Рішення № 32995853, 07.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р.Справа № 922/2413/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп", м. Чернігів, до товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", м. Харків, про стягнення 279371,98грн. за участю представників:

позивача - не з'явився, відповідача - Співакова Е.О. (дов.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Транс Лайн Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Променергобуд Україна", в якій просить суд стягнути заборгованість за договорами субпідряду № 9-11, № 10-11, № 11-11, № 12-11 від 23.12.2011р. та № 4-12 від 21.05.2012р. у загальній сумі 263272,80 грн., пеню в сумі 12833,97 грн., 3% річних у сумі 2670,64 грн., інфляційні втрати в сумі 594,57 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

В слуханні справи 01.08.2013 р. оголошувалась перерва до 07.08.2013р. о 10:30 год.

У судове засідання 07.08.2013р. позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повноважний представник позивача був повідомлений під розпис у судовому засіданні 01.08.2013р.

У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вважає, що нез'явлення позивача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині існування основного боргу в розмірі 258351,44 грн. Стосовно суми основного боргу в розмірі 4921,36 грн. зазначає, що вказану суму позивач повинен відрахувати відповідачу відповідно до п. 10.4 Договору № 4-12 від 21.05.2012р.

Відповідач вважає, що стосовно стягнення пені у розмірі 3187,80 грн. та інфляційних у розмірі 197,57 грн. за договорами від 23.12.2011 року позивачем пропущений строк позовної давності, а тому позовні вимоги в цій частині не визнає. Стосовно стягнення пені у розмірі 9646,17 грн. та 3% річних у розмірі 2009,98 грн. за договором № 4-12 від 21.05.2012 року відповідач зазначає, що відповідно до п. 10.1. зазначеного договору, розрахунки за виконані роботи мали здійснюватись на підставі актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт протягом десяти календарних днів із дати отримання Генпідрядником бюджетних коштів. Як вбачається з платіжних доручень від 24.05.2013 року, бюджетні кошти від Замовника надійшли 24.05.2013 року, а тому зазначені нарахування здійснені безпідставно, тому просить відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Транс лайн груп" (субпідрядник, позивач) та ТОВ "Променергобуд Україна" (генпідрядник, відповідач) були укладені договори субпідряду № 9-11, № 10-11, № 11-11, № 12-11 від 23 грудня 2011 року.

Дані договори містять тотожні умови, а саме за умовами договорів субпідряду субпідрядник зобов'язується виконати за дорученням генпідрядника роботи по ремонту автомобільної дороги загального користування. Строк виконання робіт - грудень 2011р. Згідно пункту 3.1 Договорів договірна ціна робіт, що доручені субпідряднику, складає 4952,40 грн., 1504,80 грн., 1599,60 грн., 9147,60 грн. відповідно.

Відповідно до п. 10.1 Договорів розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів приймання виконання робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) після надходження фінансування від замовника протягом 3-х банківських днів.

Позивачем роботи за вказаними договорами виконані в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписав та скріплені печатками сторін.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальній сумі 17204,40 грн., що визнається відповідачем.

Суд зазначає, що строк оплати вказаної суми заборгованості настав 09.01.2012р., при цьому суд враховує, що відповідачем такий факт не спростований та не надано доказів надходження фінансування у більш пізній період.

Крім того судом встановлено, що між комунальною корпорацією "Київавтодор" (замовник) та ТОВ "Променергобуд Україна" (генпідрядник, відповідач) був укладений договір № 2 від 26.05.2011 р. на виконання робіт з реконструкції вулиці Горького.

На виконання умов вказаного договору відповідачем був укладений договір субпідряду з позивачем № 4-12 від 21 травня 2012 року, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача виконати роботи по нанесенню горизонтальної дорожньої розмітки двокомпонентним холодним пластиком та фарбою дорожньою при "Реконструкція вул. Горького в м. Києві". Строк виконання робіт - червень 2012р. Згідно пункту 3.1 Договору договірна ціна робіт, що доручені субпідряднику, складає 246068,34 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договорів розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів приймання виконання робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) після надходження фінансування від замовника протягом 3-х банківських днів.

Позивачем роботи за вказаним договором виконані в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р. (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач підтверджує, що дійсно не розрахувався з позивачем за виконані роботи по договору № 4-12 від 21 травня 2012 року, однак заборгованість за таким договором є меншою, ніж заявлена позивачем.

Згідно з п. 10.4 Договору № 4-12 від 21.05.2012 р. субпідрядник відраховує 2% від вартості субпідрядних робіт генпідряднику за послуги генпідряду на покриття витрат, пов'язаних з забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на об'єктах та ін.

Між сторонами були складені акти надання послуг від 31.12.2012р., згідно з якими відповідачем надані позивачу послуги на загальну суму 4921,36 грн., тобто в розмірі 2% від вартості субпідрядних робіт.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 4-12 від 21.05.2012 р. з умови вираховування суми, що передбачена пунктом 10.4 договору, складає 241147,04 грн., яка визнається відповідачем.

Стосовно строку оплати робіт за договором № 4-12 від 21.05.2012 р. суд зазначає, що умовами договору визначено, що оплата виконаних позивачем робіт здійснюється після надходження фінансування від замовника протягом 3-х банківських днів. Відповідачем до матеріалів справи надані платіжні доручення від 24.05.2013р. про часткове перерахування замовником коштів за виконані роботи по договору № 2 від 26.05.2011р. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що інших надходжень не було.

Таким чином з врахуванням наданих документів відповідно до п. 10.1 Договору строк оплати робіт за договором № 4-12 від 21.05.2012 р. настав 29.05.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно зі статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим заборгованість у сумі 258351,44 грн. підлягає стягненню з відповідача. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 4921,36 грн. суд відмовляє.

Умовами вищезазначених договорів, а саме пунктом 12.2, передбачено, що генпідрядник за порушення зі своєї вини грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) зобов'язаний сплатити Субпідряднику пеню у розмірі подвійної відсоткової ставки Нацбанку України від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем за порушення відповідачем умов договорів № 9-11, № 10-11, № 11-11, № 12-11 від 23.12.2011р. нарахована пеня за несвоєчасну сплату суми заборгованості в розмірі 17204,40 грн. з період прострочення з 09.01.2012р. по 15.04.2013р. у сумі 3187,80 грн.

Суд зазначає, що умовами договорів № 9-11, № 10-11, № 11-11, № 12-11 від 23.12.2011р. змінений строк нарахування штрафних санкцій, а саме в пункті 12.2 погоджено, що пеня нараховується за весь час прострочення, отже позивач має право на нарахування пені до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань, при цьому суд звертає увагу на те, що сторони не змінювали строку позовної давності щодо стягнення такої пені.

Відповідач у справі заявив про те, що строк позовної давності щодо пені сплив.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд також зазначає, що згідно з п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Таким чином судом встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення пені за порушення умов договорів № 9-11, № 10-11, № 11-11, № 12-11 від 23.12.2011р. за період з 09.01.2012р. по 13.06.2013р. (день подачі позову) в сумі 1076,40 грн. сплив, а тому враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні стягнення пені за зазначений період в сумі 1076,40 грн.

Пеня за період з 14.06.2013р. по 15.04.2013р. у сумі 2111,40 грн. нарахована позивачем правомірно та заявлена в межах строку позовної давності.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення сплати заборгованості в розмірі 17204,40 грн. нараховані 3 % річних за період з 09.01.2012р. по 15.04.2013р. у сумі 660,66 грн., а також інфляційні втрати в сумі 197,57 грн.

Відповідач також заявляє про сплив строку позовної давності і щодо даної вимоги позивача.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафними санкціями), а отже до таких нарахувань застосовується загальний строк позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України в три роки.

На час розгляду справи строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 660,66 грн. та інфляційних втрат у сумі 197,57 грн. не сплив, нарахування позивачем зроблені вірно у відповідності до вимог чинного законодавства, а за таких обставин такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем умов договору № 4-12 від 21.05.2012р. нарахована пеня за несвоєчасну сплату суми заборгованості в розмірі 246068,40 грн. з період прострочення з 07.01.2013р. по 15.04.2013р. у сумі 9646,17 грн., а також 3 % річних у сумі 2009,98 грн. та інфляційні втрати за січень 2013р. у сумі 397,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що строк оплати за вказаним договором настав лише 29.04.2013р., отже у позивача існує право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 30.04.2013р., а за заявлений період такого права у позивача не існувало.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9646,17 грн., 3 % річних у сумі 2009,98 грн., інфляційних втрат у сумі 397,00 грн.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" (місце реєстрації : 61105, м. Харків, пров. Зерновий, буд, 6/4, кв. 36, фактичне місцезнаходження : 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 14А, код ЄДРПОУ 34014304, р/р 26000000077869 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" (14003, м. Чернігів, вул. Кільцева, буд. 3, код ЄДРПОУ 35884094, р/р 26005178998800 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005) основну заборгованість у сумі 258351,44 грн., пеню в сумі у сумі 2111,40 грн., 3 % річних у сумі 660,66 грн., інфляційні втрати в сумі 197,57 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5226,42 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 12.08.2013 р.

Суддя Яризько В.О.