Постанова № 33012906, 08.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2013 року № 826/5537/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700174/2 від 15.03.2013, картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40998 від 15.03.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» (надалі –позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці (далі – відповідач, митний орган) з наступними позовними вимогами, а саме:

1. Визнати протиправними дій щодо відмови в митному оформленні товарів, оформлених рішенням про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700174/2 від 15.03.2013, карткою відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40998 від 15.03.2013;

2. Скасування рішенням про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700174/2 від 15.03.2013, карткою відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40998 від 15.03.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.06.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

Судом замінено неналежного відповідача на Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об’єктивною, як така, що підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на відсутність в інформаційних базах митного органу ідентичних та аналогічних умов поставки товарів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за письмовим клопотанням сторін про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За зовнішньоекономічним контрактом №RA4537 від 30 жовтня 2012, укладеним між позивачем та компанією INGRED GmbH (Німеччина), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» здійснювало імпорт в Україну лимонної кислоти (Citric Acid Monohydrate).

Зокрема, у березні 2013 компанією INGRED GmbH (Німеччина), за вказаним контрактом, згідно Специфікації №1/2 від 29.12.2012 було здійснено поставку на позивача партії товару, вказаного у комерційному рахунку-фактурі (інвойсі) за №FUQ121214B від 29 грудня 2012 на загальну суму 20750,00дол.США.

При декларуванні отриманого вантажу на Київській регіональній митниці, в Декларації митної вартості товару №100270000/2013/195912, позивачем було вказано митну вартість Товару, що імпортується, визначену згідно ст.58 Митного кодексу України за основним методом, а саме - за ціною договору (вартість операції) у розмірі 20 750,00дол.США.

На підтвердження заявлених відомостей митної вартості Товару, позивачем 15.03.2013 подано відповідачу наступні документи, а саме:

Копію зовнішньоекономічного договору №RA4537 від 30 жовтня 2012;

Копію Специфікації №1/2 від 29.12.2012 до договору №RA4537 від 30 жовтня 2012;

Копію комерційного рахунку-фактури (інвойсу) №FLIQ121214B від 29 грудня 2012;

Копію коносаменту №ZIMUQIN5200715 від 04.01.13;

Копію платіжного доручення в іноземній валюті №42 від 04.03.2013;

Міжнародну автомобільну накладну (CMR) №150 від 14.03.2013;

Сертифікат про походження товару загальної форми ССРІТ 124106704 від 31.12.2012;

15 березня 2013 відповідачем, на підставі поданої позивачем ВМД та супровідних документів на ввезений товар, прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700174/2 (надалі – Рішення), на підставі якого прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів №100270000/2013/4018.

Згідно вказаного спірного рішення про коригування митної вартості товарів, Київською регіональною митницею, на підставі 6 (резервного) методу, визначено митну вартість імпортованих товарів в сумі 175846,00грн., внаслідок чого позивачу додатково визначено сплатити до Державного бюджету України митні платежі та ПДВ всього в сумі 2777,57грн., в тому числі ПДВ 2128,14грн., митний збір 649,43грн.

Як вбачається з матеріалів справи, застосування митним органом 6 (резервного) методу при визначенні митної вартості імпортованих позивачем товарів, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, згідно гр.33 спірного Рішення, відповідач прийшов до переконання про необхідність визначення митної вартості за 6(резервним) методом, з огляду на те, що документи, подані позивачем до митного оформлення містять ознаки розбіжностей.

Зокрема, в платіжному дорученні №42 від 04.03.2013, вказано суму 29800дол.США, яка є вища ніж сума, заявлена в інвойсі від 29.12.2012 №FLIQ121214В – 20750дол.США.

Крім того, згідно специфікації від 29.12.2012 №1/2, поставка товару здійснюється на умовах передплати, в той час як платіжне доручення видано пізніше ніж інвойс.

До митного оформлення позивачем також не надано страхових документів, хоча поставка товару здійснювалась на умовах CIF.

В подальшому, за наслідками проведеної процедури консультацій, з метою правильного визначення митної вартості, митним органом було запропоновано позивачу, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, надати наступні документи, а саме: 1) договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти, прас листи виробника товарів; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару та сировини; 5) виписку з бухгалтерської документації та інші, за наявності, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за бажанням декларанта).

Однак, вказані вимоги митного органу виконані позивачем частково, надано до відповідача: 1) комерційний інвойс, надісланий Weifang Ensign Indastry Co., Ltd на Ingred GMBH dsl 29.12.2012, з зазначенням ціни в 760дол. США., та загальної вартості в 19000дол.США.; 2) копію прас-листа вантажовідправника-виробника Weifang Ensign Indastry Co., Ltd від 14.03.2013 з зазначенням ціни, яка складає 760дол. (CIF Odessa), станом на 29.12.2012.; 3) копію страхового сертифікату №А1804548 від 04.01.2013; 4) копію експортної митної декларації країни відправлення №420620120060117658 від 28.12.2012.

Інших з витребуваних відповідачем документів позивачем надано не було, що підтверджується листом від 15.03.2013 ТОВ «Інтерпром ЛТД» на МП «Столичний» (а.с.124 том1).

Враховуючи зазначені обставини, суб’єкт владних повноважень прийшов до переконання про неможливість застосування 1 методу визначення митної вартості за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з Київською регіональною митницею щодо неможливості застосування 1 методу визначення митної вартості за ціною контракту, адже відповідно до ч.2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Більш того, приймаючи до уваги правову позицію відповідача в частині неможливості визначення митної вартості за 1 методом, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, у разі, в даному випадку: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Враховуючи викладене, оскільки по-перше, позивачем до митного оформлення надано документи, що містили розбіжності в ціні імпортованого товару та розбіжності в частині умов оплати/поставки товару, а також надання позивачем не всіх витребуваних контролюючим органом документів, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності підстав для визначення митної вартості імпортованого товару за 1 методом за ціною контракту.

Втім суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, не знаходить підстав, що підтверджують обґрунтованість визначення відповідачем митної вартості за 6 (резервним) методом визначення митної вартості, мотивуючи це наступним.

Так, відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналогічна за своїм змістом правова норма міститься в ч.3 ст. 58 МК України, згідно якої у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз змісту вказаних норм МК України, дає змогу прийти до висновку, що суб’єкт владних повноважень-митний орган, наділений правом застосовувати при визначенні митної вартості кожен наступний метод, виключно за умови обґрунтованої неможливості застосувати попередній.

Як вбачається з матеріалів справи (гр.33 Рішення), попередні методи митним органом не застосовані у зв’язку із наступним.

Методи 2а, 2б – у зв’язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а методи 2в, 2г – через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

В той же час, згідно п.5 гр.33 спірного Рішення, розраховуючи митну вартість імпортованого товару за 6 (резервним) методом, відповідачем прийнято до уваги ВМД №100270000/2013/269351 від 13.01.2013 (в дійсності від 23.01.2013).

Згідно роздруківки з електронної бази даних митного органу за період з 15.12.2012 по 15.03.2013, яка в матеріальному вигляді наявна в матеріалах справи (а.с.84-94 том1), дійсно, відповідно до ВМД№100270000/2013/269351 від 23.01.2013, на митну територію України було ввезено товар за УКТЗЕД2918140000 «Лимонна кислота моногідрат (2-гідрокис-1,2,3-пропантрикарбонова кислота citric acid monohidrate) CAS№5949-29-1. Вміст основної речовини 99,7-99,8% згідно сертифікату виробника. Використовується в харчовій промисловості в якості харчової добавки та як реагент для знання іржі та накипу з металічних поверхонь. Виробник Weifang Ebsign Industry Co., Ltd. Торговельна марка Ensign. Країна виробництва CN.», за ціною 0,88дол.США за кілограм.

Твердження ж представника відповідача щодо неможливості застосування методів 2а, 2б, ґрунтуються на тому, що станом на 15.03.2013 у Київської регіональної митниці була відсутня інформація з приводу ідентичних та аналогічних(подібних) товарів, що протягом 90днів ввозились на митну територію України.

При цьому, згідно роздруківки електронної бази даних Митниці, 10.01.2013 та 11.02.2013 на митну територію України було ввезено аналогічний імпортованому позивачем товар, чого контролюючим органом, при визначені митної вартості за 6(резервним) методом взято до уваги не було.

Зокрема, 10.01.2013 за УКТЗЕД2918140000 (ВМД№100260000/2013/96605) ввезено товар: «Кислота лимонна харчова Е330 ДСТУ ГОСТ908:2006. Вага Нетто 25000кг., вага брутто -25200кг; Виробник Weifang Ebsign Industry Co., Ltd. Торговельна марка Ensign. Країна виробництва CN., за ціною 0,89дол.США за кілограм.

11 лютого 2013 за УКТЗЕД2918140000 (ВМД№100260000/2013/98106) ввезено товар: «Кислота лимонна харчова Е330 ДСТУ ГОСТ908:2006. Вага Нетто 25000кг., вага брутто -25200кг; Виробник Weifang Ebsign Industry Co., Ltd. Торговельна марка Ensign. Країна виробництва CN., за ціною 0,89дол.США за кілограм.

Відповідно до ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Враховуючи те, що згідно інформації, яка наявна в базі даних митного органу, дійсно неможливо підтвердити ідентичність ввезених позивачем товарів та товарів за ВМД№100270000/2013/269351 від 23.01.2013, ВМД№100260000/2013/96605 від 10.01.2013, ВМД№100260000/2013/98106 від 11.02.2013 (щодо фізичних характеристик імпортованого товару), суд погоджується з неможливістю застосування, в даному випадку, методу визначення митної вартості за ціною контракту щодо ідентичних товарів.

Однак, суд не вважає за можливе погодитись з позицією відповідача стосовно неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною контракту щодо аналогічних (подібних) товарів, враховуючи наступне.

Статтею 60 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Аналіз змісту ст.60 МК України, з урахуванням інформації, яка мітиться в електронній базі даних митного органу, дає змогу прийти до висновку про помилковість тверджень відповідача стосовно відсутності інформації щодо ввезення на митну територію України, протягом останніх 90 днів до 15.03.2013, аналогічних (подібних) товарів, внаслідок чого спірне рішення про визначеннями митної вартості №100270000/2013/700174/2 від 15.03.2013, яким митну вартість імпортованого позивачем товару визначено за 6 (резервним) методом, та картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40198 від 15.03.2013 підлягають скасуванню як протиправні.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва не вважає за можливе погодитись з обґрунтованістю позовної вимоги ТОВ «Інтерпром ЛТД» про визнання протиправними дій щодо відмови в митному оформленні товарів, оформлених рішенням про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700174/2 від 15.03.2013, карткою відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40998 від 15.03.2013, враховуючи таке.

В процесі розгляду даної адміністративної справи позивач, в порушення принципу змагальності, жодним чином не спромігся обґрунтувати, в чому саме та які дії відповідача, під час винесення спірного рішення та картки відмови є протиправними.

З огляду на те, що Митний Кодекс України чітко регламентує процедуру визначення митної вартості товарів, порядок оскарження рішень контролюючого органу, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано протиправності дій Київської регіональної митниці під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів, а судом такого не встановлено, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішенням про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700174/2 від 15.03.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40198 від 15.03.2013 Київської регіональної митниці.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» (код ЄДРПОУ 35057857, адреса: 01103, м.Київ, Печерський район, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 10) судові витрати в сумі 34(тридцять чотири)грн. 41коп з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (код ЄДРПОУ 38716451, адреса: 03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8-А).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.