Ухвала суду № 32992132, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р.Справа № 818/4265/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Максим" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 818/4265/13-а

за позовом Малого приватного підприємства "Максим"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.05.2013 року позивач - Мале приватне підприємство "Максим", звернувся до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000032201.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі № 818/4265/13-а позовну заяву Малого приватного підприємства "Максим"про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року про залишення без розгляду позову МПП «Максим» - скасувати та направити справу на новий розгляд.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000032201.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви МПП «Максим», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем даний позов подано після спливу строку, встановленого частиною 5 статті 99 КАС України для подання позовів даної категорії. При цьому, за висновком суду першої інстанції, оскільки спірне рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого останнім може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, позов про оскарження даного рішення може бути подано протягом місячного строку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає оскаржувану ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі № 818/4265/13-а такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвела до неправильного вирішення питання про залишення без розгляду позовної заяви МПП «Максим», з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями ст.ст. 99-103 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи підтверджено, що МПП «Максим» 23.05.2013 року (як свідчить наявний в матеріалах справи конверт, в якому позовна заява надійшла до Сумського окружного адміністративного суду) звернулося до суду з адміністративним позовом із вимогами до суб'єкта владних повноважень (Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції ) щодо захисту порушеного права внаслідок безпідставного визначення відповідачем суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 8108 грн., що мало місце 07.02.2013 року (дата винесення податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції Закону від 07.07.2011 № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон № 3609-VI), який набрав чинності 06.08.2011 року, встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення необхідно вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж норму ч.5 ст.99 КАС України.

Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.

По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. Якщо пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відсилає до строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), то пункт 56.19 розглядуваної статті встановлює місячний строк для судового оскарження.

По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік від дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

З огляду на норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України при прийнятті позовної заяви від платник податків про оскарження податкового повідомлення-рішення слід вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України".

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах 1095 днів, тобто, строку звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

За змістом частини 4 статті 204 КАС України, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ст.99 КАС України, неврахування приписів п.п.56.18, 56.21 ст.56, ст.102 Податкового кодексу України, ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 818/4265/13-а про залишення позову МПП "Максим" без розгляду не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Максим" задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 818/4265/13-а скасувати.

Справу за позовом Малого приватного підприємства "Максим" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Старостін В.В.