Ухвала суду № 33017387, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2013 р. м. Київ К/9991/80925/12

№ К/9991/80925/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Приходько І.В., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а/0370/633/12 Волинського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 27.01.2012 № 0000192302; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2146,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий, квітень 2011 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» на поставку конструкційних матеріалів «LINDAB», з огляду на недоведеність у судовому процесі з боку податкового органу, що предметом цього договору було нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва), договір купівлі-продажу якого в силу норм ст. 657 Цивільного кодексу України (ЦК) підлягає нотаріальному посвідченню.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник позивача в судовому засіданні просив залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за лютий, квітень 2011 року від`ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 19150,00 грн. та 294765,00 грн. відповідно згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 31.10.2011 № 8798/23-3/35963631, про порушення позивачем норм пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 294765,00 грн. та за квітень 2011 року на 674198,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер»» по факту попередньої оплати за об'єкт незавершенного будівництва, договір купівлі-продажу якого нотаріально не був посвідчений та на який був накладений арешт в кримінальному провадженні, порушеному проти посадових осіб ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер»».

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000192302 про зменшення від`ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий та квітень 2011 року на 19150,00 грн. та 294765,00 грн. відповідно.

20.12.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер»» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу (далі - договір від 20.12.2010), за умовами якого продавець передає у власність покупцю об'єкт незавершеного будівництва для використання під склад готової продукції, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього ціну 5813775,52 грн., у т.ч. ПДВ за ставкою 20%. Додатковою угодою від 05.01.2011 № 1 до цього договору сторони дійшли згоди про зміну назви договору купівлі -продажу на договір поставки та внесли зміни до пункту 1.1 договору, згідно з якими постачальник передає у власність покупцеві конструкційні матеріали «LINDAB» для конструювання складу готової продукції. На виконання договору від 20.12.2010 покупець здійснив попередню оплату товару в лютому та квітні 2011 року, а продавець виписав покупцю податкові накладні № 4741 від 25.02.2011 на суму 1768087,39 грн., в тому числі ПДВ 294671,23 грн., № 4742 від 28.02.2011 на суму 500,00 грн., в тому числі ПДВ 83,33 № 96, від 07.04.2011 на суму 607490,14 грн., в тому числі ПДВ 101248,35 грн., № 95 від 06.04.2011 на суму 3437697,00 грн., в тому числі ПДВ 572949,67 грн., на підставі яких згідно з уточнюючими розрахунками до податкових декларації з податку на додану вартість за лютий та квітень 2011 року позивач відніс до податкового кредиту вказані суми податку, сплачені у ціні товару. Факт господарської операції з поставки між ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер»» та позивачем податковий орган не оспорює.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 цієї статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункту 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості отриманого товару, до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктами 201.11-201.13 ст. 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Податковий орган, заперечуючи проти позову, посилається на те, що договір від 20.12.2010 відповідно до частини 1 ст. 220 ЦК України нікчемний з огляду на те, що його предметом є нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва), а нотаріально посвідчений договір не був.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), відповідно до частини 1 ст. 181 ЦК України, належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Разом з тим, на підставі доданих до матеріалів справи копій договору поставки від 21.08.2007 ЕХ 9/07/073 (а.с.111-114), за яким ТОВ «ВКФ «Луцькондитер»» придбав у фірми «LINDAB Kft» (Угорщина) конструкційні матеріали «LINDAB», які у подальшому реалізував позивачу, переписки між позивачем та ТОВ «ВКФ «Луцькондитер»» ( листи від 11.04.2012 та від 17.04.2012 № 50) (а.с. 107-109), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили, що за договором від 20.12.2010 позивач придбав конструкційні матеріали «LINDAB», які призначались для подальшого будівництва складу.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що оскільки у податковому обліку відтворюється господарська операція, не дотримання сторонами цієї операції вимог цивільного законодавства щодо форми правочину, на виконання якого операція здійснена, не є підставою для виключення цієї господарської операції з податкового обліку. Платник податків зобов'язаний здійснити коригування показників податкового обліку щодо такої господарської операції в разі застосування до нього як сторони правочину, вчиненого без дотримання передбаченої законом форми, встановлених законом наслідків такого не дотримання.

З цих же підстав не має правового значення для податкового обліку і наявність заборон на відчуження майна, крім податкової застави. До того ж податковий орган посилається на арешт всього нерухомого майна ТОВ «ВКФ «Луцькондитер»» в кримінальному судочинстві, провадження в якому порушено постановою прокурора м. Луцька від 10.09.2010 відносно посадової особи цього товариства (а.с.156). Як свідчить приєднана до справи копія вироку Луцького місьрайонного суду Волинської області від 18.06.2012, постановлений відносно громадянки ОСОБА_4, директора ТОВ «ВКФ «Луцькондитер»», вона визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 367 Кримінального кодексу України; цивільний позов Луцької ОДПІ до ОСОБА_4 залишено без розгляду (а.с.169-170). За вчинений злочин посадова особа юридичної особи несе персональну відповідальність, у тому числі і майнову.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко І.В. Приходько