Ухвала суду № 32974425, 13.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Радченко Л.А

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,

при секретарі Сачко І.В.

за участю:

представника позивача Пінсона М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги відповідача ОСОБА_2, в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_3, та відповідача ОСОБА_4 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Акціонерного Комерційного Банку «Правекс-Банк», який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Правекс-Банк», до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк (далі ПАТ КБ) «Правекс-Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №2219-024/07Р від 15 листопада 2007 року в сумі 103157,87 грн., а саме заборгованість за кредитом - 36152,80 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 27031,10 грн., відсотки за користування кредитом - 27064,45грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 12909,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судовий збір в сумі 208,67грн. та 15 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також судовий збір на користь держави в сумі 307,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судовий збір в сумі 208,67 грн. та 15 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також судовий збір на користь держави в сумі 307,10 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на незаконність і необгрунтованість судового рішення та порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4, безпідставно залишив без уваги та перевірки питання щодо правомірності збільшення процентів по кредитному договору, недостатньо перевірив правильність підрахунку суми пені.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що не знала про наявність заборгованості ОСОБА_4 перед банком, вона жодного разу не була повідомлена про невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, їй не було відомо коли та наскільки Банком збільшена процентна ставка за користування кредитом, оскільки банком про це вона не повідомлялась. Суд не врахував строки спеціальної позовної давності щодо пені.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Пінсон М.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін, як правильне та законне.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток. Відповідач ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачів, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги банку та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 не виконував належним чином зобов'язання перед позивачем на умовах, в порядку і строки встановлені кредитним договором № 2219-024/07Р від 15 листопада 2007 року і станом на 18 січня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 103157,00 грн., яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, як поручителя.

Такий висновок суду є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Згідно зі ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ч.2 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 15 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 2219-024/07Р, за умовами якого з метою своєчасної оплати відповідачем вартості автомобіля, що купується в кредит, позивач з 15 листопада 2007 року по 15 листопада 2014 року надав відповідачу ОСОБА_4 право скористатися кредитом на загальну суму 40500 гривень із розрахунку 15,49% річних за час фактичного користування кредитом, а останній зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на рахунок позивача рівними частинами в сумі 483 грн. щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Відсотки за користування коштами підлягають сплаті відповідачем ОСОБА_4 щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент закінчення дії Договору, зазначеного у п.1.2 даного Договору, на рахунок позивача (п.4.5 Договору).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору, у кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором (у відношенні строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір відсоткової ставки збільшується на 3% річних, починаючи з розміру, встановленого в п. 1.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом ОСОБА_4 сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п.1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

В судовому засіданні встановлено, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконував, а тому утворилась заборгованість перед банком станом на 18 січня 2013 року в розмірі 103157,87грн., а саме, заборгованість за кредитом - 36152,80грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 27031,10грн., відсотки за користування кредитом - 27064,45грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 12909,52грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За договором поруки № 2219-024/07Р від 15 листопада 2007 року (п. 1.1, п.2.1) ОСОБА_2 зобов'язалася перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором № 2219-024/07Р від 15 листопада 2007 року та можливих змін та доповнень до нього, які полягають в своєчасному та повному повернені кредиту в сумі 40500 гривень, та будь-якого збільшення цієї суми, яке передбачено умовами кредитного договору, відсотків за користування кредитом, пені і штрафів, передбачених кредитним договором, в тому числі у випадку вимог про дострокове погашення кредиту в зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_4, у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, також зобов'язалася виконати за нього зобов'язання перед позивачем на умовах, в порядку і строки, встановлені кредитним договором № 2219-024/07Р від 15 листопада 2007 року.

Згідно з п.1.2 вказаного договору поруки ОСОБА_2 як поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом зобов'язання, забезпеченого порукою за даним договором, та не має претензій до умов Кредитного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки ОСОБА_2 дала згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути у майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником за кредитором змін та доповнень до кредитного договору, змін до кредитного договору та/або о даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги банку, судом першої інстанції враховано, що згідно до розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором внаслідок порушення строків погашення кредиту позивачем була збільшена процентна ставка: 11.06.2008 року- 18,49%; 11.07.2008 року - 21,49%, 11.08.2008 року - 24,49%, 11.09.2008 року - 27,49%, 11.10.2008 року - 30,49%, 11.11.2008 року - 33,48 %, що відповідає положенням п.1.3 кредитного договору, і таке збільшення процентної ставки у 2008 році відповідало умовам кредитного договору, умовам договору поруки та діючому на той час законодавству. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що вказаним пунктом, який є складовою предмету договору, не передбачено повідомлення кредитора про збільшення процентної ставки внаслідок порушення строків сплати кредиту, а тому доводи апелянтів щодо неправомірного збільшення позивачем розміру процентної ставки у 2008 році є безпідставними.

За таких обставин, з урахуванням вимог закону, умов укладених з відповідачами договорів, задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вищезазначена заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до положень ст.ст. 526, 536, 553, 554, 559, 610- 612, 651, 1049, 1054 ЦК України.

Доводи апелянтів про те, що в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4 та банком неправомірно, без повідомлення відповідачів збільшувалася процента ставка за кредитним договором, є необгрунтованими, оскільки банком дійсно за вказаним кредитним договором була неодноразово збільшена процентна ставка внаслідок порушення строків погашення кредиту, що було обумовлено у п. 1.3 кредитного договору, який не передбачає повідомляти про це боржників. Посилання апелянта на норми ЦК України щодо нікчемності вказаного правочину є безпідставними, оскільки вищевказане збільшення відбувалося внаслідок порушення боржником своїх зобов'язань, а не внаслідок зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу.

Доводи ОСОБА_4 про те, що розрахунок заборгованості, наданий банком, не є документом, що підтверджує наявність саме такого розміру заборгованості є надуманим, та нічим не підтвердженим. Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте доказів на спростування доводів позивача, іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що банк неправомірно визначив розмір пені і не застосував строк спеціальної позовної давності в один рік, апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки відповідно до п. 10.1. кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом ОСОБА_4 сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п.1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Таким чином сторони обумовили в договорі розмір пені, а також положення про те, що пеня за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитними коштами нараховується за весь період прострочення, що підтвердив позичальник своїм підписом у кредитному договорі. Посилання апелянта на положення закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є необгрунтованими, оскільки норми вказаного закону розповсюджуються на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, апеляційний суд визнає наведені в апеляційних скаргах доводи необґрунтованими і такими, що не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_2, в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_3, та відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Т.І. Биліна

Л.І. Соломаха