Постанова № 33007022, 15.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2013 року Справа № 812/6128/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представників позивача - Мерзлякової В.П. (довіреність від 02.01.2013 № 10-02), Кондратенко І.О. (довіреність від 09.08.2013 № 05-58),

представника відповідача № 1 - Шепіль В.В. (довіреність від 29.07.2013 № 6.1/1-7/1582),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надміру сплачених коштів у сумі 1455078,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі - ПАТ «Алчевськкокс», позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці (далі - відповідач № 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - відповідач № 2) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надміру сплачених коштів у сумі 1455078,37 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Між ПАТ «Алчевськкокс» та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11 жовтня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт MC-DIS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в березні 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНТЕРКОМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО».

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку № 8 від 14.02.2012 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД № 702020001/2012/002534) за ціною договору, а саме 130 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

Відповідач № 1 карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 березня 2012 року № 702020001/2/00056 відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки, (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012) згідно МКУ від 11.07.2002 № 92-ІV (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766».

Того ж дня Відповідачем № 1 було прийнято рішення № 702020001/2012/000278/1 до ВМД № 702020001/2012/002534, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, неможливо.

Враховуючи вимоги діючого законодавства України, позивачем були перераховані на депозитний рахунок Луганської митниці авансові внески для сплати ПДВ та у березні-квітні 2012 року ПАТ «Алчевськкокс» були подані до митного оформлення нові ВМД № 702020001/2012/003219 від 09.04.2012, № 702020001/2012/004049 від 30.04.2012, № 702020001/2012/002573 від 23.03.2012 і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за шостим методом за ціною, визначеною митним органом в рішенні № 702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 року - 177 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 5479763,57 грн. замість 4024684,85 грн. при визначенні митної вартості по ціні контракту 130 дол. США. Переплата ПДВ, із рахунку 177 дол. США, складає 1455078,37 грн.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням та 21 вересня 2012 року подав до Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання противоправним і скасування рішення Луганської митної служби про визнання митної вартості товарів від 22 березня 2012 року № 702020001/2012/000278/1, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 березня 2012 року № 702020001/2/00056.

12 жовтня 2012 року позов ПАТ «Алчевськкокс» було задоволено. 10 січня 2013 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/7362/2012, якою визнано противоправним і скасовано рішення Луганської митної служби про визнання митної вартості товарів від 22 березня 2012 року № 702020001/2012/000278/1, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 березня 2012 року № 702020001/2/00056 та підтверджено правомірність позиції позивача по визначенню митної вартості товару за основним методом - за ціною контракту 130 доларів США за тону, залишено без змін.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відміткою митного органу «сплачено» у кожній ВМД. Загальна сума різниці між базою оподаткування, визначеною за шотим та першим методом, складає 1455078,37 грн. Відтак, позивачем сплачено ПДВ у сумі 5479763,57 грн. замість 4024684,85 грн. (при визначенні митної вартості по ціні контракту 130 доларів США). Підставою повернення надмірно сплаченого мита є норми статті 301 Митного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума переплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.

Враховуючи наявність судового рішення, позивачем на адресу відповідача № 1 було направлено заяву від 29.03.2013 № 10-3078 про надання висновку та повернення надмірно сплаченого ПДВ. Листом від 05.04.2013 № 13/2-15/2741 позивачу було відмовлено в його задоволенні.

Позивач вважає, що бездіяльність митниці щодо не надання висновку та повернення позивачу переплаченого податку на додану вартість у розмірі 1455078,37 грн., є протиправною, оскільки зазначені кошти є переплаченими до бюджету.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною бездіяльність Луганської митниці щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів, стягнути з державного бюджету на свою користь переплачені у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару 1455078,37 грн. податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 09.08.2013 замінено відповідача - Луганську митницю, на його правонаступника - Луганську митницю Міндоходів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача № 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з наступних відстав. Позивач звертався до Луганської митниці з заявою від 30.03.2013 № 10/3078 про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 1455078,37 грн. Листом відповідача № 1 від 05.04.2013 № 13/2-15/2741 позивачу відмовлено в поверненні коштів. Відмову обґрунтовано наступним. Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України повернення помилково або надміру сплачених з дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Митним кодексом України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (п. 1 ст. 301 МКУ).

Ч. 3 ст. 301 МКУ визначено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Процедуру повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених до митних та інших платежів визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (далі - Порядок № 618).

Проте, повернення сум митних та інших платежів, перерахованих митними органами на рахунки з обліку доходів, відкритих у територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, не регулюється Порядком № 618.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду покладено на Державну казначейську службу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 у справі № 2а/1270/7362/2012 не визначено суму надмірно сплачених митних платежів, та не вбачається той факт, що митниця зобов'язана повернути з Державного бюджету України будь-які надмірно сплачені митні платежі. Тому в митниці немає законних підстав для повернення коштів з Державного бюджету України.

Крім того, кошти, що підлягають поверненню з Державного бюджету України, є не надмірно сплаченим подаковм на додану вартість, а є різницею між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом. Таким чином, Луганська митниця правомірно відмовила в наданні висновку щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів.

Також представник відповідача № 1 пояснив, що суми податку на додану вартість, сплачені за ВМД від 23.03.2012 № 702020001/2012/002573, від 09.04.2012 702020001/2012/003219, від 30.04.2012 № 702020001/2012/004049 було включено позивачем до податкового кредиту за податковий період березень, квітень 2012 року. У подальшому сума ПДВ у розмірі 2771589,02 грн. за ВМД від 09.04.2012 702020001/2012/003219 включена до розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року. Сума бюджетного відшкодування за травень 2012 року відшкодована позивачу в рахунок позитивного нарахування ПДВ (рядок 25) по декларації за червень 2013 року від 17.07.2013 № 9042834717. Відповідач № 1 вважає, що за таких обставин можливе подвійне відшкодування податку на додану вартість.

На підставі викладеного відповідача № 1 просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача № 2 в судове засідання не прибув, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що на теперішній час до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів з податку на додану вартість. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, розглянути справу без участі його представника.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11 жовтня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт MC-DIS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в березні 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНТЕРКОМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО».

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку № 8 від 14.02.2012 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД № 702020001/2012/002534) за ціною договору, а саме 130 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

Відповідач № 1 карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 березня 2012 року № 702020001/2/00056 відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки, (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012) згідно МКУ від 11.07.2002 № 92-ІV (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766» (арк. справи 31).

Того ж дня Відповідачем № 1 було прийнято рішення № 702020001/2012/000278/1 до ВМД № 702020001/2012/002534, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, неможливо (арк. справи 30).

Вказані обставини не є спірними.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Підпунктом 3 пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Відповідно до пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надасться звільнена (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.3 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, застосовуються депозитні рахунки. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки митних органів, перераховуються митними органами для зарахування цих коштів до відповідних бюджетів України.

Позивачем були перераховані на депозитний рахунок Луганської митниці авансові внески для сплати ПДВ та у березні-квітні 2012 року ПАТ «Алчевськкокс» були подані до митного оформлення нові ВМД № 702020001/2012/002573 від 23.03.2012, № 702020001/2012/003219 від 09.04.2012, № 702020001/2012/004049 від 30.04.2012 і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за шостим методом за ціною, визначеною митним органом в рішенні № 702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 року - 177 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 5479763,57 грн. замість 4024684,85 грн. при визначенні митної вартості по ціні контракту 130 дол. США (арк. справи 24-29, 40-42). Переплата ПДВ, із рахунку 177 дол. США, складає 1455078,37 грн.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням та звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання противоправним і скасування рішення Луганської митної служби про визнання митної вартості товарів від 22 березня 2012 року № 702020001/2012/000278/1, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 березня 2012 року № 702020001/2/00056.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року в справі № 2а/1270/7362/2012 позов ПАТ «Алчевськкокс» було задоволено, визнано противоправним і скасовано рішення Луганської митної служби про визнання митної вартості товарів від 22 березня 2012 року № 702020001/2012/000278/1, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 березня 2012 року № 702020001/2/00056. При цьому в рішенні суд визнав правомірність позиції позивача по визначенню митної вартості товару за основним методом - за ціною контракту 130 доларів США за тону (арк. справи 12-16).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в справі № 2а/1270/7362/2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року залишено без змін (арк. справи 17-23).

Позивачем сплачено податок на додану вартість з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відміткою митного органу «сплачено» у кожній ВМД. Загальна сума різниці між базою оподаткування, визначеною за шостим та першим методом, складає 1455078,37 грн. Відтак, позивачем сплачено ПДВ у сумі 5479763,57 грн. замість 4024684,85 грн. (при визначенні митної вартості по ціні контракту 130 доларів США).

Оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажно-митними декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржене до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того, чи сам він помилково зазначив ціну товару, чи в результаті вказівки митного органу або прийняття відповідного рішення, оскільки останній має діяти лише у спосіб, на підставі та в межах закону (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 01.12.2009 в справі № 21-1170ов09).

Відповідно до ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 судові рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Згідно з п. 1 Розділу III зазначеного Порядку для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми.

Враховуючи наявність судового рішення, яке набуло законної сили, позивачем на адресу відповідача № 1 була направлена заява 30.03.2013 № 10/3078 про надання висновку та повернення надмірно сплаченого ПДВ (арк. справи 32-34). Листом відповідача від 05.04.2013 № 13/2-15/2741 позивачу було відмовлено в задоволенні його вимог (арк. справи 35-37).

Судом установлено, що позивачем сплачено ПДВ у сумі 5479763,57 грн. замість 4024684,85 грн. Різниця між базою оподаткування, визначеною за шостим та першим методом, складає 1455078,37 грн.

Однак, при вирішенні позовних вимог суд бере до уваги наступне.

Судом установлено, що суми податку на додану вартість, сплачені за ВМД від 23.03.2012 № 702020001/2012/002573, від 09.04.2012 № 702020001/2012/003219, від 30.04.2012 № 702020001/2012/004049, в загальному розмірі 5479763,57 грн. було включено позивачем до податкового кредиту за податкові періоди - березень, квітень 2012 року. Вказана обставина підтверджується листом СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 13.08.2013 № 1699/7/15-106 (далі - лист від 13.08.2013 № 1699/7/15-106), податковими деклараціями з податку на додану вартість ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» від 19.04.2012 № 9020322513, від 16.05.2012 № 9026740840 (арк. справи 131-141) та не заперечується позивачем.

Згідно з листом від 13.08.2013 № 1699/7/15-106 у декларації з ПДВ за березень 2012 року до складу податкового кредиту в рядку 12.1 (колонка Б) включено ПДВ за ВМД від 23.03.2012 № 702020001/2012/002573 в розмірі 1263669,47 грн. По декларації за березень 2012 року задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) у розмірі 33591241 грн. Таким чином, сума ПДВ у розмірі 1263669,47 грн. вплинула на розмір позитивного значення ПДВ (рядок 18) у декларації за березень 2012 року.

У декларації за квітень 2012 року до складу податкового кредиту у рядку 12.1 (колонка Б) включено ПДВ за ВМД від 09.04.2012 № 702020001/2012/003219 у розмірі 2771589,02 грн., від 30.04.2012 № 702020001/2012/004049 у розмірі 1444504,73 грн. По декларації з ПДВ за квітень 2012 року задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в розмірі 38972159 грн.

У наступному звітному (податковому) періоді, а саме - по декларації з ПДВ за травень 2012 року від 19.06.2012 року № 9034443182 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.07.2012 № 9039921870 заявлено бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах у розмірі 10239785 грн. (арк. справи 142-149).

Достовірність нарахування суми бюдженого відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за травень 2012 року перевірено в ході проведення позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено Довідку від 15.08.2012 № 80/15-0/00190816 (арк. справи 150-175).

Згідно з Довідкою від 15.08.2012 № 80/15-0/00190816 (стор. 23, додаток № 3 «Перелік інпортних ВМД ПАТ «Алчевськкокс» за квітень, травень 2012 року) сума в розмірі 2771589,02 грн. за ВМД від 09.04.2012 № 702020001/2012/003219 включена до розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року, а саме - до фактичної оплати від'ємного значення ПДВ попереднього періоду в розмірі 10239785 грн.

Сума ПДВ у розмірі 1444504,73 грн. за ВМД від 30.04.2012 № 702020001/2012/004049 вплинула на розмір позитивного значення з ПДВ (рядок 18) у декларації за травень 2012 року.

Згідно з листом від 13.08.2013 № 1699/7/15-106 сума бюджетного відшкодування за травень 2012 року 30.07.2013 відшкодована позивачу в рахунок позитивного нарахування ПДВ (рядок 25) по декларації за червень 2013 року від 17.07.2013 № 9042834717.

Згідно з поясненнями представників позивача сума бюджетного відшкодування за травень 2012 року була відшкодована позивачу не в повному обсязі, а в сумі 7335088 грн. Такий висновок зроблено позивачем шляхом математичного розрахунку в порядку календарної черговості виникнення переплат.

Відповідно до статті 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.2 ст. 200).

Відповідно до п. 200.4 цієї статті якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також ст. 200 ПК України визначено порядок здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Таким чином, приписами ст. 200 ПК України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав); включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених ПК України підстав, а невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника не обмеженого 1095-денним строком права на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

В даному випадку позивач скористався наданим йому правом та відніс суми сплаченого ПДВ за ВМД від 23.03.2012 № 702020001/2012/002573, від 09.04.2012 № 702020001/2012/003219, від 30.04.2012 № 702020001/2012/004049 в загальному розмірі 5479763,57 грн. до податкового кредиту за податкові періоди - березень, квітень 2012 року. У подальшому суми ПДВ за ВМД від 23.03.2012 № 702020001/2012/002573, від 30.04.2012 № 702020001/2012/004049 вплинули на розмір позитивного значення з ПДВ за квітень та травень 2012 року, а сума ПДВ за ВМД від 09.04.2012 № 702020001/2012/003219 була включена до розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року, яка була вішкодована в рахунок позитивного нарахування ПДВ по декларації за червень 2013 року.

На цей час позивач не здійснив коригування податкової звітності з податку на додану вартість з урахуванням судового рішення у справі № 2а/1270/7362/2012, та суми ПДВ у розмірі 5479763,57 грн. у повному обсязі відображено в податковій звітності.

За підставі вищевикладеного питання щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість має вирішуватися в порядку ст. 200 ПК України за наявності підстав та обставин, зазначеній у цій статті, а не в порядку ст. 301 МК України, як вважає позивач.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем № 1 в судовому засіданні доведено правомірність своїх дій та рішень щодо повернення позивачу сплаченої суми податку на додану вартість, тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надміру сплачених коштів у сумі 1455078,37 грн. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун