Постанова № 33011348, 20.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р. Справа № 804/5242/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Кравець Є.С.

за участю:

від позивача - Оліфіренко Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізька ЦМДПІ ДО ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000511502 від 28.03.2013, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької ЦМДПІ ДО ДПС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000511502 від 28.03.2013, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на 72287 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 36144 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що фахівцями Криворізька ЦМДПІ ДО ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Енерготехбуд» з питань дотримання податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «НВП «Метал» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено акт №517/220/32098581 від 04.03.2013. На підставі акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки перевіряючих, які викладені в акті перевірки, щодо непідтвердженості реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу придбання у ТОВ «НВП «Метал» товару та його реалізації по договору комісії з ТОВ «БЕСТ», та як наслідок завищення податкового кредиту на 72287 грн., необґрунтованими та безпідставними, оскільки такі господарські операції (поставка товару, його реалізація) та податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами, які були надані під час перевірки. Крім того, посилався не те, що ґрунтування таких висновків податкового органу на акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС №7198/22-4/24606641 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «АТМ» є безпідставним, оскільки дії податківців щодо проведення такої перевірки постановою суду від 05.03.2013 були визнані протиправними. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000511502 від 28.03.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач проти позову та викладених у ньому доводів заперечував, посилаючись на факти встановлені за результатами перевірки позивача, які викладені в акті перевірки №517/220/32098581 від 04.03.2012. зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У судове засідання представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки у матеріалах справи. Клопотань про перенесення розгляду справи суду не надавав та причин свого неприбуття не повідомляв.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Криворізької ЦМДПІ ДО ДПС на підставі повідомлення від 19.02.2013 №140/220Ї32098581 та наказу №203 від 18.02.2013, керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енерготехбуд» з питань дотримання податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «НВП «Метал» за період з 01.11.2012-30.11.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №517/220/32098581 від 04.03.2013, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Енерготехбуд» п. 44.1 ст. 44, ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 72287 грн.

Як вбачається з акту перевірки, такі висновки податкового органу обґрунтовані нереальністю здійснення господарських операцій по ланцюгу придбання ТОВ «Енерготехбуд» у ТОВ «НВП «Метал» товару (вугілля Антрацит 30-60 мм) і його реалізації на експорт по договору комісії через ТОВ «БЕСТ», у зв'язку з чим є безпідставним формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 72287 грн. за результатами цих операцій. Крім того, здійснені позивачем господарські операції є збитковими, що не відповідає поняттю господарської діяльності. Також, до уваги були взяті висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС, які викладені в акті перевірки ПП «АТМ» (основний постачальник ТОВ «НВП «Метал») №7198/22-4/24606641, про те, що ПП «АТМ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям у 2012 році.

На підставі акту перевірки №517/220/32098581 від 04.03.2013 Криворізькою ЦМДПІ ДО ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення відповідача №0000511502 від 28.03.2013, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на 72287 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 36144 грн.

Досліджуючи правомірність винесення вищенаведеного податкового повідомлення-рішення судом були встановлені наступні обставини.

Так, між ТОВ «Енерготехбуд» (Покупець) та ТОВ «НВП «Метал» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №В-1012/2 від 29.10.2012, відповідно до якого на умовах, визначених договором, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, - Антроцит 30-60 мм у кількості 345 т. загальною вартістю 409860 грн., у т.ч. ПДВ 68310 грн.

У подальшому з метою реалізації придбаного у ТОВ «НВП «Метал» товару, між ТОВ «Енерготехбуд» (Комітент) та ТОВ «БЕСТ» (Комісіонер) був укладений договір комісії №ДК2910 від 29.10.2012, відповідно до якого Комісіонер на умовах договору за обумовлену плату зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента вчинити в інтересах останнього від свого імені правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) з продажу на експорт товару, - Антроцит 30-60 мм у кількості 345 т., за мінімальною ціною за тонну 149 дол. США, загальною ціною 51405 дол. США.

На виконання договору комісії ТОВ «БЕСТ» здійснив продаж товару (Антроцит 30-60 мм у кількості 345 т., за мінімальною ціною за тонну 149 дол. США, загальною ціною 51405 дол. США., курс НБУ 1 долар США = 7,9930 грн.) на експорт за контрактом №PLCA-2012-1 від 05.03.2011, укладеним з Oy Vikscan Traiding Kirsikkatie (Фінляндія).

Відповідно до акту виконаних робіт №1 до договору комісії, витрати та винагорода ТОВ «БЕСТ» склали 65740,15 грн., у т.ч. ПДВ 3976,61 грн.

Сума ПДВ у розмірі 68310 грн. та 3976,61 грн. (72287 грн.), яка виникла за результатами вчинення вищенаведених господарських операцій, була включена ТОВ «Енерготехбуд» до складу податкового кредиту та задекларована за листопад 2012 року.

Оцінюючи дохідність вищенаведених господарських операцій, що є однією з обставин невизнання податковим органом, сформованого позивачем податкового кредиту, суд виходив з наступного.

У позові та у судовому за сіданні представник позивача стверджував, що доводи відповідача щодо бездохідності господарських операцій є безпідставними, оскільки товариством було отримано чистий прибуток у сумі 7566,63 грн.

При цьому, позивач розраховував прибуток за формулою:

410880,17 грн. (ціна реалізації товару) - 1725 грн. (винагорода Комісіонера без ПДВ) - 60038,54 грн. (витрати Комісіонера без ПДВ) - 341550 грн. (ціна придбання товару без ПДВ) = 7566,63 грн.

Таким чином, позивач при обчислені прибутку не включав до витрат суму ПДВ.

Проте, суд вважає таку позицію позивача помилковою з огляду на наступне.

Згідно положень пп. 135.4.1 п. 135.4, ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

У разі якщо платник податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі), податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормами п. 14.1.228 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Податковий кодекс України визначає окремий порядок нарахування та сплати податку на додану вартість платниками, за яким також ведеться окремий податковий облік та окрема податкова декларація з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.1, п. 200.16 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

Згідно ст. 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Пунктом 151.3. ст. 151 Податкового кодексу України, визначено, що податок на прибуток визначається за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.

Пункт 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України вказує на те, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Пунктом 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт Підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ТІК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій

В свою чергу згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (підпункт 188.1 статті 188 ПК України).

Оскільки ТОВ «Енерготехбуд» є платником податку на додану вартість, на нього не поширюються дії підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 439 ПК України в частині, яка відноситься до платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, та до складу витрат яких входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Таким чином, саме визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платником податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Отже, обчислюючи дохідність господарських операцій, які здійснені ТОВ «Енерготехбуд», з урахуванням витрат на ПДВ вбачається, що дані господарські операції є збитковими, де збитки склали 64719,98 грн. (410880,17 грн. (ціна реалізації товару) - 65740,15 грн. (витрати та винагорода Комісіонера з ПДВ) - 409860 грн. (ціна придбання товару з ПДВ)).

Таким чином, податковий орган дійшов правильного висновку про збитковість операцій позивача по ланцюгу придбання у ТОВ «НВП «Метал» товару (вугілля Антрацит 30-60 мм) і його реалізації на експорт по договору комісії через ТОВ «БЕСТ».

При цьому, податковий кодекс України у статті 14 дає визначення поняття господарська діяльність, якою визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частинами 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Отже, системний аналіз вказаних норм показує, що господарська діяльність суб'єктів підприємництва - платників податків спрямована безпосередньо на отримання доходу та прибутку.

Аналізуючи визначення господарської діяльності (господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отриманню доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 ПК України)), можна зробити висновок, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання прибутку, а не з метою умисного заниження (приховування) податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податків, що спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Тобто, зі змісту угод, укладених ТОВ «Енерготехбуд» з ТОВ «НВП «Метал» та ТОВ «БЕСТ» вбачається, що дані господарські операції є операціями з продажу товару без мети отримання доходу, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Що стосується реальності здійснення вищенаведених господарських позивача, то при дослідженні цього питання суд керувався наступним.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також підлягають врахуванню вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 якого первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «НВП «Метал» та ТОВ «БЕСТ», придбання товару та правомірності виникне податкового кредиту по цим операціям, позивач надав суду копії первинних документів, а саме: копії договорів; податкові накладні, видані ТОВ «НВП «Метал» та ТОВ «БЕСТ»; акту виконаних робіт по договору комісії; вантажно-митної декларації; платіжних доручень про оплату товару та послуг по вищенаведеним договорам; зовнішньоекономічного контракту; залізничних накладних про перевезення придбаного товару.

Проте, дослідження вищенаведених первинних документів позивача не дає суду підстав вважати, що господарські операції по придбанню позивачем товару у ТОВ «НВП «Метал» та його реалізації на експорт через ТОВ «БЕСТ» були фактично здійснені, а також, що товар був дійсно придбаний позивачем, враховуючи наступні обставини.

Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача щодо визнання судом протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП «АТМ» (основного постачальника ТОВ «НВП «Метал»), за результатами якої був складений акт перевірки №7198/22-4/24606641, оскільки по-перше, судом визнані неправомірним тільки дії щодо проведення перевірки, а не висновки акту перевірки, по-друге, постанова суду від 05.03.2013 не набрала законної сили, доказів набрання постановою законної сили позивач суду не надавав.

Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач дійшов вірного висновку про порушення ТОВ «Енерготехбуд» п. 44.1 ст. 44, ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 72287 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно із ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000511502 від 28.03.2013, а тому позовні вимоги ТОВ «Енерготехбуд» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000511502 від 28.03.2013 - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 25 червня 2013 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 25.06.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна