Ухвала суду № 33018244, 09.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа №812/2625/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В. за участі представника позивача Можаєва М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі № 812/2625/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр» до Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 року № 0000292301, № 0000302301,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.03.2013 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр» з питань своєчасності та правильності нарахування та перерахування до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, у тому числі по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Эксимтрэйд», за результатами якої був складений акт № 29/22/05383566 від 03.10.2012 року. Зазначеним актом вказано на порушення норм Податкового кодексу України. На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000302301 від 16.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 83110,00 грн., що складається з основного платежу у розмірі 66488,00 грн. і штрафних санкцій 16622,00 грн., та № 0000292301 від 16.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 79152,50 грн., що складається з основного платежу у розмірі 63 322 грн. і штрафних санкцій 15 830,5 грн. Позивач стверджує, що висновки, викладені в акті перевірки, та прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству. Просив суд визнати протиправними та скасувати зазначені повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0000292301 та від 16.10.2012 року № 0000302301.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з постановою суду, оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Эксимтрэйд» не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, що свідчить виключно про намір платника податку одержати економічний ефект. Наслідком такої діяльності є виключно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу позивача.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 20.09.2012 року по 26.09.2012 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр» з питань своєчасності та правильності нарахування та перерахування до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, податку на додану вартість за період з 01.04.202 року по 30.04.2012 року, у тому числі по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Эксимтрэйд», за результатами якої був складений акт № 29/22/05383566 від 03.10.2012 року.

Перевіркою вказано на порушення абз.1,2 п.44.1 ст. 44 глава 1 розділ 2, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139 розділ 3, п.123.1 ст. 123; п.п. 198.1 «в», 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. (т. 1 а. с. 50-83).

16.10.2012 року на підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000302301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 83110,00 грн., що складається з основного платежу у розмірі 66488,00 грн. і штрафних санкцій 16622,00 грн., та № 0000292301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 79152,50 грн., що складається з основного платежу у розмірі 63 322 грн. і штрафних санкцій 15 830,5 грн. (т. 1 а. с. 48-49).

Податковий орган вказує, що вбачає порушення чинного податкового законодавства з боку позивача у тому, що останнім було вчинено господарські операції з контрагентом ТОВ «Эксимтрэйд» не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені, у зв'язку з чим вони є нікчемними у розумінні статей 203 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.01. 2012 року між ТОВ «Эксимтрэйд» (Орендодавець) та ПАТ «Кондрашівський піщаний кар'єр» (Орендатор) був укладений договір оренди № 1б/031-12, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується надати Орендатору у користування за плату тепловоз серії ТЕМ-2 № 2432 в порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1, а.с. 107-109).

Фактичне виконання зазначених умов цього договору підтверджено: актом приймання - передачі тепловоза ТЭМ-2 №2432; копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних; копією податкової накладної № 126 від 30.04.2012 року; копією рахунку № 163 від 30.04.2012 року; копією акту про виконання робіт № 7 від 30.04.2012 року; копією банківської виписки від 23.05.2012 року, 18.05.2012 року, та платіжного доручення про перерахування коштів (т. 1, а.с. 110-128).

Факт здійснення позивачем господарської діяльності у розумінні вимог ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підтверджено наявними в матеріалах справи відповідними документами, які ретельно перевірені судом першої інстанції і яким надана належна правова оцінка.

Суть спору у даній справі полягає у намаганні податкового органу покласти на позивача відповідальність за можливі фінансові порушення його контрагента.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем первинні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, або їх було недостньо для підтвердження здійсненої господарської операції.

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначені в акті перевірки порушення не знайшли підтвердження під час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції, що дає підстави для висновку про правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів нікчемності правочину та підстав для донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину, укладеного позивачем з контрагентом. Також, укладений правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

У зв'язку з тим, що позивачем підтверджено своєчасність та правильність нарахування та перерахування до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, податку на додану вартість за період з 01.04.202 року по 30.04.2012 року, застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.

Колегія суддів приходить до висновку про правову безпідставність доводів податкового органу, викладених як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби у справі № 812/2625/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі № 812/2625/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр» до Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 року № 0000292301, № 0000302301 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 19 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Г. М. Міронова

Судді І. В. Юрко

А. А. Блохін