Постанова № 33001391, 12.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 року Справа № 812/6393/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представників позивача - Канатнікова Д.Г., Башкової С.І.,

представників відповідача - Буркової О.М., Артюхової Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0001912310/0,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Топсервіс-Центр» до Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якому позивач просив визнати рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.12.2009 № 0001912310/0 у розмірі 2296584 грн. неправомірним і скасувати. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

17.11.2009 посадовими особами Ленінської МДПІ було складено акт № 1012/23/33765942 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2008 по 28.02.2009. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0001912310/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2296584 грн. Зі вказаним рішенням відповідача позивач не погоджується, вважає його неправомірним з наступних підстав.

За вказаний період ТОВ «Топсервіс-Центр» вже перевірялося, про що було складено акт від 17.07.2009 № 645/23/33765872, порушень нарахування податку на додану вартість за вказаний період виявлено не було.

Підставою для перевірки не може бути порушена кримінальна справа відносно третіх осіб (ТОВ «Енерготопсервіс»), оскільки в ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України» йдеться про порушення кримінальної справи відносно платника податків (посадових осіб платника податків).

Висновки акту перевірки не відповідають дійсності. ТОВ «Енерготопсервіс», що було постачальником позивача, є діючим підприємством, його державну реєстрацію не скасовано, як позивач, так і його контрагент є платниками податку на додану вартість. Висновки про безтоварність господарських операцій є безпідставними. Паливно-мастилі матеріали, придбані у ТОВ «Енерготопсервіс», були реалізовані позивачем на АЗС кінцевому споживачу через зареєстровані відповідно до законодавства РРО.

Твердження про недійсність договорів, на які вказується в акті перевірки, є необґрунтованим. Їх дійсність сторонами не оспорювалась, а чинне законодавство не дає податковим органам у позасудовому порядку визнавати угоди недійсними (нікчемними).

Закон про ПДВ та інші законодавчі акти не ставлять право платника податків на податковий кредит у залежність від дотримання вимог законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010, позов було задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську про застосування штрафних санкцій від 03.12.2009 № 0001912310/0 у розмірі 2296584 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 здійснено заміну відповідача - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, на його правонаступника - Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

У судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги: просили визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 03.12.2009 № 0001912310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основаним платежем - 1531056 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 765528 грн. Пояснили суду, по позивач є підприємством роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами, яке реалізує свій товар через мережу АЗС з використанням належним чином зареєстрованих РРО. Постачальником товару позивачу було ТОВ «Енерготопсервіс», яке, в свою чергу, реалізовувало позивачу лише частину придбаного товару. У липні 2009 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2006 по 31.03.2009. При перевірці було досліджено первинні бухгалтерські документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит, про що було складено акт перевірки від 17.07.2009. За результатами перевірки порушень податкового законодавства не встановлено. Висновки ж акту невиїзної документальної перевірки від 17.11.2009 базуються лише на припущеннях відповідача, оскільки первинні документи при перевірці не досліджувалися. Крім того, у липні 2009 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку контрагента позивача - ТОВ «Енерготопсервіс», за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої порушень податкового законодавства не встановлено. Щодо контрагента ТОВ «Енерготопсервіс» - ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», представники позивача пояснили, що на цей час підприємство є діючим. Виходячи зі змісту вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2009 у справі № 1-422-09, директор ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» ОСОБА_5 особисто зареєструвала підприємство, а також особисто звітувала до податкового органу. Всі податкові декларації були прийняті в якості податкової звітності. Крім того, в рамках кримінальної справи не розглядалися питання господарських взаємовідносин між ПП «Сільер-Стар» та будь-яким підприємством, у т.ч. ТОВ «Енерготопсервіс». Стосовно контрагента ТОВ «Енерготопсервіс» - ПП «Денмар-2007», то засновник та керівник ПП «Денмар-2007» ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не притягувалась. До того ж, позивач не мав будь-яких відносин з ПП «Денмар-2007». Також рішенням Вищого адміністративного суду України провадження у справі за позовом Ленінської МДПІ у м. Луганську до ПП «Денмар-2007» в частині позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та платника ПДВ закрито. Представники позивача пояснили, що податковий кредит було сформовано правомірно, господарські операцію підтверджуються первинними документами, тому просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з наступних підстав. Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування ПДВ, за результатами якої складено акт від 17.11.2009 № 1012/23-33765942. Перевіркою встановлено порушення: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за періоди - травень, червень, липень, серпень 2008 року, лютий 2009 року в сумі 1531956 грн. ТОВ «Топсервіс-Центр» не придбавало товар у ТОВ «Енерготопсервіс», так як ТОВ «Енерготопсервіс» не придбавало товар у ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», ПП «Денмар-2007». Договори купівлі-продажу товару від 01.02.2009 № 01/02-3, від 01.03.2009 № 01/03-3, укладені між ТОВ «Енерготопсервіс» (продавець) та ТОВ «Топсервіс-Центр» (покупець) не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з наступного. За результатами перевірки ТОВ «Енерготопсервіс» виявлено укладення нікчемних договорів між ТОВ «Енерготопсервіс» (покупець) та ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» (продавець), між ТОВ «Енерготопсервіс» (покупець) та ПП «Денмар-2007» (продавець). Вироком Ленінського районного суду від 31.08.2009 керівника ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Враховуючи викладене, ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Наслідком діяльності ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» виключно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Щодо контрагента ТОВ «Енерготопсервіс» - ПП «Денмар-2007», відповідач зазначає наступне. В поясненнях, наданих ВПМ МДПІ від 21.06.2007, керівник ПП «Денмар-2007» ОСОБА_6 стверджує, що вона зареєструвала на своє ім'я за винагороду підприємство, до діяльності підприємства відношення не мала, договорів від імені підприємства не підписувала, довіреностей не видавала. Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 04.08.2008 у справі № 2-675/08 ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_7 звернувся до своєї знайомої - ОСОБА_6, з проханням стати засновником та директором юридичної особи та запевнив її, що вона фактично буде здійснювати господарську діяльність від імені ПП «Денмар-2007», при цьому не пояснив, що дане підприємство буде створено з метою прикриття незаконної діяльності від імені СГД сторонніми особами з метою мінімізації оподаткування. Враховуючи викладене, ПП «Денмар-2007» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, угоди, укладені між ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», ПП «Денмар-2007» та ТОВ «Енерготопсервіс» носять протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний характер, а, отже, є нікчемними. Кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України за результатами перевірки ТОВ «Енерготопсервіс», ТОВ «Топсервіс-Центр», знаходиться на розгляді в Ленінському районному суді м. Луганська. На підставі викладеного представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи, що правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011, в даному випадку підлягають застосуванню норми Законів України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, «Про податок на додану вартість» від 03.03.1997 № 168/97-ВР, «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.03.1997 № 168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі - Закон № 168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом установлено, що позивач - ТОВ «Топсервіс-Центр», зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 16.09.2006 та є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 12, 14). Згідно зі статутом товариства предметом його діяльності є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним тощо (том 1 арк. справи 7-9).

У податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень, серпень 2008 року та лютий 2009 року ТОВ «Топсервіс-Центр» визначило суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, та суми податкового кредиту, який було сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ТОВ «Енерготопсервіс», в розмірі 1531056 грн. (том 4 арк. справи 103-119).

На підставі наказу від 14.03.2009 № 1070 фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2008 по 28.02.2009, за результатами якої складено акт від 17.11.2009 № 1012/23/33765942 (том 4 арк. справи 64-84). Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Топсервіс-Центр» п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1531056 грн., у тому числі: травень 2008 року в сумі 334888 грн., червень 2008 року в сумі 331287 грн., липень 2008 року в сумі 370664 грн., серпень 2008 року в сумі 308727 грн., лютий 2009 року в сумі 185490 грн.

В акті перевірки зазначено про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за рахунок господарських операцій з ТОВ «Енерготопсервіс», оскільки ТОВ «Топсервіс-Центр» не придбавало товар у ТОВ «Енерготопсервіс», так як ТОВ «Енерготопсервіс» не придбавало товар у ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», ПП «Денмар-2007». Договори купівлі-продажу товару від 01.02.2009 № 01/02-3, від 01.03.2009 № 01/03-3, укладені між ТОВ «Енерготопсервіс» (продавець) та ТОВ «Топсервіс-Центр» (покупець) не спричиняють реального настання правових наслідків. За результатами перевірки ТОВ «Енерготопсервіс» виявлено укладення нікчемних договорів між ТОВ «Енерготопсервіс» (покупець) та ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» (продавець), між ТОВ «Енерготопсервіс» (покупець) та ПП «Денмар-2007» (продавець).

На підставі акту перевірки від 17.11.2009 № 1012/23/33765942 Ленінською МДПІ у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0001912310/0, яким ТОВ «Топсервіс-Центр» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2296584 грн., у тому числі за основним платежем - 1531056 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 765528 грн. (том 1 арк. справи 5).

При вирішенні питання щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Судом установлено, що сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1531056 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що в 2008 та 2009 роках ТОВ «Топсервіс-Центр» придбавало у ТОВ «Енерготопсервіс» паливно-мастильні матеріали (ПММ). Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Енерготопсервіс» було укладено договори купівлі-продажу ПММ від 01.05.2008 № 01/05-Э, від 02.06.2008 № 01/06-Э, від 01.07.2008 № 01/07-Э, від 01.08.2008 № 01/08-Э, від 01.02.2009 № 01/02-Э (том 2 арк. справи 233-237). За умовами цих договорів продавець продає, а покупець придбаває паливно-мастильні матеріали (товар) в асортименті (пункти 1.1. договорів), умови постачання - самовивезення зі складу продавця (пункти 3.2 договорів).

Відповідно до вказаних договорів у травні-серпні 2008 року та лютому 2009 року ТОВ «Енерготопсервіс» поставило позивачу товар - паливно-мастильні матеріали, на підтвердження чого видало позивачу податкові накладні від 05.05.2008 № 75, від 11.05.2008 № 79, від 15.05.2008 № 81, від 20.05.2008 № 84, від 24.05.2008 № 87, від 29.05.2008 № 92, від 30.05.2008 № 93, від 02.06.2008 № 97, від 06.06.2008 № 100, від 13.06.2008 № 106, від 16.06.2008 № 108, від 19.06.2008 № 112, від 24.06.2008 № 131, від 03.07.2008 № 142, від 04.07.2008 № 143, від 05.07.2008 № 144, від 10.07.2008 № 148, від 14.07.2008 № 151, від 16.07.2008 № 153, від 26.07.2008 № 157, від 28.07.2008 № 159, від 31.07.2008 № 161, від 01.08.2008 № 163, від 08.08.2008 № 167, від 13.08.2008 № 170, від 20.08.2008 № 174, від 24.08.2008 № 177, від 28.08.2008 № 180, від 29.08.2008 № 181, від 03.02.2009 № 14, від 09.02.2009 № 15, від 12.02.2009 № 19, від 16.02.2009 № 21, від 23.02.2009 № 24, від 25.02.2009 № 25 (том 2 арк. справи 18-52).

Вказані обставини також підтверджуються видатковими накладними та додатками до договорів купівлі-продажу ПММ (том 2 арк. справи 53-87). Товар було оплачено позивачем, що підтверджується виписками банку з особового рахунку позивача (том 2 арк. справи 135-229).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів передбачено Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 за № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила).

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий - передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Судом установлено, що 01.03.2008 ТОВ «Топсервіс-Центр» (отримувач) було укладено з ТОВ «Фірма «Сілай» (перевізник) договір перевезення вантажу № ТР-03/01 (том 4 арк. справи 120). За умовами договору перевізник зобов'язується доставляти власним транспортом протягом дії даного договору ввірений йому відправником для отримувача вантаж: бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне (пункт 1.1. договору).

На підтвердження обставин щодо здійснення перевезення товару позивачем надано суду відповідні товарно-транспортні накладні. Надходження ПММ на автозаправних станціях позивача фіксувалося реєстраторами розрахункових операцій, так само як і подальша його реалізація кінцевому споживачу. Вказані обставини підтверджуються актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, z-звітами (том 2 арк. справи 88-96, 128, 130-134, 238-251, том 3 арк. справи 1-250, том 4 арк. справи 1-22).

На підтвердження якості товару позивачем надано сертифікати відповідності та паспорти ПММ (том 2 арк. справи 105-106, 108).

Таким чином, умови договорів було виконано як з боку ТОВ «Топсервіс-Центр», так і з боку ТОВ «Енерготопсервіс».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що ТОВ «Енерготопсервіс» не придбавало товар у ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» та ПП «Денмар-2007», суд зазначає наступне. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що вироком Ленінського районного суду від 31.08.2009 керівника ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 04.08.2008 у справі № 2-675/08 ОСОБА_7 (ПП «Денмар-2007») визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). За таких обставин, на думку податкового органу, ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» та ПП «Денмар-2007» не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, відповідач стверджує, що угоди, укладені між ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», ПП «Денмар-2007» та ТОВ «Енерготопсервіс» носять протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний характер, а, отже, є нікчемними.

Вищий адміністративний суд України в своєму роз'ясненні від 02.06.2011 № 742/11/13-11 звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що ТОВ «Топсервіс-Центр» не перебувало в безпосередніх господарських відносинах з ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» та ПП «Денмар-2007». Фактичне ж здійснення господарських операцій між ТОВ «Топсервіс-Центр» та ТОВ «Енерготопсервіс» щодо придбання ПММ знайшло своє підтвердження в судовому засіданні на підставі досліджених доказів.

На думку суду, про безпідставність висновку органу державної податкової служби щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енерготопсервіс» також свідчить та обставина, що в спірний період контрагентами ТОВ «Енерготопсервіс» з постачання ПММ були не лише ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» та ПП «Денмар-2007», а й інші суб'єкти господарювання, що підтверджується актом від 20.07.2009 № 649/23/33765874 планової виїзної перевірки ТОВ «Енерготопсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09 та додатком до акту (том 1 арк. справи 30-70).

Також суд звертає увагу, що господарські операції позивача в спірний період вже були предметом перевірки органу державної податкової служби. Так, у період з 22.06.2009 по 10.07.2009 Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, про що було складено акт від 17.07.2009 № 645/23/33765942 (том 4 арк. справи 88-102). Висновки вказаного акту перевірки не містять відомостей про встановлені порушення повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, або формування податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що у відповідача не було підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2296584 грн.

За таких обставин уточнені позовні вимоги ТОВ «Топсервіс-Центр» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03.12.2009 № 0001912310/0 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0001912310/0 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03.12.2009 № 0001912310/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2296584,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1531056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 765528,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр» судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 16 серпня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун