Ухвала суду № 33017296, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/46047/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Алчевська ОДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 2а/1270/1348/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ювена" (далі - Товариство)

до Алчевської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 0000112310.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, позов задоволено з посиланням на недоведеність податковою інспекцією факту заниження позивачем бази оподаткування ПДВ внаслідок невизнання умовного постачання товарів у порядку пункту 184.7 статті 187 Податкового кодексу України.

Посилаючись на неправильне застосування судами наведеної норми Закону та на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, Алчевська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2011 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 25.01.2011 № 172/231/31587960 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 179 593,75 грн. (у тому числі 143 675 грн. за основним платежем та 35918,75 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, позаяк за фактом анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ за рішенням начальника Алчевської ОДПІ від 05.07.2011 № 65/290 позивач не здійснив умовного продажу його активів, які станом на 01.07.2011 складалися з: балансової вартості запасів на оптових складах у сумі 640 464 грн., з основних фондів 3-ї групи вартістю 77096 грн. та з основних фондів 4-ї групи вартістю 813 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції послалися, зокрема, на те, що зазначені активи Товариства були сформовані за наслідками здійснення господарських операцій з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, який у період існування господарських правовідносин з позивачем перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником ПДВ. На підставі цього суди дійшли висновку, що при придбанні спірних товарів та необоротних активів Товариством податковий кредит не формувався, у зв'язку з чим підстави для визнання умовного продажу цих активів відсутні.

Втім з таким висновком погодитися не можна, позаяк власне факт перебування у господарських правовідносин з платником єдиного податку не може слугувати доказом придбання усіх наявних у Товариства активів та товарів лише у цього контрагента без ідентифікації придбаних активів та без порівняння таких ідентифікованих активів із залишками запасів та основних фондів позивача.

У той же час слід погодитися з висновком судів про відсутність у даному разі підстав для поширення вимог, встановлених пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України на позивача.

Так, згідно з цієї нормою Закону (у редакції, що діяла на час анулювання реєстрації позивача платником ПДВ) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Таким чином, зі змісту наведеного законодавчого положення вбачається, що обов'язок визнати умовне постання товарів та необоротних активів виникає у платника лише у разі анулювання його реєстрації платником ПДВ за його заявою, тобто за власною ініціативою платника. Інше тлумачення цієї норми, на чому наполягає відповідач, означало б відсутність об'єктивної можливості у платника виконати її вимоги.

У розглядуваному випадку, як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, реєстрацію Товариства платником ПДВ було анульовано за самостійним рішенням податкового органу у зв'язку з наявністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

А відтак слід погодитися з висновком судів про відсутність у позивача обов'язку визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у зв'язку з таким анулюванням.

Оскільки помилковість окремих висновків судів не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій не вбачається

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а/1270/1348/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко