Ухвала суду № 33007440, 12.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/935/13Головуючий суду першої інстанції:Самойлова О.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"12" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В., СуддівМоісеєнко Т.І. Романової Л.В. При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення у м. Сімферополі до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення у м.Сімферополі звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення з них солідарно заборгованості по кредитному договору у сумі 25580,94 дол. США та про стягнення з ОСОБА_6 за договором про кредитування поточного рахунку заборгованості у сумі 9550,99 грн. Уточнивши позовні вимоги, просило стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по кредитному договору у сумі 230521 грн. 10 коп., з ОСОБА_6 просило стягнути заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку у сумі 11650 грн. 60 коп. Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № CL-G02/008/2007, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 28612,87 доларів США 87 центів на купівлю автомобіля марки «TOYOTA Corolla» строком до 25 жовтня 2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки за надання кредиту у розмірі 11,99% від суми наданого кредиту. Відповідач взяв на себе зобов'язання погашати отриманий кредит щомісячно згідно графіку погашення, та сплачувати відсотки за користування кредитом одночасно з повним поверненням кредиту. Однак, відповідач систематично не вносив платежі, не сплачував проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим станом на 19.10.2009 року за ним рахується заборгованість у сумі 217066,38 грн., що складається з основного боргу у сумі 196370 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у сумі 20695,38 грн., пені у сумі 13379,72 грн., штрафних санкцій у сумі 75 грн. Крім того, як забезпечення виконання цього договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 було укладено договір поруки № SR-G02/008/2007 від 26.10.2007 року, згідно п. 1 цього договору ОСОБА_7 зобов'язалася перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, тому позивач просить суд стягнути вищевказану суму з відповідачів солідарно. 26.10.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений Договір про кредитування поточного рахунку (овердрафту) № G02/48/07/1, згідно якого відповідач отримав на рахунок 8000 грн. та зобов'язався належним чином його використовувати та повернути позивачу вказані кошти у строки, зазначені в договорі овердрафту. Однак, відповідач умови договору не виконував, у зв'язку із чим станом на 19.10.2009 року виникла заборгованість у сумі 11650,60 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_6

Заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення у м. Сімферополі - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк у м. Сімферополі (адреса: пр-т Кірова, 24, м. Сімферополь, 95000, т/р 29090002901600 в Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» в м. Сімферополі, МФО 300528, код ЗКПО 21685166) заборгованість за Кредитним договором у сумі 230521 грн. 10 коп., судові витрати у сумі 1730 грн. 00 коп., а всього 232251 (двісті тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк у м. Сімферополі (адреса: пр-т Кірова, 24, м. Сімферополь, 95000, т/р 29090002901600 в Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» в м. Сімферополі, МФО 300528, код ЗКПО 21685166) заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) у сумі 11650 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят ) грн. 60 коп.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що суд не перевірив та не встановив, яким чином ним був отриманий кредит, у якій формі, на підставі якого документу, оскільки розрахунок боргу не є платіжним документом.

Апелянт посилається, що суд першої інстанції повинен був застосувати Закон України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Разом з тим, порушив Конституцію України та скасував дію зазначеного закону.

Апелянт посилається, що суд не з'ясував чи потрібна була ліцензія для здійснення банком діяльності з надання фінансових кредитів іноземною валютою, оскільки у випадку встановлення незаконної діяльності позивача, поверненню підлягає тільки реально отримана грошова сума без нарахування процентів.

Апелянт посилається на те, що позивачем не доведено факт існування заборгованості, а саме факт надання кредиту по кредитному договорі № CL-G02/008/2007 у розмірі 28612,87 дол. США.

Апелянт вважає, що у справі відсутні докази, що у банку була генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій відповідно до ст.4 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором про кредитування поточного рахунку, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів внаслідок неналежного виконання умов зазначених договорів утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів у розмірі 230521 грн. 10 коп., з ОСОБА_6 у розмірі 11650 грн. 60 коп.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів по наступним підставам.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).

Згідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі Банк) та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № CL-G02/008/2007, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 28612,87 доларів США 87 центів на купівлю автомобіля марки «TOYOTA Corolla» строком до 25 жовтня 2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки за надання кредиту у розмірі 11,99% від суми наданого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту та процентів повинна була здійснюватись щомісячно рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору. Цільове використання кредитних коштів : купівля автомобіля марки «TOYOTA Corolla». (а.с.24-28). Забезпеченням виконання умов договору позичальником виступає договір поруки, укладений між Банком та ОСОБА_7 та договір застави зазначеного автомобіля. (а.с. 10, 15-19).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, безпідставними посилання апелянта на те, що позивачем не доведено факт надання кредиту та судом не встановлена форма кредиту, його документальне оформлення, оскільки факт отримання кредиту визнаний апелянтом, який частково погасив заборгованість, отримав автомобіль, який був предметом правовідносин та в подальшому його передав в заставу.

Крім того, матеріали справи містять кредитну заявку, спірний кредитний договір, підписаний представником Банку та боржником ОСОБА_6, валютний меморіальний ордер № 8 на платника ОСОБА_6 у розмірі, який співпадає з сумою кредиту, що є підтвердженням існування кредитних відносин, оформлених у відповідній письмовій формі. (а.с.9, 12,24-28).

Як вбачається з матеріалів справи , що станом на 19.10. 2009 року у боржника ОСОБА_6 перед Банком виникла заборгованість за кредитним договором від 26.10.2007 року у розмірі 217066,38 грн., що складається з основного боргу у сумі 196370 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у сумі 20695,38 грн., пені у сумі 13379,72 грн., штрафних санкцій у сумі 75 грн. Також станом на 19.10.2009 року у ОСОБА_6 виникла заборгованість за договором кредитування поточного рахунку (овердрафт) у розмірі 11650,60 грн. що складається з основного боргу по овердрафту 9052,43 грн., заборгованості по відсоткам 2598,17 грн.

Отже, матеріали справи містять відомості про невиконання боржником по зазначеним кредитним договорам своїх зобов'язань в частині погашення боргу, що є підставою для стягнення на користь банку зазначених сум.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 2 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Враховуючи зміст зазначених норм закону, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта з посиланням на Закон України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» про необхідність з'ясування судом першої інстанції щодо ліцензії для здійснення банком діяльності з надання фінансових кредитів іноземною валютою, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки застосування зазначеного закону, Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання щодо визнання кредитного договору недійсним. Разом з тим, зазначених вимог заявлено не було.

Крім того, доводи апеляційної скарги, мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи і не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Редько Г.В.Моісеєнко Т.І.Романова Л.В.