Постанова № 33001301, 15.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.08.2013р. справа № 820/6555/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ФОП ОСОБА_1 до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС, №1131371702 від 30.04.2013 р. про визначення суми грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 9.920,67 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення протиправно змушує до оплати обов'язкового платежу - орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності, на якій знаходяться належні гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності об'єкти нерухомості, у той час як в процедурі примусового виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова по цивільній справі №2-2548/11 згадані об'єкти нерухомості описані та арештовані державним виконавцем. Позивач пояснював, що в силу цих обставин втратив фактичну можливість користуватись цими об'єктами, а відтак, не користується і земельною ділянкою, у зв'язку з чим не повинен платити орендну плату. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

До судового засідання 15.08.2013р. ані позивач, ані представник позивача не прибули. При цьому, представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи, в якій просив призначити наступне засідання не раніше 02.09.2013р. З огляду на зміст викладених у заяві мотивів та не підтвердження доводів заяви належними і допустимими доказами, суд не знаходить підстав для призначення нового судового засідання і залишає згадану заяву без задоволення.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Харківській області (юридичний та фактичний правонаступник Харківської ОДПІ Харківської області ДПС), з поданим позовом не погодився у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог, зазначивши, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято з дотримання вимог законодавства та у межах повноважень.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 19.05.2008 р. між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості орендаря), та Безлюдівською селищною радою (в якості орендодавця) був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на території Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області. Відповідно до умов зазначеного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 105.829,84 грн. (п. 5 договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Безлюдівської селищної ради, в розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 7.408,08 грн. на рік (п. 9 договору). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору).

З добутих судом доказів випливає, що згаданий договір не припинений, не розірваний, дія договору триває.

Як встановлено судом, спір склався з приводу виконання ОСОБА_1 податкового обов'язку по платі за землю за 2013р., котрий виник за згаданим правочином.

Суд відмічає, що на момент виникнення спору правовідносини з виконання податкового обов'язку по платі за землю (у формі земельного податку чи орендної плати за земельні ділянки державної (комунальної) форми власності) були унормовані приписами розділу ХІІІ Податкового кодексу України та Законом України «Про оренду землі».

За правилом п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У приписах ст..288 Податкового кодексу України законодавець також встановив, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288); об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288).

З огляду на зміст наведених норм кодексу суд визнає помилковими як доводи позивача про перебування об'єктів нерухомості, які розташовані на орендованій земельній ділянці, в іпотеці ПАТ «Перший Український міжнародний банк», так і доводи про позбавлення фактичної можливості користуватись об'єктами нерухомості у зв'язку з накладенням арешту в порядку Закону України «Про виконавче провадження», позаяк в силу закону обставини знаходження майна в іпотеці, рівно як і обставини арешту майна, не звільняють суб'єкта права від виконання податкового обов'язку по оплаті орендної плати за земельну ділянку державної (комунальної) форми власності за діючим договором оренди землі.

Окрім того, суд вважає, що за змістом приписів Розділу ХІІІ Податкового кодексу України означений податковий обов'язок по платі за землю може бути припинений лише виконанням обов'язку в натурі або втратою права власності на об'єкти нерухомості. При цьому, навіть припинення дії договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) форми власності (закінчення строку дії, розірвання, визнання недійсним у судовому порядку, тощо) не впливає на існування означеного обов'язку, адже в силу об'єктивних чинників, зумовлених специфікою такого предмету матеріального світу як нерухома річ, власник нерухомої речі одночасно є фактичним землекористувачем земельної ділянки, на котрій знаходиться ця нерухома річ.

Так, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як визначено ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, фактичний землекористувач згідно з законом обтяжений податковим обов'язком по платі за землю.

З наявних у справі документів вбачається, що договір оренди земельної ділянки комунальної форми власності від 19.05.2008р. пройшов процедуру державної реєстрації. Вказана обставина зумовила виникнення у позивача податкового обов'язку по оплаті оренди земельної ділянки, що розміщена - Україна, Харківська область, харківський район, сел. Безлюдівка, вул.. 2-ої П'ятирічки, 5.

Фактичних даних, які б засвідчували припинення цього обов'язку, матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч.1 ст.21); розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.2 ст.21); обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.3 ст.21).

При вирішенні спору судом виявлено, що Верховним Судом України була висловлена правова позиція з приводу впливу законодавчих змін відносно розміру земельного податку на розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки державної (комунальної) форми власності, котра викладена в постанові від 11.06.2013р. (справа за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення - рішення) і полягає у наданні переваги договірному аспекту зносин. Так, на думку Верховного Суду України, законодавча зміна розміру земельного податку не тягне автоматичного збільшення розміру орендної плати до моменту внесення змін у договір.

У ході розгляду справи судом встановлено, що за договором оренди земельної ділянки від 19.05.2008р. сторони досягли домовленості про розмір орендної плати, котрий визначається корегуванням постійної величини - 7.408,08грн. на рік (згідно з п.9 договору 7% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає відповідно до п.5 договору - 105.829,84грн.) на змінну величину - індекс інфляції (п.10 договору).

Виконуючи вимоги ст. 11 КАС України, суд витребував у ДПІ розрахунок податкового зобов'язання за спірним рішенням.

З наданого інспекцією розрахунку вбачається, що контролюючим органом при винесенні спірного рішення було дотримано як законодавчо запроваджений у розділі ХІІІ Податкового кодексу України механізм обчислення орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності, так і умови, досягнуті сторонами господарського правочину в тексті договору оренди землі від 19.05.2013р., позаяк наведена в тексті спірного рішення сума платежу - 9.290,67 грн. була обрахована контролюючим органом як результат коригування розміру платежу за договором оренди землі на добуток коефіцієнтів індексації з 2007р. по 2013р.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що у позивача за договором оренди землі від 19.05.2008р. наявний об'єкт оподаткування по платежу плата за землю, податковий обов'язок по даному платежу позивачем за 2013 рік не виконаний, існування обставин, які б звільняли позивача від виконання згаданого податкового обов'язку, матеріалами справи не підтверджено, розмір платежу обрахований ДПІ правильно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не виявлено доказів невідповідності спірного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, адже обставини спірних правовідносин встановлені суб'єктом владних повноважень повно, юридична оцінка цих обставин зроблена правильно, норма закону обрана належна.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту безпідставного покладання контролюючим органом на платника податків податкового обов'язку по платі за землю, не встановлено факту порушення суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, не виявлено факту порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко