Ухвала суду № 32991217, 26.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013р. Справа № 174846/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Гудима Л.Я.,

судді Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Кобаль В.І.,

позивача у справі: Ленько А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС, м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл.

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. у справі №2а-0770/1675/12

за позовом ТзОВ "Фрут Майстер Фудс", м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл.

до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС, м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл.

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012р. №0000462340 та №0000472340.

12.09.2012р. постановою Закарпатського окружного адміністративного суду задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 18.05.2012р. №0000462340 та №0000472340.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реальний характер договору від 19.10.2009р. №19/10/09 про надання послуг при поставці вантажу підтверджується фактичним здійснення господарських операцій по наданню послуг, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи. Також зазначає, що до спірних правочинів відповідачем було безпідставно застосовано наслідки недійсності правочинів, адже при кваліфікації правочинів за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити сторонами правочину, або однією зі сторін, а правочини укладені без мети настання реальних правових наслідків в силу ст.234 ЦК України повинні визнаватися недійсними в судовому порядку за відповідним позовом податкового органу. Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які б свідчили про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні спірного договору та наявності мети отримання податкової вигоди. Також відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугували підставою для висновків про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП ФПК "Каскад". Як вбачається з постанови суду першої інстанції, судом також було критично оцінено посилання відповідача на інформацію ДПІ у Франківському районі м.Львова відносно ПП "Галич Тур", ПП "ІКЦ "Облік", ТзОВ "Союз Плюс Сервіс", оскільки відносини між учасниками попереднього ланцюга постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачання платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Не погоджуючись із вказаною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду відповідач, Берегівська ОДПІ, оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки ПП "ФПК "Каскад" ДПІ у Франківському районі м.Львова встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ФПК "Каскад" при придбанні та продажу товарів (послуг). Таким чином підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Враховуючи такі висновки ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС, відповідач вважає, що оскільки усі правочини вчинені ПП "ФПК "Каскад" є нікчемними, тому відповідно і є нікчемними договір №19/10/09 про надання послуг по доставці вантажів від 19.10.2009р., укладений між ТзОВ "Фрут Мастер Фудс" та ПП "ФПК "Каскад". Враховуючи такі висновки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У зв'язку з цим відповідач просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №2а-0770/1675 від 12.09.2012р. скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "ФПК "Каскад" (код ЄДРПОУ 35382611) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої було складено акт № 37-22/010/35771408 від 03.05.2012р.

Відповідно до висновків вищезазначеного акта, перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ "Фрут Майстер Фудс":

1) п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, завищено валові витрати за 1 квартал 2010 року в сумі 160820,00грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 124516,00грн. по взаєморозрахунках з ПП "ФПК "Каскад" (код ЄДРПОУ 35382611), в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток в сумі 71334,00грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 40205,00грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 31129,00грн.;

2) пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, завищено податковий кредит за січень 2010 року в сумі 9552,00грн., за лютий 2010 року в сумі 11420,00грн., за березень 2010 року в сумі 11192,00грн., за квітень 2010 року в сумі 14492,00грн., за червень 2010 року в сумі 10411,20грн. по взаємовідносинах з ПП "ФПК "Каскад" (код ЄДРПОУ 35382611), в результаті чого зменшено значення рядка 24 Декларації по ПДВ за грудень 2010 року в сумі 57067,00грн.

На підставі цих висновків Берегівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462340 від 18.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 71334,00грн. за основним платежем та на 35667,00грн. за штрафними санкціями та №0000472340 від 18.05.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57067,00грн.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з Акта Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції, відповідач приходить до висновку про те, що до договір, укладений між позивачем та ПП "ФПК "Каскад", є нікчемним, а відтак недійсним в силу закону.

Проте колегія суддів вважає, що такі висновки податкового органу вчиненні з перевищенням повноважень.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Також, відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що такий договір порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на ознаки фіктивності в діяльності ПП "Галич Тур", ПП "ІКЦ Облік", ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" не заслуговують на увагу, оскільки, згідно з практикою Вищого адміністративного суду відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Із акта відповідача №37-22/010/35771408 від 03.05.2012р. вбачається, що доводи податкового органу про нікчемність спірного правочину базуються виключно на акті від 25.02.2011р. №214/23-2/35382611 "Про результати документальної позапланової перевірки Приватного підприємства фінансово-промислової компанії "Каскад", код за ЄДРПОУ 35382611, з питань дотримання податкового та валютного контролю з 01.01.2010р. по 31.12.2010р."

Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012р. визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ПП ФПК "Касакад", за результатами якої складено акт №214/23-2/35382611 від 25.02.2011р. про результати документальної позапланової перевірки Приватного підприємства фінансово-промислової компанії "Каскад", код за ЄДРПОУ 35382611, з питань дотримання податкового та валютного контролю з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За таких умов вказаний акт ДПІ у Франківському районі м. Львова не можна вважати належним і допустимим доказом по даній справі, а відтак необґрунтованими є висновки відповідача, що базуються на цьому акті, зокрема про нікчемність спірних правочинів.

Інших доказів на підтвердження нереальності господарських операцій відповідачем надано не було, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, відтак податкові повідомлення-рішення відповідача були було правомірно і обґрунтовано скасовано.

Натомість, позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також на вимогу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2013р. №174846/12 ТзОВ "Фрут Мастер Фудс" було надано суду докази, що підтверджують поставку товарів, які обумовлені договором №19/10/09, також докази того, як і ким здійснювалася поставка товарів, найменування та перелік товарів, які поставлялися, докази наявності приміщень для зберігання вказаних товарів, товарно-транспортні накладні.

Враховуючи вищевикладене, випливає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС, м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. у справі №2а-0770/1675/12 за позовом ТзОВ "Фрут Майстер Фудс", м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл. до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС, м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл. про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. у справі №2а-0770/1675/12 за позовом ТзОВ "Фрут Майстер Фудс", м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл. до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС, м.Берегово, Берегівський район, Закарпатська обл. про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Л.Я. Гудим

Суддя А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено 02.08.2013р.