Рішення № 32995852, 12.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/2689/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія про стягнення 361934,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ткаченка Р.Ю., довіреність № 258/10 від 14.12.2012 р.;

відповідача - Фурсала В.В., довіреність № 1/2013/юр. від 03.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія, 204516,04 грн. пені, 22920,64 грн. інфляційних витрат, 134498,26 грн. 3% річних та 7240 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 11/11-36ТЕ-04 від 21.12.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 липня 2013 року.

16 липня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на об"єктивну оцінку обставин справи, непомірно великий розмір штрафних санкцій, важке фінансове становище відповідача та обставин, що ускладнюють виконання договорів, ступінь вини відповідача у затримки розрахунку, беручи до уваги те, що основна заборгованість за договором сплачена в повному обсязі за рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може привести до фінансової неплатоспроможності підприємства та загрози банкрутства, неможливості вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ.

В судовому засіданні 16 липня 2013 року було оголошено перерву до 31 липня 2013 року.

29 липня 2013 року позивач надіслав до суду телеграму - клопотання, в якому просив суд провести розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи заперечення проти зменшення пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2013 року було відкладено розгляд справи на 12 серпня 2013 року.

31 липня 2013 року позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що непокритий збиток позивача становить 7938770000 та як вбачається з балансу відповідача, він є прибутковим підприємством, а тому доводи останнього щодо його важкого фінансового стану, не відповідають дійсними обставинам справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти зменшення пені заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

21 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, (позивач) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія (відповідач) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 11/11-36ТЕ-04, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач, а свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

На виконання умов цього договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2638649,38 грн., що підтверджується актами передачі- приймання природного газу від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Пунктом 4.1 договору передбачений строк остаточного розрахунку, який здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, відповідач розрахувався за природний газ, але з порушенням строків оплати - 27.12.2012 р.

Внаслідок неналежно виконання зобов"язання щодо своєчасної оплати природного газу, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов*язання за певний період і вони є невід*ємною складовою суми основного боргу.

Суд зазначає, що відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати неувазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс дефляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Судом перевірено розрахунок інфляційних позивача, він відповідає положенням чинного законодавства та здійснений з урахуванням Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 22920,64 грн. інфляційних втрат, розрахунок інфляційних включає в себе як інфляцію, так і дефляцію.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22920,64 грн. інфляційних витрат та 134498,26 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок 3% річних також перевірений судом та є вірним) .

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 договору, відповідач зобов"язаний крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 204516,04 грн. пені.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 50% з посиланням на об"єктивну оцінку обставин справи, непомірно великий розмір штрафних санкцій, важке фінансове становище відповідача та обставин, що ускладнюють виконання договорів, ступінь вини відповідача у затримки розрахунку, беручи до уваги те, що основна заборгованість за договором сплачена в повному обсязі за рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може привести до фінансової неплатоспроможності підприємства та загрози банкрутства, неможливості вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ.

Позивач заперечує проти зменшенні пені та зазначає, що непокритий збиток позивача становить 7938770000 та як вбачається з балансу відповідача, він є прибутковим підприємством, а тому доводи останнього щодо його важкого фінансового стану, не відповідають дійсними обставинам справи.

Враховуючи викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором № 11/11-36ТЕ-04 від 21.12.2010 р., а також сплату суму основної заборгованості у повному обсязі, приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 20% (такої позиції дотримується ВГСУ в постанові від 14.02.13 р. у справі № 17/5014/1703/2012) та стягнути з відповідача на користь позивача 163612,84 грн. пені. В стягненні 40903,20 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія. вул. Алієва, 72, код ЄДРПОУ 34328904, р/р 260003013273 в філії Харківське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, п/р № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Києва, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 163612,84 грн. пені, 22920,64 грн. інфляційних витрат, 134498,26 грн. 3% річних та 7238,68 грн. судового збору.

В стягненні 40903,20 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.