Постанова № 33009705, 15.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 5011-36/5174-2012

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Ходаківської І.П., Костенко Т.Ф.,розглянулакасаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк" (далі - Банк)на постанову Київського апеляційного господарського судувід30.05.13у справі№ 5011-36/5174-2012господарського судуміста Києваза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець)доТовариствапростягнення 321 434,63 грн.

В засіданні взяли участь представники:

позивача:ОСОБА_5 (за дов. від 03.02.12); відповідача:Вакуленко О.М. (за дов. від 14.11.12 № 2680).

Ухвалою від 17.07.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Дроботової Т.Б., Яценко О.В. касаційна скарга Банку № 02-37/85-1641 від 03.06.13 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.08.13.

У зв'язку з завантаженістю суддів Дроботової Т.Б., Яценко О.В. розпорядженням від 13.08.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Ходаківська І.П., Костенко Т.Ф.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 15.08.13. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.08.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.06.12 господарського суду міста Києва (суддя -Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю.

З Банку на користь Підприємця стягнуто заборгованість у розмірі 321 434,63 грн.

Постановою від 07.08.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Тарасенко К.В., суддів - Рєпіної Л.Д., Суліма В.В.) в задоволенні апеляційної скарги Банку відмолено, рішення від 12.06.12 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою від 01.11.12 Вищого господарського суду України постанову від 07.08.12 Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою від 04.12.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Жук Г.А., Суховий В.Г.) апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Постановою від 10.01.13 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Банку задоволено частково, рішення від 12.06.12 господарського суду міста Києва та постанову від 04.12.12 Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 05.03.13 господарського суду міста Києва (суддя - Борисенко І.І.) позов задоволено повністю.

З Банку на користь Підприємця стягнуто заборгованість у розмірі 321 434,63 грн.

Стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 428 грн. 69 коп.

Постановою від 30.05.13 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Михальської Ю.Б., суддів - Отрюха Б.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення від 05.03.13 господарського суду міста Києва - без змін.

Рішення та постанова прийняті під час нового розгляду справи мотивовані тим, що матеріалами справи доведено, що нежитлове приміщення було передано Банку (орендарю) згідно акту прийому-передачі об'єкта оренди у зв'язку з чим та з урахуванням відсутності обставин, які б звільняли Товариство від обов'язку зі сплати орендної плати, суди дійшли висновку щодо правомірності нарахування Підприємцем спірної суми орендної плати та стягнення її з Банку.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 05.03.13 господарського суду міста Києва та постанову від 30.05.13 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємця відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 42, 43, 34, 98 Господарського процесуального кодексу України.

Від Підприємця надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємець щодо доводів та вимог Банку заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 17.09.07 між Підприємцем та Банком укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), загальною площею 95,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судами встановлено, що згідно з п. 2.1 Договору передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється протягом двох робочих днів після підписання цього договору та оформлюється актом-прийому передачі. В акті прийому-передачі вказано технічний стан приміщення та характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зазначеного пункту Договору, 17.09.07 сторонами було підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець (Підприємець) передав, а орендар (Банк) прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди площею 95,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що відповідно до п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 17.09.07 еквівалентно 12 109,90 грн.

Разом з тим, судами враховано, що у п. 3.2 Договору сторони погодили, що оплатне користування орендованим майном починається з 15.10.07, а у п. 3.3 такого Договору сторони визначили, що протягом трьох робочих днів після його підписання орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж, що дорівнює подвійному розміру орендної плати, визначеної у п. 3.1 цього Договору та буде зарахований як орендна плата за перший та останній місяці оплатного користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 3.4 Договору внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця. В Договорі для перерахування коштів Підприємцю зазначений р/р НОМЕР_3, МФО 351005 який відкритий в АКІБ "УкрСиббанк".

Згідно з п. 4.3.1 Договору орендар зобов'язаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі.

У п. 8.1 Договору сторони встановили строк його дії - на 7 років.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.10.08 Підприємець звернувся до Банку з письмовою заявою, в якій просив перераховувати щомісячні платежі за Договором на р/р НОМЕР_1, відкритий в МОФ АКБ "Укрсоцбанк". З урахуванням даних обставин Банк перераховував орендні платежі за Договором на р/р НОМЕР_1.

Разом з тим, судами взято до уваги, що 24.04.09 було проведено реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" та створено на її базі Миколаївське відділення ООФ ПАТ "Укрсоцбанк" м.Одеса (МФО 328016, код ЄДРПОУ 09328015). У зв'язку з даною обставиною Підприємцю було автоматично закрито поточний р/р НОМЕР_1 та відкрито новий р/р НОМЕР_2, про що Підприємця було повідомлено листом від 28.03.11 № 13.1.2.-10/96-677, який ним отримано 05.04.11.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Банком на підтвердження перерахування орендних платежів за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року надано меморіальні, з яких вбачається, що орендна плата перерахована не на рахунок, який зазначений у Договорі (НОМЕР_1), а на рахунок, автоматично відкритий в Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанку" м.Одеса (р/р НОМЕР_2). Про перерахування орендних платежів на рахунок р/р НОМЕР_2 з 22.04.09 по 15.04.11 свідчить також виписка по особовому рахунку, наявна у матеріалах справи.

Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди взяли до уваги твердження Підприємця про те, що він не мав можливість користуватися р/р НОМЕР_2, оскільки не був належним чином повідомлений про зміну попереднього рахунку та не міг її погодити, оскільки згідно довідки Южноукраїнського міського суду від 18.08.2011 № 14900 з 30.01.09 щодо нього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яку 17.01.11 було змінено на підписку про невиїзд.

З огляду на зазначене суди дійшли до висновку про те, що Підприємець не знав та не міг знати, що Банк перераховував орендну плату на новий розрахунковий рахунок відкритий в Одеській обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк" та не міг користуватися коштами, перерахованими на такий рахунок.

Окрім того, судами зазначено, що згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2, Банк без погодження з Підприємцем здійснював списання коштів з визначеного розрахункового рахунку Підприємця в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.03.08 № 651/4-157, укладеним між ОСОБА_4 та Банком.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини найму (оренди) встановлено гл. 58 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, законом визначено обов'язок орендаря сплатити орендну плату орендодавцю, розмір та форма (грошова або натуральна форма) якої встановлюється сторонами у договорі та не визначено як істотну умову договору оренди створення можливостей орендодавцю щодо користування сплаченими коштами. Отже, судам вирішуючи спір у даній справі необхідно було надати правову оцінку саме питанню перерахуванню спірних платежів за Договором на користь орендодавця (Підприємця) та відповідності їх розміру і форми умовам Договору.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вирішуючи спір попередні судові інстанції фактично встановивши, що розрахунковий рахунок, на який Банком було перераховано грошові кошти в рахунок здійснення оплати орендних платежів за Договором, є таким, що належить Підприємцю, не здійснили правового аналізу щодо обігу коштів на такому рахунку та питанням наявності залишків коштів на ньому, в тому числі, шляхом призначення, у випадку необхідності, судової експертизи з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні даного спору і потребують спеціальних знань.

Крім того, судовими інстанціями не враховано, що на виконання умов договору кошти за оренду надходили на рахунки, які відкриті на ім'я Підприємця, а тому в разі стягнення коштів на підставі прийнятого рішення оплата за оренду буде здійснена двічі.

Судові інстанції не надали належної правової оцінки вказаним правовідносинам щодо розрахунків між учасниками правовідносин, які склались на підставі різних договорів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що для повного, всебічного та правильного вирішення даного спору судам необхідно було також надати правову оцінку обставинам, що склались між сторонам у зв'язку з кредитним договором в контексті спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості з орендної плати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду, оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що у даній справі судами неналежно здійснено процесуальний обов'язок, визначений ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення в порядку підготовки справи до розгляду дій, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11 № 18, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Невиконання вказівок зазначеної постанови пленуму та викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 10.01.13 у даній справі призвело до порушенням приписів ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, а також того, що спір на даний час не може бути визнано таким, що вирішено за умови дотримання вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на процесуальні обмеження, встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути недоліки судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи, які суттєвими для вирішення спору у даній справі по суті.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення від 05.03.13 господарського суду міста Києва та постанову від 30.05.13 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-36/5174-2012 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:І.Ходаківська Т.Костенко