Ухвала суду № 32971115, 08.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2389/13 08.08.2013 08.08.2013 08.08.2013

Справа № 22-ц/784/2078/13 Суддя першої інстанції Кокарєв В.В..

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

8 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.,

при секретарі Яценко Л.В.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28березня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ,-

В С Т А Н О В И Л А:

30 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно до закінчення навчання до 1 липня 2013 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що дочка знаходиться на її утриманні, досягла повноліття, однак навчається в Середній школі міста Фріско Техас, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, проте відповідач в добровільному порядку надавати допомогу не бажає.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_6, щомісячно в розмірі 300 грн., починаючи з 30 листопада 2012 року до закінчення навчання, а саме до 7 червня 2013 року. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що відповідач зобов'язаний надавати дочці матеріальну допомогу до закінчення її навчання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Дитина проживає з матір'ю і навчається в середній школі міста Фріско, Техас. Період навчання складає з 27 серпня 2012 року по 7 червня 2013 року (а.с. 46). Стипендію дитина не отримує та інших доходів немає. Відповідно до довідки житлово-експлуатаційної контори позивачка та дитина зареєстровані у м. Миколаєві (а.с. 3).

Батько дитини регулярного заробітку немає, утримує непрацездатних батьків.

Згідно з ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками районного суду, що дитина, досягнувши повноліття, продовжує навчання та потребує допомоги, а відповідач має матеріальну можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.

Такий висновок суду відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права.

Доводи відповідача щодо неможливості надання такої допомоги, посилаючись на відсутність постійного місця роботи, утримання батьків, не можуть бути взяті до уваги для звільнення його від обов'язку утримувати дитину, оскільки відповідач є працездатним і стан його здоров'я дозволяє працювати.

Твердження ОСОБА_3 про те, що між сторонами існувала домовленість про відмову позивачки від сплати будь-яких аліментів у зв'язку з відчуженням відповідачем частки квартири на користь позивачки за договором дарування в 2003 році не заслуговують на увагу, так як цей договір є безоплатним. Будь-яких інших доказів на підтвердженні такої домовленості відповідачем не надано.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року залишити без змін..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: