Ухвала суду № 33001647, 08.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. Справа № 7966/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.

при секретарі судового засідання - Король Х.Р.

за участю:

представника позивача по справі - ОСОБА_2,

представника відповідача по справі - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 лютого 2013 року ФО-П ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051720, №0000041720 від 10.01.2013 року, прийнятих за наслідками проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2010 року по 31.12.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач по справі ФО-П ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач по справі вважає, що судом першої інстанції було винесено постанову, яка є незаконною та необґрунтованою.

Свої апеляційні вимоги ФО-П ОСОБА_4 мотивувала тим, що кошти, які отримані нею за договорами транспортного експедирування на її рахунок в банку і в подальшому перераховані перевізникам, не є виручкою від виконання договору транспортного експедирування, так як не є власністю експедитора. Виручкою вважає виключно кошти, які складають її винагороду за надані послуги. В зв'язку з наведеним висновки ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо порушення нею податкового законодавства, що було наслідком перевищення обсягу виручки згідно Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а також, щодо обов'язку підприємця перейти на загальну систему оподаткування не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Зазначає, що у неї не виникало обов'язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за наслідками своєї діяльності, оскільки вона правомірно продовжувала перебувати платником єдиного податку.

Заслухавши суддю доповідача, сторін по справі, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ФО-П ОСОБА_4 у відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 06.09.2010 року, а також, у відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 20.12.2010 року, виданих на підставі власноручно написаних заяв, була зареєстрована платником єдиного податку, тобто, перебувала на спрощеній систему оподаткування, обліку та звітності, та у своїй діяльності при оподаткуванні наданих експедиторських послуг (організації перевезень вантажів) по Україні та за її межами керувалася Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98.

В період з 10.12.2012 року по 21.12.2012 року ДПІ в Франківському районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку дотримання ФО-П ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої податковим органом складено акт № 2512/17-2/НОМЕР_2 від 28.12.2012 року.

Вказаним актом зафіксовано факт нездійснення ФО-П ОСОБА_4 обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість в січні 2011 року, неподання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 14.01.2011 року по 31.12.2011 року та не нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 112323 грн., в т.ч. за січень-лютий - 52322,00 грн., за березень - 10821,00 грн., квітень - 15326,00 грн., травень - 20390,00 грн., червень - 7968,00 грн., липень - 5496,00 грн. Крім того, виявлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2010-2011 роки, перекручення даних в поданій декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік та несплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 128445,84 грн., в т.ч. за 2010 рік - 6530,70 грн., за 2011 рік - 121915,14 грн.

На підставі акта ДПІ в Франківському районі 10.01.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000051720 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 115738,00 грн. (з них - 112323,00 грн. за основним платежем та 3415,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та №0000041720 за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 128446,84 грн. (з них - 128445,84 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач по справі, будучи платником єдиного податку, перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2010 рік - 500000,00 грн., повинна була з наступного звітного періоду, тобто з 01.01.2011 року, перейти на загальну систему оподаткування, і мала за останні 12 календарних місяців (2010 рік) суму сплачених на її рахунок коштів більшу, ніж 300000,00 грн., то, відповідно, зобов'язана була зареєструватися як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується повністю, зазначивши наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач по справі займалася експедицією вантажів в міжнародному сполученні та по Україні. В ході цієї діяльності за винагороду здійснювала пошук і підбір перевізників та вантажовласників з метою організації транспортних перевезень.

Відповідно до копій договорів-доручень №05/11/3 від 14.01.2011 року, №05/10/3 від 18.12.2010 року, №14/10/3 від 01.11.2010 року, №12/10/3 від 20.09.2010 року, №30/10/10 від 30.10.2010 року, №01/10/3 від 07.09.2010 року про надання позивачем по справі, як експедитором, послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, розмір винагороди експедитора визначається як різниця між ціною фрахту, узгодженою з вантажовласником і ціною фрахту, узгодженою з перевізником і встановлюється в кожному конкретному випадку окремо в заявці на перевезення.

Так, в період з IV кварталу 2010 року по ІІІ квартал 2011 року на її розрахунковий рахунок поступили кошти, в тому числі і її винагорода за транспортно-експедиційні послуги, в розмірі 643898,60 грн. за 2010 рік, 2814502,73 грн. за І квартал 2011 року, 1829884,18 грн. за ІІ квартал 2011 року, 1368679,57 грн. за ІІІ квартал 2011 року, всього на загальну суму 6656965,08 грн. З них, 1075308,84 грн. складає винагорода експедитора (дохід), а решта підлягало сплаті перевізникам.

Розміри доходу позивачки за вказаний період підтверджено також копіями книг обліку доходів та витрат позивачки № 9346 від 06.09.2010 року, № 1914 від 13.12.2010 року, № 276 від 31.08.2011 року.

Згідно п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пунктом 1 ч.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховується всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємства.

У відповідності до п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва), та ін.

Відповідно до п.3 ч.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.

У відповідності до п. 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

В п.5 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» закріплено, що у разі порушення вимог, установлених ст.1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що кошти в сумі 643898,60 грн., які поступили на рахунок позивача по справі в 2010 році, є її виручкою, а тому ФО-П ОСОБА_4 починаючи з 01.01.2011 року, тобто, наступного звітного періоду (кварталу) за періодом (кварталом), в якому таке перевищення відбулося, повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, та оподатковувати свою діяльність у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» втратив чинність з 01.01.2011 року.

Крім того, у відповідності до п. 6.1. розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2010 року № 758, що діяло до 14.01.2011 року (дати набрання чинності Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року № 978), не зареєстрована платником ПДВ особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 № 746), зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію як платника ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивач по справі зобов'язана була подати до податкового органу заяву про реєстрацію її платником податку на додану вартість протягом 20 календарних днів після 24.12.2010 року (моменту перевищення), тобто до 13.01.2011 року включно.

Так, п. 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин встановлено, що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Тобто, в даному випадку, оскільки періодом переході на загальну систему оподаткування є період, який почався з 01.01.2011 року, то і обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцемпроживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, у відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, оскільки позивачка, будучи платником єдиного податку, перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2010 рік - 500000,00 грн., повинна була з наступного звітного періоду, тобто з 01.01.2011 року, перейти на загальну систему оподаткування, і мала за останні 12 календарних місяців (2010 рік) суму сплачених на її рахунок коштів більшу, ніж 300000,00 грн., то, відповідно, зобов'язана була зареєструватися як платник податку на додану вартість.

Пунктом 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є, крім іншого, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач по справі не подавала заяви про реєстрацію її платником ПДВ в січні 2011 року та відсутні докази подання нею у встановленому порядку до ДПІ у Франківському районі м. Львова декларацій з податку на додану вартість.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), з врахуванням п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення штрафу у відповідному розмірі.

В свою чергу, у відповідності до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положенням п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Об'єктом оподаткування, згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році (п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Фізичні особи - підприємці згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається із матеріалів справи, позивач по справі, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила в період з IV кварталу 2010 року по ІІІ квартал 2011 року законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Отже, та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок ФО-П ОСОБА_4, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі №813/1513/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Повний текст виготовлений 13.08.2013 року.