Рішення № 33016111, 12.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/2597/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області, м. Дергачі в інтересах держави в особі ДП "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області", с. Дворічний Кут до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 9397,69 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Косіченко М.М. посв. №013775 від 06.12.2012 р.

позивач - Старжинська О.О. за дов. від 27.12.2012 р.

відповідач - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дергачівського району Харківської області, м. Дергачі, в інтересах держави в особі Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області", с. Дворічний Кут, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, про стягнення заборгованості у розмірі 9397,69 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про надання послуг промислового характеру № 39 від 09 червня 2010 року, пролонгованого на 2011 рік на підставі пункту 9.2 зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2597/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 24 липня 2013 року.

В судове засідання 24 липня 2013 року з'явились прокурор та представник позивача.

Позивачем надано до матеріалів справи витребувані судом документи (вх. № 27063), які залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, докази отримання відповідачем повідомлення про час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 12 серпня 2013 року.

12 серпня 2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 29370/13) про долучення до матеріалів справи Витягу з ЄДР ЮО та ФОП відносно відповідача, яке долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 12 серпня 2013 року прокурор та позивач з'явились, позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду, яку направлено на адресу відповідача (61096, АДРЕСА_1), вказану прокурором в позовній заяві і яка співпадає з адресою відповідача про реєстрацію за витягом з ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала господарського суду про порушення провадження від 01 липня 2013 року, яка надсилались на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (згідно довідки поштового відділення).

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору, позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 червня 2010 року між позивачем - Підприємством Дергачівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області № 109, с. Дворічний Кут (відповідно до наказу Державної пенітенціарної служби України від 18.11.2011 р. № 540 "Про затвердження переліку найменувань підприємств установ виконання покарань, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України" Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області № 109" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Підприємство Дергачівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області № 109", 18.06.2012 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та затверджено нову редакцію Статуту Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області № 109") та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків, було укладено договір № 39 про надання послуг промислового характеру (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору, позивач зобов'язався за завданням відповідача надати останньому послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 договору, позивач надає відповідачу послуги щодо виготовлення кондитерських виробів. Для виконання робіт за даним договором залучає до праці двох осіб засуджених.

У відповідності до пункту 3.1 договору, його вартість складає 31000,00 грн.

Пунктами 2.4, 3.2 та 3.3 договору встановлено, що вартість послуг на місяць визначається відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору; вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання по результатам кожного календарного місяця відповідно до специфікації (додаток № 1) та фіксується в актах виконаних робіт, актах на використану електроенергію які підписуються сторонами до третього числі наступного місяця.

Пунктом 3.4. договору зобов'язано відповідача перерахувати суми, зазначені в актах, протягом трьох банківських днів з моменту підписання.

Аналогічні за змістом є пункти 6.3, 6.4 та 6.5 договору, в яких сторонами визначено, що вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання по результатам кожного календарного місяця відповідно до специфікації (додаток №1) та фіксується в актах виконаних робіт; актах за використану електроенергію, які підписуються сторонами до третього числа наступного місяця; відповідач зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в актах, протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів.

Згідно пунктів 9.1, 9.2 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання, та діє до 31 грудня 2010 року та вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодна із сторін не повідомила в письмовій формі про його припинення.

До договору між сторонами були підписані специфікації.

У період з червня 2010 року по квітень 2011 року позивачем були надані відповідачем послуги за договором, про що між сторонами було підписано акти виконаних робіт за зазначений період на загальну суму 22872,68 грн. (арк. с.19-29). Зауважень відповідача щодо кількості, якості, вартості наданих послуг зазначені акти не містять. Таким чином позивач свої зобов'язання за договором про надання послуг промислового характеру № 39 від 09 червня 2010 року виконав у повному обсязі.

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті прийнятих послуг виконав лише частково, всього на суму 14928,73 грн., про що свідчать прибуткові касові ордери, подані прокурором та наявні в матеріалах справи ( арк. с. 30-39). Таким чином, несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 7943,95 грн.

15 вересня 2012 року (арк. с. 41) позивачем було направлено відповідачу вимогу (арк. с. 40), в якій позивач просив відповідача сплатити суму боргу за договором про надання послуг промислового характеру № 39 від 09 червня 2010 року у розмірі 7943,95 грн. до 25 вересня 2012 року. Проте відповідач відповіді на претензію не надав та суму боргу позивачу не сплатив. Таким чином, неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору й стали підставою для звернення прокурора та позивача з позовом до суду.

Надаючи кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладені договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг промислового характеру № 39 від 09 червня 2010 року не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7943,95 грн. за договором про надання послуг № 39 від 09 червня 2010 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, згідно пункту 7.2 договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач виплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.

На підставі зазначених умов договору, прокурором заявлено до стягнення пеню у розмірі 1453,74 грн. (за період з 17.12.2012 р. по 17.06.2013 р. згідно розрахунку пені позивача, арк. с. 64).

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 39 про надання послуг промислового характеру від 09 червня 2010 року.

Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 7.2 договору у вигляді сплати пені, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору № 39 про надання послуг промислового характеру від 09 червня 2010 року не передбачено можливість нарахування пені понад строку, встановленого ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися по кожному акту виконаних робіт - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (за актом за червень 2010 року - згідно ст. 254 ЦК України, оскільки акт не містить дати підписання вважається підписаним в останнє число місяця, тобто 30 червня 2010 року + 3 банківські дні на оплату за договором = по 05 липня 2010 року, тобто з 06 липня 2010 року прострочення; за актом за липень 2010 року - згідно ст. 254 ЦК України, оскільки акт не містить дати підписання вважається підписаним в останнє число місяця, тобто 31 липня 2010 року + 3 банківські дні на оплату за договором = по 04 серпня 2010 року, тобто з 05 серпня 2010 року прострочення; за актом за серпень 2010 року - згідно ст. 254 ЦК України, оскільки акт не містить дати підписання вважається підписаним в останнє число місяця, тобто 31 серпня 2010 року + 3 банківські дні на оплату за договором = по 03 вересня 2010 року, тобто з 06 вересня 2010 року прострочення; за актом за вересень 2010 року - згідно ст. 254 ЦК України, оскільки акт не містить дати підписання вважається підписаним в останнє число місяця, тобто 30 вересня 2010 року + 3 банківські дні на оплату за договором = по 05 жовтня 2010 року, тобто з 06 жовтня 2010 року прострочення; за актом за жовтень 2010 року - згідно ст. 254 ЦК України, оскільки акт не містить дати підписання вважається підписаним в останнє число місяця, тобто 31 жовтня 2010 року + 3 банківські дні на оплату за договором = по 03 листопада 2010 року, тобто з 04 листопада 2010 року прострочення; …, за останнім актом за квітень 2011 року - згідно ст. 254 ЦК України, оскільки акт не містить дати підписання вважається підписаним в останнє число місяця, тобто 30 квітня 2011 року + 3 банківські дні на оплату за договором = по 05 травня 2011 року, тобто з 06 травня 2011 року прострочення).

Разом з тим, суд зазначає, що прокурором та позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки таку нараховано на загальну суму боргу за період з 17.12.2012 р. по 17.06.2013 р. (згідно розрахунку пені позивача, арк. с. 64) в розмірі 1453,74 грн., при цьому пеня нарахована позивачем за період обраний, по-перше, у довільному порядку, а, по-друге, на загальну суму заборгованості, а не на суму боргу по кожному акту виконаних робіт окремо, а тому позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61096, АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області № 109", 62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Двурічний Кут (р/р 26002823388704 у від. № 23 банку "Грант" смт. Солоницівка, МФО 351607, код ЄДРПОУ 08680945) 7943,95 грн. заборгованості.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61096, АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/2597/13