Постанова № 33012913, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року 10:26 № 826/7999/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. за участю секретаря Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Парус»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. № 0004142208,за участю представників сторін:

від позивача: Шувар Н.М., яка діє на підставі довіреності від 08.05.2013 р. № б/н;

від відповідача: Шмігель Т.В., який діє на підставі довіреності від 05.11.2012 р. № 11584/9/10-209.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма» Парус» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. № 0004142208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.03.2013 р. № 258/22-8/19071132 щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. № 0004142208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не доведено факт фіктивності, укладених угод між позивачем та його контрагентами, в процесі перевірки було використано документи, які ніяким чином не стосуються фінансової діяльності ТОВ «Фірма «Парус», не можуть підтвердити або спростувати факт порушення товариством законодавства та й взагалі не можуть бути розцінені як первинні документи в розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», використання матеріалів досудового слідства під час проведення перевірки було здійснено з порушенням норм чинного законодавства. Отже, позивачем на законних підставах було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Представник відповідача письмових заперечень по суті позовних вимог не надав, в судовому засіданні в усному порядку заперечив проти позовних вимог, з огляду на те, що у позивача відсутнє право на податковий кредит, оскільки господарські операції вчинені з його контрагентами мають фіктивний характер, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Парус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Агентство «Віасат» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення:

Пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Агентство «Віасат», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 103 009,00 грн., в тому числі по періодах:

- за жовтень 2010 р. на суму 9173,00 грн.;

- за листопад 2010 р. на суму 900,00 грн.;

- за грудень 2010 р. на суму 17 617,00 грн.;

- за січень 2011 р на суму 1692,00 грн.;

- за березень 2011 р на суму 10 854,00 грн.;

- за квітень 2011 р. на суму 8063,00 грн.;

- за травень 2011 р. на суму 6097,00 грн.;

- за червень 2011 р. на суму 14 753,00 грн.;

- за липень 2011 р. на суму 7171,00 грн.;

- за серпень 2011 р. на суму 5704,00 грн.;

- за жовтень 2011 р. на суму 12 277,00 грн.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва складено акт від 18.03.2013 р. № 258/22-8/19071132, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. № 0004142208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 116 221,00 грн., в тому числі за основним платежем - 103 009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 212,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС залишено висновки акту від 18.03.2013 р. № 258/22-8/19071132 без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 7.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові норми Закону України «Про податок на додану вартість» узгоджуються з приписами Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Так, на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд» позивачем надано суду наступні документи:

Ліцензійний договір №1/10 від 01.10.2010 р., відповідно до умов якого Комісіонер (ТОВ «Фірма «Парус») зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду виконувати поширення прав на аудіовізуальні твори, зазначені в додатках до договору, шляхом телевізійного сповіщення на території, зазначеної в додатках до договору.

На підтвердження укладання господарських договорів, виконання зобов'язань за договорами, розрахунків та видаткових операцій за даним договором позивачем надано: акти передачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні.

Договір № 17/12 від 17.12.2010 р., ТОВ «Фірма «Парус» (надалі-Замовник), ТОВ «Різано Трейд» (надалі-Виконавець), предметом договору є монтаж та виготовлення документального відеофільму «Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» -80 років на передовому рубежі аграрної науки України».

На виконання договору надано акт здачі-приймання від 17.12.2010 р. № б/н, платіжне доручення № 2 від 05.01.2011 р., податкову накладну від 21.12.2010 р. № 211201.

Договір № 21/12 від 21.12.2010 р., предметом якого є монтаж та виготовлення відео репортажу.

На виконання договору надано акт здачі - приймання від 24.12.2010 р. № б/н, податкову накладну від 24.12.2010 р. № 241203.

Договір № 26/10 від 26.10.2010 р., предметом якого є виконання робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для Федерації настільного тенісу України.

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 26.10.2010 р. № б/н, платіжне доручення № 34 від 28.02.2011 р., податкову накладну від 24.02.2011 р. № 107.

Договір № 25/11 від 25.11.2010 р., предметом якого є виканням робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для Федерації настільного тенісу України.

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 25.11.2010 р. № б/н, платіжне доручення № 45 від 14.03.2011 р., податкову накладну від 14.03.2011 р. № 63.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агентство «Віасат» позивачем надано:

Ліцензійний договір № 1/11-4 від 01.04.2011 р., відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснювати поширення прав на аудіовізуальні твори, зазначені в додатках до договору, шляхом телевізійного сповіщення на території зазначеної в додатках до даного договору.

На виконання зазначеного договору позивачем надано акти здачі - приймання виконаних робіт, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки між сторонами, податкові накладні.

Договір № 02/06 від 02.06.2011 р., предметом якого є виконання робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для Федерації настільного тенісу України.

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 02.06.2011 р. № б/н, платіжне доручення № 110 від 22.06.2011 р., податкова накладна від 22.06.2011 р. № 156.

Договір № 03/06 від 03.06.2011 р, предметом якого є виконання робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для ВАТ «Норд».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 03.06.2011 р. № б/н, платіжне доручення № 111 від 22.06.2011 р., податкова накладна від 22.06.2011 р. № 157.

Договір № 07/06 від 07.06.2011 р., предметом якого є виконання робіт по адаптації аудіролика лікарського препарату «Трахісан» для Представництва «Альпен Фарма АГ».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 07.06.2011 р. № б/н, платіжне доручення № 116 від 30.06.2011 р., податкову накладну від 30.06.2011 р.

Договір № 08/10 від 08.10.2011 р., предметом якого є виконання робіт по адаптації аудіролика лікарського препарату «Трахісан» для Представництва «Альпен Фарма АГ».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 08.10.2011 р. № б/н, платіжне доручення № 177 від 14.10.2011 р., податкову накладну від 14.10.2011 р. № 62.

Договір № 18/10 від 18.10.2011 р., предметом якого є виконання робіт по адаптації аудіоролика лікарського препарату «Тонзилотрен» для Представництва «Альпен Фарма АГ».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 20.10.2011 р. № б/н, платіжне доручення № 195 від 31.10.2011 р., податкову накладну від 20.10.2011 р. № 88.

Договір № 27/10 від 27.10.2011 р., предметом якого виконання робіт по виготовленню аудіоролика лікарського препарату «Цинабсин» для ПАТ «Натурфарм».

На виконання договору суду надано акт виконаних робіт від 31.10.2011 р. № б/н, податкову накладну від 31.10.2011 р. № 152.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Фірма «Парус» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, основним видом діяльності є рекламні агентства, реалізація і прокат власних, куплених, обмінених або орендованих вітчизняних та іноземних фільмів кіно-, відео-, аудіо інформації (в тому числі по каналах телевізійної та радіомережі) на внутрішньому ринку та за кордоном.

Позивачем було укладено ліцензійні договори з іншими контрагентами, а саме: ТОВ «Телекомпанія «Орбіта», ТОВ «ТРК «Неаполь», ПП «НТА- Незалежне Телевізійне Агентство», ТОВ «Телекомпанія «Фаворит ТВ», ТОВ ТРКК«Сигма», АТ «Телерадіокомпанія «Право-А/ТВК», ТОВ «TV-4», ТОВ «Наша Прага», телеканал «Макси-ТВ», ТОВ «Телестудія «Астра-ТВ», Обласне об'єднання «Луганське кабельне телебачення», ТОВ «Телерадіокомпанія ОСК», ЗНТРК «ТВ-5», ПАТ «Телевізійна служба Дніпропетровська», ТОВ ТРК «Юніон», ПАТ «ТРК ВТВ плюс», договір на відеозйомку та виготовлення відеофільму з ННЦ «ІМЕСГ», договір з Федерацією настільного тенісу України на розміщення відеоматеріалів, договір з ТОВ «Інформаційно-рекламна компанія «Виробник України», договір з ПАТ «Норд», договори з Представництвом «Альпен Фарма АГ».

На підтвердження виконання вищезазначених договорів суду надано податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки.

Разом з тим, актом від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36862548 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агентство «Віасат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.12.2009 р. по 31.12.2011 р. встановлено порушення:

1. ч. 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Агентство "Віасат" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст. 134, 138 р. III Податкового Кодексу України

3. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.185, 198 р. V Податкового Кодексу України.

Таким чином, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Агентство «Віасат» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по вчиненим угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Також з зазначеного акту перевірки вбачаться, що ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області, надало копії матеріалів їй від 23.01.2012 року про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ «Агентство «Віасат». В постанові, зокрема зазначено « ...В провадженні СВ ПМ ДШ у Шевченківському і м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Media-Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст.212 ч.3 КК України та від 19.01.2012 - порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, вчиненими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності), в т.ч. ТОВ «Агентство «Віасат» з незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 cт. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Агентство «Віасат», що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області, яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами...».

Матеріалами справи встановлено, що постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19.01.2012 р. старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковником податкової міліції Братко Т.О. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Агентсво «Віасат», ТОВ «Різано Трейд».

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 - директора ТОВ «Агентсво «Віасат», реєстрацію підприємства вона здійснила за винагороду, статутний капітал не формувала, довіреності та інші фінансові документи не підписувала.

Згідно акту від 10.02.2011 р. № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009-31.12.2011 р. встановлено наступні порушення:

1. з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, правочин, укладений між ТОВ «Різано Трейд» та контрагентами покупцями і постачальниками в період з 05.05.2009 по 31.12.2011р.

2. п. 3.4 п. 3 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, зареєстрованого в верстві юстиції України від 09.07.1997 р. за №250/2054 із змінами та доповненнями.

3. п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за VI8935.

Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Різано Трейд» та контрагентами (постачальниками купцями) є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до Постанови від 23.01.2012р., старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Братко Т.О., в межах кримінальної справи №80-026, про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину, встановлено: в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа -Трейд Україна» за ст. 212 ч. 3 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ряд підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Різано Трейд», зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області за №60759; зареєстроване в Вишгородській районній державній адміністрації за №13341020000003065 від 05.05.2009 р. упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Однак, суд не приймає до уваги цей факт, оскільки відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Позивач в своїх твердженнях щодо товарності та добросовісності своєї діяльності та його контрагентів посилається на наявність державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів, наявність яких підтверджується матеріалами справи, наявність якого є очевидним висновком, того що Держава в особі уповноваженого органу Державної служби кінематографії України, надає і закріплює за конкретними особами права на відповідні фільми, і є гарантією належності за особами, яким вони видані, конкретних прав.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання робіт з монтажу та перегону інформації, зйомки відеороликів, розміщення рекламних матеріалів.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у ТОВ «Фірма «Парус» наявні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти здачі -приймання, платіжні доручення) не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

Документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано первинні документи, які б підтверджують оприбуткування товарів, віднесення їх до певної категорії засобів, наявність умов для їх зберігання, дані про матеріально-відповідальних осіб, подальший рух товарів, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, документів на підтвердження факту передачі товарів.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів, інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Агентство «Віасат» та ТОВ «Різано Трейд», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України в період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат» та ТОВ «Різано Трейд» на загальну суму 103 009,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. № 0004142208, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Парус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2013 р.