Рішення № 32995854, 13.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р.Справа № 922/2841/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків про стягнення 19 153 571,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пількевича В.В., довіреність № 14-60 від 22.03.2013 р.;

відповідача - Рожкової С.Г., довіреність № 2373/100 від 01.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків, 10187537,31 грн. основного боргу, 40790,90 грн. інфляційних витрат, 1406453,08 грн. 3% річних, 3893157,55 грн. пені, 3625632,42 грн. штрафу та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 12/1965-ПР від 09.04.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 30 липня 2013 року.

26 липня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сума основного боргу у розмірі 10187537,31 грн. погашена ним у повному обсязі, у зв"язку з чим просив суд припинити провадження у справі, та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та відмовити в стягненні 3893157,55 грн. пені, 3625632,42 грн. штрафу, 40790,90 грн. інфляційних витрат та 1406453,08 грн. річних, посилаючись на те, що відповідно до Статуту відповідача створений з метою задоволення попиту споживачів на послуги та роботи по газопостачанню, реалізації і транспортуванню газу і газифікації. Відповідач зазначає, що предметом діяльності є створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного та скрапленого газу4 виконання ремонтів газопроводів, газових приладів і пристроїв, локалізація і ліквідація аварійних ситуацій тощо, та стягнення 3893157,55 грн. пені, 3625632,42 грн. штрафу, 40790,90 грн. інфляційних витрат та 1406453,08 грн. річних може мати за собою негативні наслідки, практично робить неможливим вчасне проведення поточних ремонтів газопроводів та споруд на них, що загрожує безпеці газопостачання та створить умови для виникнення непоправних наслідків. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем було погашено суму боргу у повному обсязі до подання позову до суду, а головною причиною проведення несвоєчасних розрахунків є несвоєчасне проведення розрахунків контрагентами за поставлений природний газ.

30 липня 2013 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи для ретельного розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

В судовому засіданні 30 липня 2013 року було оголошено перерву до 13 серпня 2013 року.

12 серпня 2013 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 10187537,31 грн., зменшити розмір пені та штрафу на 97% та відмовити в стягненні 40790,90 грн. інфляційних витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.13 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача просив суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 10187537,31 грн., зменшити розмір пені та штрафу на 97% та відмовити в стягненні 40790,90 грн. інфляційних витрат.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

09 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (відповідач) був укладений договір № 12/1965-ПР, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідача протягом березня - червня 2012 року імпортований газ в обсязі 14760544 куб. м. на загальну суму 51794748,91 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р.

Пунктом 6.2 договору передбачений остаточний розрахунок, який здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Позивач вказує на те, що в порушення умов договору відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ, та станом на 05.06.2013 р. заборгованість за використаний природний газ складає 10187537,31 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти існування суми боргу у розмірі 10187537,31 грн., посилаючись на те, що погасив її у повному обсязі до подання позову до суду.

Судом встановлено, що позивачем було погашено суму боргу у розмірі 10187537,3 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2013 р., від 20.06.2013 р., від 21.06.2013 р., від 25.06.2013 р., від 25.06.2013 р., від 26.06.2013 р., від 26.06.2013 р., від 26.06.2013 р., від 27.06.2013 р., від 27.06.2013 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено: "за поставлений у 2012 р. природний газ для промисл. спожив. зг. договору № 12/1965-ПР від 09.04.".

Враховуючи викладене, враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 10187537,31 грн. була погашена відповідачем до подання позову до суду, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні вказаної позовної вимоги про стягнення з відповідача 10187537,31 грн.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1406453,08 грн., суд дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Однак, суд не погоджується з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на наступне.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, встановив, що розрахунки розраховані позивачем невірно, без врахування листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

(Такої правової позиції дотримується ВГСУ у постанові № 5023/129/12.)

Надані до позову розрахунки свідчать про те, що позивач проводить розрахунок інфляційних за зобов*язанням травня та червня 2012 р. за період листопад 2012 р. - січень 2013 р. (тобто, за період, коли індекс інфляції становив 100,4 %). В той же час, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором виникла у квітні 2012 р., основна заборгованість відповідачем погашена у червні 2013 р., а з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» звернулося до господарського суду 09.07.2013 р.

З офіційних повідомлень Державної статистики України вбачається, що індекси споживчих цін (індекси інфляції) у квітні, жовтні 2012 р., березні, квітні, червні 2013 р. становили 100,0 %, у травні, червні, серпні 2012 р. - 99,7 %, у липні 2012 р. - 99,8 %, у вересні 2012 р., травні 2013 р. - 100,1 %, листопаді 2012 р., лютому 2013 р. - 99,9 %, грудні 2012 р., січні 2013 р. - 100,2 %. Зазначені показники не були враховані позивачем при розрахунку інфляційних втрат.

Суд звертає увагу позивача на те, що розрахунок суми заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції повинен здійснюватися згідно приписів вищевказаних Інформаційних листів Вищого господарського суду України, а саме за весь час прострочення (квітень 2012 р. - червень 2013 р., тобто в даному випадку з моменту виникнення заборгованості до моменту її погашення), який свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 790,90 грн. інфляційних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3893157,55 грн. пені, 3625632,42 грн. штрафу.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 97 %.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Також необхідно враховувати статус відповідача, який відповідно до довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів системи газопостачання та газифікації, та той факт, що ліцензію на вказану діяльністю на території Харківської області має лише відповідач, а отже, наявність постачання (розподілення) природного газу на території Харківської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності ПАТ "Харківгаз".

Крім того, суд враховує наявність у ПАТ "Харківгаз" дебіторської заборгованості споживачів природного газу, зокрема, населення, бюджетних організацій та промислових організацій, щодо яких прийняті рішення суду, або порушені провадження у справі щодо їх стягнення.

Також суд приймає також до уваги ступень виконання зобов'язань, а саме: погашення основної суми боргу відповідачем до початку розгляду справи, тобто повне усунення порушення відповідачем.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором 12/1965-ПР від 09.04.2012 р., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу; по-третє, постачання (розподілення) природного газу на території Харкова та Харківської області здійснюється лише ПАТ "Харківгаз", від господарської діяльності якого залежить безперебійне та безаварійне надання послуг, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

Таким чином, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 97% (таку позицію підтримує Вищий господарський суд України в своїй постанові від 12.02.2013 р. по справі № 5023/1097/12), та стягнути з відповідача на користь позивача 116794,71 грн. пені та 108768,96 грн. штрафу.

В стягненні 3776362,84 грн. пені та 3516863,46 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код 03359500, р/р № 260383032987 в ВАТ "Ощадбанку", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанку" м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 1406453,08 грн. 3% річних, 116794,71 грн. пені, 108768,96 грн. штрафу та 32068,96 судового збору.

В стягненні 10187537,31 грн. основного боргу, 40790,90 грн. інфляційних витрат, 3776362,84 грн. пені та 3516863,46 грн. штрафу в позові відмовити..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.13 р.

Суддя Смірнова О.В.