Ухвала суду № 3297576, 23.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-7703/08 р. Головуючий у першій інстанції: Морозов С.М.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бараненка І.І., Маслія В.І.,

при секретарі: Бадріашвілі К.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Юнімілк» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення  № 0000622310/3 від 27.06.2007 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 48060 грн. (32040 грн. - основний платіж, 16020 грн. - штрафні санкції).

Постановою Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було проведено планову комплексну виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Юнімілк» за період з 11.10.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт № 1760/23-316/33543684 від 28.08.2006 року.

08.09.2006 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622310/0, яким позивачу, на підставі вказаного акту перевірки від 28.08.2006 року, визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 48060 грн. (32040 грн. - основний платіж, 16020 грн. - штрафні санкції).

За результатами оскарження в адміністративному порядку винесеного повідомлення-рішення внаслідок залишення скарг позивача без задоволення, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000622310/1 від 17.11.2006 року, № 0000622310/2 від 02.02.2007 року.

Рішенням ДПА України № 3203/6/25-0115 від 04.04.2007 року скаргу позивача було частково задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000622310/0 від 08.09.2006 року (№ 0000622310/1 від 17.11.2006 року, № 0000622310/2 від 02.02.2007 року) скасовано в частині визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 30490 грн. та штрафних санкцій в розмірі 15245 грн., позивачеві направлено податкове повідомлення-рішення № 0000622310/3 від 27.06.2007 року.

Виходячи з положень п. «б» п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган змінює відповідне рішення внаслідок їх адміністративного оскарження. Тобто, податкові повідомлення-рішення № 0000622310/0 від 08.09.2006 року (яким визначено податкове зобов'язання та штрафні санкції), (№ 0000622310/1 від 17.11.2006 року, № 0000622310/2 від 02.02.2007 року (якими визначено граничний строк сплати відповідного зобов'язання) вважаються відкликаними, нечинними, та не породжують певних правових наслідків.

За результатами розгляду скарги позивача щодо винесених на підставі акту перевірки податкових повідомлень-рішень поданій до ДПА України, відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000622310/3 від 27.06.2007 року за яким визначено до сплати 2325 грн. (1550 грн. - основний платіж, 775 грн. - штрафні санкції).

Донарахування податку в розмірі 1550 грн. та застосування до позивача штрафних санкцій щодо вказаної суми донарахування в розмірі 775 грн. здійснено внаслідок неприйняття в якості підтвердження права на податковий кредит податкової накладної № 160 від 31.03.2006 року, виписаної позивачеві СПД ОСОБА_1.

В акті перевірки зазначено, що на порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон) ТОВ «Юнімілк» включено до податкового кредиту податкові накладні, отримані від суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оформлені неналежним чином (без зазначення повних імені та по-батькові).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону).

У Рішенні ДПА України № 3203/6/25-0115 від 04.04.2007 року зазначено про неналежність оформлення податкової накладної № 160 від 31.03.2006 року по постачальнику - підприємецьОСОБА_1, у якій відсутні реквізити: дата відвантаження (виконання, поставки (оплати)) товарів (послуг): одиниця виміру товарів, послуг, кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг; ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), з урахуванням положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку зазначеної у податковій накладній № 160 від 31.03.2006 року, з огляду на наступне.

Виявлені відповідачем недоліки у заповненні податкової накладної єодним чином не свідчать про недійсність накладної, її неналежність та недопустимість як доказу.

Зокрема, зазначена вище податкова накладна була виписана у зв'язку з оплатою наданих послуг за договором № 26/8 від 01.01.2006 року. Матеріали справи містять належним чином завірену копію договору, що відповідно засвідчує факт наявності домовленості між позивачем та СПД ОСОБА_1 щодо надання останнім консультаційних послуг на визначених умовах.

Відповідно до п. 4.1 Договору, замовник сплачує виконавцю всю належну до оплати вартість послуг, згідно Акту надання консультаційних послуг на вказаний ним поточний рахунок в строк до 31 березня 2006 року. Загальна вартість послуг, що надаються згідно договору складає 9300 грн., в тому числі ПДВ 20%, що становить 1550 грн. (п. 1.3.4 Договору від 01.01.2006 року).

Розрахунок між сторонами проведений відповідно до Угоди про припинення зустрічних однорідних зобов'язань від 24.03.2006 року.

З наведеного слідує, що податкова накладна № 160 від 31.03.2006 року підтверджує фактичне здійснення операції, містить усі необхідні для цього реквізити, окрім того, посилання відповідача про те, що у накладній відсутні дата відвантаження (виконання, поставки, оплати) товарів (послуг), одиниці виміру товарів (послуг), кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг, ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість не підтверджує відсутності обов'язкових реквізитів. В даному випадку, податкова накладна № 160 від 31.03.2007 року містить ціну наданих послуг без врахування ПДВ, а, отже, неможливим є визначення одиниці наданих послуг, вимір та об'єм щодо послуг, надання яких обумовлено умовами договору між сторонами.

Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що недотримання позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не свідчить про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та обґрунтованість рішення відповідача, оскільки згідно абз. 2 пп. 7.4.5 ст. п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності  платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку.

За таких обставин, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Таким чином, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: