Постанова № 33009615, 14.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 920/15/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Цвігун В.Л., за участю представників сторін Т. Думича (дов. від 10.12.2012), О. Маківського (дов. від 30.07.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Сумської області від 28 лютого 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року у справі № 920/15/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 099 561 грн 61 коп.,

УСТАНОВИВ: У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 674 320 грн 48 коп. основного боргу, 136 436 грн 12 коп. пені, 163 362 грн 30 коп. інфляційних збитків і 125 442 грн 71 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 6 лютого 2006 року № 06/02-06.

Відповідач позов не визнав, вказує на неналежність доказів, якими позивач доводить поставку і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28 лютого 2013 року (суддя І. Зайцева), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року, позов задоволено в частині стягнення 1 674 320 грн 48 коп. основного боргу, 163 362 грн 30 коп. інфляційних збитків і 125 442 грн 71 коп. річних; у частині стягнення 136 436 грн 12 коп. пені відмовлено з мотивів пропуску позовної давності.

Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 526, 662, 664, 692 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 31 липня до 14 серпня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 6 лютого 2006 року сторони уклали договір № 06/02-06, на умовах якого позивач (продавець) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначається у специфікаціях (далі - договір).

Умовами договору сторони також погодили, що датою поставки вважається дата підписання акта прийому-передачі товару; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу до тридцяти днів з моменту поставки товару; за невиконання умов договору сторони передбачили неустойку (штраф і пеню) у розмірі 0,1 відсоток від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного Банку України діючої на момент невиконаного зобов'язання; договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, проте не довше ніж до 31 грудня 2012 року (пункти 4.2, 5.2, 6.2, 6.3, 8.2 договору).

Сторони підписали специфікації від 20 травня 2008 року № 1 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 280 627 грн 52 коп.; від 7 липня 2008 року № 2 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 289 436 грн 80 коп.; від 12 серпня 2008 року № 3 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 289 436 грн 80 коп.; від 14 квітня 2009 року № 4 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 536 680 грн. 10 коп.; від 5 травня 2009 року № 5 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 10 200 грн 02 коп.; від 13 травня 2009 року № 6 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 6 800 грн. 02 коп.; від 25 травня 2009 року № 7 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 6 800 грн 02 коп.; від 9 квітня 2010 року № 8 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 503 369 грн 53 коп.; від 15 квітня 2010 року № 9 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 503 369 грн 53 коп.; від 19 квітня 2010 року № 10 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 524 039 грн 56 коп.; від 26 квітня 2010 року № 11 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 503 369 грн 53 коп.; від 1 липня 2010 року № 12 про зобов'язання передати у власність покупця товар на суму 614 549 грн 52 коп.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 070 678 грн 95 коп., проте відповідач розрахувався на суму 2 396 358 грн 47 коп. і його борг дорівнює 1 674 320 грн 48 коп.

У березні 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити борг, проте відповідач борг не сплатив, що й спричинило спір.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з неналежного виконання відповідачем договору поставки.

Проте таких висновків суди дійшли без урахування всіх обставин справи і заперечень відповідача.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі (частина 2 статті 189 Господарського кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Статтею 266 цього Кодексу встановлено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Строки і порядок поставки визначаються за правилами статті 267 цього Кодексу.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 3 статті 267 Господарського кодексу України встановлює додаткові вимоги до довгострокового договору поставки. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути

передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

На дату укладення договору його істотні умови сторонами встановлені не були, проте продавець здійснив першу поставку на підставі специфікації № 1 більше ніж через 27 місяців після укладення договору і продовжував здійснювати поставки відповідно до специфікацій до липня 2010 року.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України представник позивача пояснив, що договір було укладено за результатами проведеної процедури закупівлі товарів за державні кошти, проте в позовній заяві про це вказано не було.

Відповідач подав господарському суду заяву про застосування позовної давності і заперечив висновки судів щодо визнання боргу фактом складання актів звіряння розрахунків.

За таких обставин, відповідно до вимог частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України до предмету доказування в даній справі належить встановлення моменту надходження грошових коштів на рахунок продавця, встановлення початку перебігу строку позовної давності та його переривання відносно кожної поставки товару.

Усупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, в зв'язку з чим рішення та постанови в даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 28 лютого 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року у справі № 920/15/13 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. Л. Цвігун