Ухвала суду № 32992010, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р.Справа № 818/2024/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 818/2024/13-а

за позовом Приватного підприємства " Променергомаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - приватне підприємство «Променергомаш», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000151550/12380 від 05.03.2013р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м.Сумах проведена камеральна перевірка приватного підприємства «Променергомаш» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 07.02.2013 року №382/15- 22/30267733 (а.с. 9-14).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000151550/12380 від 05.03.2013р., яким ПП «Променергомаш» зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 в розмірі 6375,00 грн. (а.с. 15)

Відповідно до акту перевірки, підставою для винесення такого рішення став висновок відповідача про те, що позивач втратив право на використання від'ємного значення податку на додану вартість, у розмірі 6375 грн., в тому числі:

- 06.2008 року в розмірі - 4200 грн.;

- 08.2009 року в розмірі - 575 грн.;

- 09.2009 року в розмірі - 1600грн.

При цьому відповідач посилається на норми Цивільного кодексу України, якими встановлено строк позовної давності в три роки та норми Податкового кодексу України, відповідно яких заява про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Позивач таке право щодо від'ємного значення з ПДВ, яке утворилось в червні 2008 року, серпні - вересні 2009 року не використав і за висновком відповідача втратив право на його використання та відображення в податковій декларації.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в червні 2008 року позивачем отримано послуги від ТОВ ВФ "Техмаш", в зв'язку з чим до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 4200 грн. 01.09.2008 року сторонами договору проведено залік однорідних вимог. Також, в серпні - вересні 2009 року, позивачем придбавались матеріали, комплектуючі та послуги для здійснення основної діяльності. Правомірність формування податкового кредиту по вказаних операціях неодноразово перевірялась відповідачем і не оспорюється.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. п.п. 7.7.1 закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні за змістом норми містяться в п.п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.7.2-7.7.3 п. 7.7. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п. п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, нормативні акти, що регулювали спірні правовідносини в момент їх виникнення та в момент винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення містять аналогічні за змістом норми відповідно до яких подання заяви про отримання бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість не є обов'язком платника податків. Також передбачено право платника на свій розсуд приймати рішення про отримання бюджетного відшкодування, або ж про зменшення податкових зобов'язань на суму від'ємного значення з податку на додану вартість. При цьому, вказаними нормативними актами не встановлено строку, протягом якого платник податку може скористатися своїм право на зменшення податкового зобов'язання на суму належного йому бюджетного відшкодування.

З аналізу п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість та саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції суду першої інстанції, що за підприємством зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Крім того, відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження факту подання позивачем заяви про отримання бюджетного відшкодування на суму 4200 грн. по операціях за червень 2008 року, на суму 575 грн. по операціях за серпень 2009 року, та на суму 1600 по операціям за вересень 2009 року.

Як вбачається з пояснень представника позивача даних під час розгляду справи в суді першої інстанції, що в зв'язку зі специфікою роботи підприємства переважно на експорт, воно постійно має від'ємне значення розрахунку податку на додану вартість. Зобов'язання, які виникають, погашаються за рахунок податкового кредиту в кожному звітному періоді, а тому частина від'ємного значення, яка утворилась по вказаних операціях в червні 2008 року та серпні - вересні 2009 року, не була використана для зменшення зобов'язання. До відшкодування вона не була заявлена в зв'язку з тим, що оплата грошовими коштами не проводилась, а проведено залік зустрічних вимог. Будь-яких доказів для спростування таких тверджень відповідачем не подано.

Як було вказано вище, нормативними актами, що регулюють порядок нарахування та сплати податку на додану вартість не встановлено термінів за пропуском яких платник податку втрачає право на зарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних податкових періодів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта на те, що не відобразивши у відповідних рядках податкової декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, підприємство самостійно відмовилося від належної йому суми.

Приписами ст.200 Податкового кодексу України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав); включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, напрямок бюджетного відшкодування та включення від'ємного значення до податкового кредиту є різними поняттями, оскільки перше передбачає собою можливість повернення коштів на рахунок платника у банку та/або у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а друге - використання сум від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду. Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених ПК України підстав, а невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника не обмеженого 1095-денним строком права на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (червень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2009 року ) у розмірі 6375 грн, тому висновок відповідача щодо того, що позивачем протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі - 6375 грн., є необґрунтованим.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення приватного підприємства "Променергомаш" вимог податкового законодавства, а саме: п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000151550/12380 від 05 березня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. по справі № 2а-818/2024/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 818/2024/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Старостін В.В.