Ухвала суду № 33025157, 12.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 123/669/13-а

12.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2- ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Діденко Д.О. ) від 26.06.13

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

представник позивача - ОСОБА_4 АДРЕСА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 26.06.2013 року заяву представника позивача про ухвалення додаткової постанови у справі залишено без задоволення.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 26.06.2013 року скасувати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом помилково не враховані обставини, що мали значення для справи. На думку апелянта для повного захисту прав позивача суд повинен був додатковою постановою поновити, виплачувати та проводити індексацію пенсії позивача за віком включаючи надбавку як дитині війни, застосування показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2012 рік на підставі документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.08.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 06.02.2013 року адміністративний позов було задоволено частково, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим зобов'язано з 19.12.2012 року поновити виплату пенсії ОСОБА_2

Надалі ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 01.06.2013 року вищезазначену постанову суду було роз'яснено та зобов'язано відповідача з 19.12.2012 року поновити виплату пенсії ОСОБА_2, а саме у розмірі обчисленому відповідно до ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням змін, внесених відповідно до ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року.

17.06.2013 року представник позивача надав заяву до Київського районного суду м. Сімферополя про ухвалення додаткового рішення мотивуючи зазначене тим, що рішення суду до теперішнього часу не виконано. У резолютивній частині рішення не наведені норми пенсійного законодавства, на підставі яких має бути виконано рішення про поновлення пенсії, продовжується дискримінація позивача за ознакою місця проживання, позивачу нарахована мінімальна пенсія, не врахована робота на Крайньої півночі та її статус "Дитини війни".

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткової постанови суд виходив з того, що судом ухвалено рішення стосовно всіх позовних вимог із зазначенням способу виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилами статті 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 КАС України.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Разом з тим, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі чи не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткова постанова можлива лише тоді, коли для її прийняття немає необхідності знову досліджувати докази.

Втім на час розгляду справи апеляційним судом у випадку поновлення та проведення індексації пенсії позивачу з урахуванням надбавки як дитині війни, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2012 рік та включення роботи на Крайньої півночі, суд мав би встановити нові обставини та дослідити нові докази по справі, що не передбачено нормою статті 168 КАС України.

З огляду з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у встановленому законом порядку не звертався з заявою до відповідача та до суду про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим проведення перерахунку з урахуванням роботи на Крайньої півночі, застосування показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2012 рік, застосування надбавки як дитині війни, у зв'язку з чим відсутні підстави для винесення додаткового рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 26.06.2013 року по справі №123/669/13-а (№2а/123/71/2013) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді О.Е.Єланська

М.В. Кукта