Ухвала суду № 33017295, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/9106/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Голубєвої Г. К., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Н.А.Т." до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Н.А.Т." (далі - ПП "Н.А.Т.") звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - Конотопська МДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року позов ПП "Н.А.Т." задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0000652311/0 від 06 серпня 2010 року (№0000652311/1 від 02 вересня 2010 року) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 219256,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 109628,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0007071711/0 від 06 серпня 2010 року (№0007071711/1 від 31 серпня 2010). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року апеляційну скаргу Конотопської МДПІ задоволено частково. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року в частині скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської МДПІ №0000652311/0 від 06.08.2010 року (№0000652311/1 від 02.09.2010 року) щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27510,30 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою в цій частині позову ПП "Н.А.Т." - відмовити. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Конотопська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ПП "Н.А.Т." у задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Конотопською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «Н.А.Т.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.11.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 06.11.2008 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 23 липня 2010 року №302/23-3/36250442.

В акті перевірки були встановлені порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого підприємству було донараховано відповідно податок на прибуток на загальну суму 229300,00 грн., податок на додану вартість на загальну суму 9833,00 грн., податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 133137,00 грн.

На підставі акту перевірки Конотопською МДПІ були винесені податкові повідомлення рішення від 06 серпня 2010 року №0000662311/0 про сплату 8360, 00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 4180, 00 грн., №0000652311/0 про сплату 229300, 00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 85764, 90 грн., №0007071711/0 про сплату 133137, 00 грн. по податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій 266274, 00 грн.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Н. А. Т.» в особі директора ОСОБА_2 та фізична особа ОСОБА_2 уклали договір безвідсоткової позики №б\н від 01.12.2008 року. Податковий орган вважає вказаний правочин нікчемним, з огляду на норми ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України. Також податковий орган зазначає, що суми коштів та вартість майна в загальній сумі 887580,00 грн. які були виплачені ПП «Н.А.Т.» на користь ОСОБА_2 за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до ст. ст. 4, 7 та 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягають оподаткуванню.

Статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (законам України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами), а також моральним засадам суспільства. Згідно з цією нормою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і її волевиявлення повинно бути вільним та відповідати її внутрішній волі. Крім того, правочин повинен бути вчинений у формі, встановленій законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК визначено, що недодержання сторонами або стороною правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам законодавства. Такий правочин є недійсним з моменту його вчинення, незалежно від того, чи визнав таким його суд.

Невідповідність правочину вимогам ч. 3 ст.238 ЦК України є підставою для визнання його судом недійсним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б з огляду на вимоги Цивільного кодексу України, дали б підстави вважати вказаний правочин нікчемним також не надано доказів того, що вказаний правочин визнаний судом недійсним.

Щодо посилання податкового органу на порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що п. 2 договору безвідсоткової позики від 01.12.2008 року передбачено обов'язок позичальника (ПП «Н.А.Т.») повернути суму позики. Тобто безпідставними є висновки відповідача про отримання позивачем від ОСОБА_2 безповоротної фінансової допомоги за договором позики. Враховуючи обов'язок ПП «Н.А.Т.» повернути кошти, то ці кошти в розумінні Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» не є доходом ОСОБА_2 та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що пов'язані з договором позики донарахування податку на прибуток та донарахування податку з доходів фізичних суперечить законодавству України.

Крім того, судом апеляційної інстанцій зазначено, що податковим органом за порушення приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нарахована штрафна фінансова санкції в сумі 85764, 90 грн., а відповідно до розрахунку штрафних санкцій по податку на прибуток, донарахованому в ході перевірки позивачу за порушення пп. 4.1.6 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем нараховано штрафну санкцію у розмірі 82117,70 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ПП "Н.А.Т."

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Г. К. Голубєва О. І. Степашко