., п.п. 3.10 п. 3 Інструкції від 27.09.2010р. № 21-5 в результаті чого донарахований єдиний внесок на суму 23016,33 грн., у т.ч. по ставці 36,80% на суму 22988,08 грн., по ставці 33,2% на суму 26,64 грн., по ставці 2% на суму 1,61 грн.

08.02.2013р. Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим сформовано вимогу про сплату боргу за № Ю-236 на суму недоїмки - заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013р. в розмірі 23016,33 грн., яка була отримана позивачем під розпис у той же день 08.02.2013р. (а.с.26).

12.02.2013р. за № 206 позивач подав заперечення до акту перевірки № 17-ю від 08.02.2013р. (а.с.20-23), які рішенням Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про результати розгляду скарги від 14.02.2013р. № 1598/03-05 залишені без розгляду (а.с.24-26).

12.02.2013р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 207 про узгодження суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (а.с.27-29).

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, за результати розгляду наведеної заяви прийняло рішення від 14.02.2013р. № 1599/03-05, яким вимогу про сплату боргу № Ю-236 від 08.02.2013р. залишило без змін, заяву про узгодження суми недоїмки зі сплати єдиного внеску без задоволення (а.с. 30-31).

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-236 від 08.02.2013р. з огляду з наступного.

Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).

Нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками передбачені розділом 4 Інструкції.

Відтак, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. (п.п. 4.3.6 п. 4.3 розділу 4 Інструкції).

У пункті 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Підпунктом "б" п. 6.3 розділу 6 Інструкції передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У п. 6.4. розділу 6 Інструкції зазначено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи).

При апеляційному перегляді встановлено, що розбіжності виниклі внаслідок помилок, допущених при формуванні Додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при зазначені грошових показників, а саме не була зазначена сума нарахованого та сплаченого єдиного внеску: на суму заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору у розмірі 36,80% у січні 2011р. по рядку 3.1.1 - 22988,08 грн.; по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють на умовах трудового договору в розмірі 33,2% у квітні 2011р. по рядку 3.3 - 26,64 грн.; а також не була зазначена сума утриманого єдиного внеску особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в розмірі 2% у квітні 2011р. по рядку 5.5 - 1,61 грн.

Разом з тим єдиний внесок за січень та квітень 2011р. був нарахований, обчислений та сплачений своєчасно та в повному обсязі.

Як вбачається з банківських виписок позивачем до граничного строку сплати єдиного внеску за січень 2011р., тобто до 20.02.2011р., був перерахований єдиний внесок по ставці 36,80% в розмірі 22988,08 грн., а саме: 19.01.2011р. в сумі 6000,00 грн., 20.01.2011р. в сумі 6000,00 грн., 20.01.2011р. в сумі 1750,00 грн., 26.01.2011р. в сумі 300,00 грн., 07.02.2011р. в сумі 8938,09 грн. (а.с. 40, 44, 45, 46,48)., а також за квітень 2011р., був перерахований єдиний внесок 20.05.2011р. по ставці 33,2% в сумі 26,64 грн. (а.с. 42) та 20.05.2011р. по ставці 2% в сумі 1,61 грн. (а.с. 43).

Також з довідки відповідача № 296 від 09.04.2013р. та картки особового рахунку платника єдиного внеску слідує, що позивач не має заборгованості по єдиному внеску (а.с. 92, 93).

З огляду з наведеного допущена позивачем помилка в наданих до відповідача звітів за січень та квітень 2011р. не спричинила будь-яких наслідків щодо своєчасності та повноти виконання ним свого обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, вина позивача полягає лише в припущенні помилки при складанні звітності, тобто є методологічною (арифметичною) помилкою чи опискою, допущеною страхувальником.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням сплати позивачем єдиного внеску по ставці 36,80 % за січень 2011р. та по ставці 33,2% та 2% за квітень 2011р., відсутністю заборгованості позивача з єдиного внеску, що підтверджено довідкою від 09.04.2013р. № 296 та карткою особового рахунку платника єдиного внеску у позивача відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013р. в загальному розмірі 23016,33 грн., а отже формування вимоги про сплату боргу № Ю-236 від 08.02.2013р. є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 по справі №801/1886/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді О.Е.Єланська

М.В. Кукта