Постанова № 33017737, 07.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3333/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника позивача - Самойленко Ж.С.,

представника відповідача - Нальотов А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000032203/239 від 11.02.2013 року в частині донарахування фінансових санкцій в сумі 59 237,99 грн.

У ході судового розгляду справи ухвалою від 07.08.2013 року відповідача, якого було реорганізовано, було замінено на належного відповідача, правонаступника - Кременчуцьку об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на безпідставність та протиправність висновків акту перевірки №515/22.3-17/05808735 від 23.01.2013 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПАТ "АвтоКраз" ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " в частині несвоєчасного отримання товару по імпортному контракту №642 СЗС від 07.07.2008 року на суму 12 193 856,50 рос. руб. за період з 31.03.2010 року по 11.06.2010 року. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію мотивував тим, що податковим органом невірно обраховано термін порушення 180 - денного строку розрахунку за означеним договором. Товар за вказаним договором був поставлений на митну територію України та взятий під митний контроль Андросіївською митницею 05.06.2010 року. Таким чином саме до цієї дати слід обраховувати термін прострочення повернення матеріальних цінностей за імпортним договором, а не до 11.06.2010 року (день надходження товару до митниці за місцезнаходженням позивача - Полтавської митниці), як це було зроблено відповідачем при проведенні перевірки. Тому Кременчуцькою ОДПІ було безпідставно нараховано штрафні санкції за період з 06.06.2010 року по 11.06.2010 року в сумі 59 327,99 грн., відтак спірне податкове повідомлення - рішення в цій частині визначення грошового зобов'язання є необґрунтованим, таким, що порушує права позивача, та підлягає скасуванню.

У ході розгляду справи 31.07.2013 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, у прохальній частині якої ПАТ "АвтоКраз" просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0000032203 від 11.02.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність та обґрунтованість спірного рішення. Стверджував, що податковим органом правильно обраховано термін порушення позивачем повернення матеріальних цінностей за імпортним контрактом №642 СЗС від 07.07.2008 року на суму 12 193 856,50 рос. руб. на строк з 31.03.2010 року по 11.06.2010 року. Відповідач наголошував на тому, що останнім днем спірного порушеного строку слід вважати саме 11.06.2010 року, тобто день, коли товар було поставлено на Полтавську митницю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання - ПАТ "АвтоКраз". Крім того, позивачем не надано рішень арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно - імпортними контрактами, що б зумовило зупинення строків, передбачених ст.1,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та нарахування пені за їх порушення. Таким чином оскаржуване рішення є обґрунтованим, законним та скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «АвтоКраз» є правонаступником Холдингової компанії «АвтоКраз», зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку, останні зміни до установчих документів зареєстровано 26.03.2012 року. Позивач з 23.11.1994 року перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та з 28.07.1997 року є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «АвтоКраз» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту №642 СЗС від 07.07.2008 року за період з 31.03.2010 року по 11.06.2010 року .

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт (надалі - Акт перевірки) перевірки №515/22.3-17/05808735 від 23.01.2013 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПАТ "АвтоКраз" ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " в частині несвоєчасного отримання товару по імпортному контракту №642 СЗС від 07.07.2008 року на суму 12 193 856,50 рос. руб. за період з 31.03.2010 року по 11.06.2010 року. (а.с.10-13 )

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 11.02.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000032203/239, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в сумі 720 728,98 грн. ( а.с.16)

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкового зобов'язання , вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність , виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " в частині несвоєчасного отримання товару по імпортному контракту №642 СЗС від 07.07.2008 року.

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Краснодарський верстатобудівний завод «Сєдін» 07.07.2008 р. було укладено договір №642 СЗС на поставку верстатів, строк дії якого встановлено до 31.03.2009р. За умовами договору, загальна сума поставки складала - 17 419 795,00 рос.руб. Оплата мала відбуватися у наступному порядку: 70% від загальної вартості протягом 15 днів з дати підписання договору, 30% - протягом 10 днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження. Умовами поставки було визначено - РСА м. Краснодар Росія.

На виконання п.2.2. договору, платіжним дорученням №1289 від 15.07.2008 року позивач перерахував на користь ЗАТ «Краснодарський верстатобудівний завод «Сєдін» 12 193 856,50рос. руб. в якості попередньої оплати.

Додатковими угодами до означеного договору сторони неодноразово змінювали терміни відвантаження продукції та продовжували строк дії контракту. Так, доповненням до договору від 23.12.2008 р. строк відвантаження було збільшено до 258 днів з моменту надходження передплати.

Додатковою угодою №2 від 03.03.2009р. строк відвантаження збільшено до 350 днів з моменту надходження передплати та продовжено строк дії контракту до 31.12.2009р.

Додатковою угодою №3 від 05.06.2009р. строк відвантаження збільшено до 503 днів з моменту надходження передплати.

Додатковою угодою №4 від 05.11.2009. строк відвантаження збільшено до 624 днів з моменту надходження передплати та продовжено строк дії контракту до 01.05.2010р.

Додатковою угодою №5 від 26.04.2010р. сторони передбачили, що поставка товару здійснюватиметься на умовах поставки БАР (ЖДПП Успєнская), збільшено строк відвантаження товару до 720 днів та продовжено строк дії контракту до 31.12.2010 року.

Перерахування контрагенту за даним контрактом позивачем 12 193 856,50 рос. руб. попередньої оплати, у відповідності до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначило для позивача граничний строк отримання продукції - 11.01.2009 р.

Згідно ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 6 Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

У відповідності до вказаної статті, висновками Міністерства економіки України строки отримання продукції за міжнародним договором №642 СЗС неодноразово продовжувались, а саме: за висновком №579 від 16.01.2009р. строк продовжено з 12.01.2009р. до 30.03.2009р.; за висновком №117 від 19.03.2009р. строк продовжено з 30.03.2009р. до 30.06.2009р.; за висновком №413 від 28.07.2009р. строк продовжено з 22.07.2009р. до 30.11.2009р.; за висновком №652 від 26.11.2009р. строк продовжено з 30.11.2009р. до 30.03.2010р. ( а.с.23-26)

Таким чином з урахуванням висновків Міністерства економіки України, граничним строком для отримання продукції на суму 12 193 856,50рос. руб. для позивача було визначено 30.03.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 27.04.2010 року платіжним дорученням №261 на виконання вимог контракту №642 СЗС від 07.07.2008р., перераховано на адресу ЗАТ «Краснодарський верстатобудівний завод «Сєдін» 5 225 938,50 рос. руб., а платіжним дорученням №275 від 05.05.2010р. решту коштів - 160 000,00грн. Цим самим, розрахунок за замовлені верстати було проведено у повному обсязі. (а.с.27-28)

Відповідно до п.4 ст.265 Господарського кодексу України, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Відповідно до п.А.4 Інкотермс 2000 Поставка БАР вважається здійсненою, коли товар наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду.

Поставку товару по залізничним накладних №АК 377002 та №АК 377003 у розумінні Інкотермс 2000, ЗАТ «Краснодарський верстатобудівний завод «Сєдін» здійснило 05.06.2010 р., про що свідчать відбитки митних штемпелів на залізничних накладних. (а.с.29-30)

На митну територію України відвантажений по вищевказаним залізничним накладним товар було поставлено цього ж дня - 05.06.2010 р. та було взято під митний контроль Андросіївською митницею, що підтверджується відбитками штампів на копіях митних декларацій. (а.с. 29-30)

Згідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями Україні розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту згідно ст.1 даного Закону є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІУ ( в редакції, чинній на момент надходження товару від ЗАТ «Краснодарський верстатобудівний завод «Сєдін») ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з п.23, п.35 ст.1 Митного Кодексу України , переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до ч.1 ст.43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд. Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Як було зазначено раніше, товар по залізничним накладних №АК 377002 та №АК 377003, на підставі договору №642 СЗС від 07.07.2008 р., укладеному між позивачем та ЗАТ «Краснодарський верстатобудівний завод «Сєдін», на митну територію України надійшов 05.06.2010 року , що підтверджується відмітками митного органу на залізничних накладних.

Враховуючи той факт, що останнім висновком Міністерства економіки України №652 від 26.11.2009 р. позивачу було продовжено граничний термін отримання продукції з 30.11.2009 р. до 30.03.2010 року, суд приходить до висновку, що починаючи з 31.03.2010 року має місце порушення ПАТ «АвтоКраз» граничного терміну отримання продукції тривалістю 67 днів, а саме включно по 05.06.2010 року, що є днем взяття під митний контроль Андросіївською митницею поставленого за договором №642 СЗС від 07.07.2008 р. товару.

Статтею 4 вказаного Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, податковим органом правомірно та на підставі закону було здійснено нарахування позивачу пені за порушення граничного терміну отримання товару в розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки, а саме 12 193 856,50рос. руб. ( суми попередньої оплати за означеним договором.)

Разом з тим, суд погоджається з доводами позивача, що податковим органом було невірно обраховано кількість прострочених днів граничного терміну отримання товару за договором №642 СЗС від 07.07.2008 р. Суд вважає помилковим твердження Кременчуцької ОДПІ, що тривалість порушеного граничного терміну слід обраховувати до 11.06.2010 року, а саме до дати надходження товару до Полтавської митниці за місцезнаходженням позивача та визначити його в кількості 73 днів.

Визначальним моментом для обрахування терміну порушення граничного строку отримання товару є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави, в даному випадку - взяття товару під митний контроль Андросіївською митницею 05.06.2010 року.

Таким чином, кількість прострочених днів порушеного граничного терміну отримання товару становить 63 дні, а сума штрафу за порушення такого терміну має становити 661 490,99 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно й надміру нараховано ПАТ "АвтоКраз" пеню у розмірі 59 237,99 грн., що становить різницю між всією сумою нарахованої пені в розмірі 720 728,98 грн. та обґрунтованою й вірно нарахованою сумою пені в розмірі 661 490,99 грн. за прострочення 63 днів терміну отримання товару.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині визначення позивачу пені в сумі 59 237,99 грн. є необґрунтованим, таким, що порушує права платника, а тому підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими твердження ПАТ «АвтоКраз» щодо безпідставного нарахування йому пені в сумі 661 490,99 грн. Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що ним не було порушено граничний термін отримання товару за договором №642 СЗС від 07.07.2008 р. Натоміть, у матеріалах справи наявні докази щодо дати оплати за товар та дати перетину товару через митний кордон України.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування обставин, які б могли зумовити зупинення перебігу строків надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом та відповідно ненарахування за їх порушення пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність нарахування ПАТ "АвтоКраз" пені за порушення граничного терміну отримання товару в сумі 59 237,99 грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є таким, що порушує права платника податків, а тому підлягає скасуванню. Разом з тим, позивачем в свою чергу суду не було надано доказів повного виконання договору №642 СЗС від 07.07.2008 року у термін, встановлений висновком Міністерства економіки України № 652, що б свідчили про безпідставність нарахування пені в сумі 661 490,99 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Податкове повідомлення Кременчуцької ОДПІ №0000032203/239 від 11.02.2013 року визнати протиправним та скасувати в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в сумі 59 237,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької ОДПІ на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" витрати зі сплати судового збору в сумі 592,38 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков