Рішення № 32989309, 31.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12171/13 31.07.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Капітал»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

про стягнення страхового відшкодування в порідку регресу в розмірі 14 291,46 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Навроцький О.В. - дов. № 27/02/12 від 27.02.13 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Капітал» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 291,46 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.10.12 р. приблизно о 20:00 год. на вулиці Старовокзальна, 7 в м. Києві, за участю транспортних засобів «Chevrolet», державний номер АА2106МН, під керуванням Вовкогон М.В. (власний), та транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.13 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/12171/13, розгляд справи призначено на 31.07.13 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

16.07.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.06.13 р., які залучено до матеріалів справи.

24.07.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з занятістю представника відповідача в іншому судовому процесі та неможливістю вчасно прибути в судове засідання у даній справі, які були залучені до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 910/12171/13 суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому перебування представника відповідача в іншому судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

31.07.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яку суд залучив до матеріалів справи.

Згідно з даною заявою позивач просив стягнути з відповідача 13 781,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 13 781,46 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.13 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких додано до матеріалів справи; надав клопотання про відмову від стягнення з відповідача 210,00 грн., яке прийнято судом; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 31.07.13 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового повідомлення від 05.07.13 р., згідно з яким відповідач отримав 09.07.13 р. ухвалу суду про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 31.07.13 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.12 р. приблизно о 20:00 год. на вулиці Старовокзальній, 7 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Chevrolet», державний номер АА2106МН, під керуванням Вовкогон М.В. (власний), та транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний).

Вовкогон М.В., керуючи транспортним засобом «Chevrolet», державний номер АА2106МН, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з цим автомобілем «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний), чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 9093635 та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.13 року в адміністративній справі № 3/761/22/2013 2610/26406/2012, відповідно до якої визнано винним Вовкогона М.В. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.13 року в адміністративній справі № 3/761/22/2013 2610/26406/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

У вищезазначеній постанові встановлено вину Вовкогона М.В. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний)

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Український Страховий Капітал (страховик) та Бутенком О.В. (страхувальник) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів № ТР 1204400090 від 05.07.12 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, замовив у ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

23.10.12 р. було складено акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ.

30.10.12 р. було надано звіт № 2809/735, складений оцінювачем Джунь С.М. (вища освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 2809 від 25.12.04 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 082-ПК від 09.04.11 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, становить 15 575,31 грн.

На підставі заяви-повідомлення страхувальника від 23.10.12 р., акту огляду 22.10.12 р., рахунку-фактури № 2451 від 23.10.12 р. Приватним акціонерним товариством «Український Страховий Капітал» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № ТР/00/041-12 від 12.11.12 р., у відповідності до яких позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 14 291,46 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземних транспортних засобів № ТР 1204400090 від 05.07.12 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 1878 від 13.11.12 р. 14 291,46 грн. страхове відшкодування Бутенку О.В. за ремонт пошкодженого автомобіля «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, на рахунок СТО ПП Шатунов.

Враховуючи те, що у постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.13 року в адміністративній справі № 3/761/22/2013 2610/26406/2012 встановлено, що з вини Вовкогона М.В., який керував автомобілем «Chevrolet», державний номер АА2106МН, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Український страховий Капітал» на підставі договору страхування наземних транспортних засобів № ТР 1204400090 від 05.07.12 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.10.12 р. приблизно о 20:00 год. на вулиці Старовокзальна, 7 в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Бутенку О.В. - власнику автомобіля «Міtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Chevrolet», державний номер АА2106МН, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Капітал» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 291,46 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.10.12 р. приблизно о 20:00 год. на вулиці Старовокзальна, 7 в м. Києві, за участю транспортних засобів «Chevrolet», державний номер АА2106МН, під керуванням Вовкогон М.В. (власний), та транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний).

Оскільки через службу діловодства господарського суду 31.07.13 р. судом було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» 13 781,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 13 781,46 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet», державний номер АА2106МН, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до ЦБД МТСБУ на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Chevrolet», державний номер АА2106МН, страхувальником за даним договором є Вовкогон М.В.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9005075 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» претензію (вих. № 253 від 20.03.13 р. з вимогою щодо страхового відшкодування за полісом № АВ/9005075 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення ПрАТ «Український Страховий Капітал» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позовні вимоги ПрАТ «Український Страховий Капітал» є безпідставними з огляду на наступне.

Позивачем при розрахунку ціни позову не враховано суму франшизи у розмірі 510,00 грн. за полісом № АВ/9005075; не надано згоди страхувальника на перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО ПП Шатунов, а також у звіті № 2809/735 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу від 30.10.12 р., в калькуляції дефектів вказано супутні витрати на захист днищі транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, які не відшкодовуються.

Згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮУ та ФДМУ від 24.11.03 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на відновлення справності та робото здатності автомобіля, та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування, захист днища, тощо - повинне відшкодовуватися за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Суд не враховує доводи відповідача з огляду на наступне.

Стосовно неврахування позивачем суми франшизи у розмірі 510,00 грн. за полісом № АВ/9005075, то зазначена сума була врахована позивачем при зменшенні позовних вимог.

Стосовно згоди страхувальника на перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО ПП Шатунов, то в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія заяви на виплату страхового відшкодування Бутенка О.В. - власника пошкодженого транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ. Від 22.10.12 р.

Крім того, стосовно супутних витрат на захист днищі транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, які не відшкодовуються, то позивач в судовому засіданні 31.07.13 р. надав суду письмову заяву про відмову від позовних вимог в частині 210,00 грн., які становлять вартість захисного покриття днища.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 210,00 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.10.12 р. приблизно о 20:00 год. на вулиці Старовокзальна, 7 в м. Києві, за участю транспортних засобів «Chevrolet», державний номер АА2106МН, під керуванням Вовкогон М.В. (власний), та транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний), підлягає припиненню у зв'язку з відмовою від позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Капітал» щодо стягнення 13 571,46 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.12 р. приблизно о 20:00 год. на вулиці Старовокзальна, 7 в м. Києві, за участю транспортних засобів «Chevrolet», державний номер АА2106МН, під керуванням Вовкогон М.В. (власний), та транспортного засобу «Mіtsubishi Lancer», державний номер АА2778CХ, під керуванням Бутенко О.В. (власний)

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, п. 4 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 210,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33 м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Капітал» (вул. Грушевського, 28/2-А, Н.П. № 43, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 23707357) 13 571 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 46 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 07.08..13 р.

Суддя Гавриловська І.О.