Ухвала суду № 32967758, 16.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 119/1635/13-а

16.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кучерука О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мурзенко М.В. ) від 08.04.13 у справі № 119/1635/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Коктебельської селищної ради м. Феодосії (пров. Висотний, 1,Коктебель,Феодосія, місто, Автономна Республіка Крим,98186)

про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.13 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 16.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди землі від 15.02.2008 з подальшими змінами позивачу надано у строкове, платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 строком до 28.12.2017 року (а.с.5-7).

На зазначеній земельній ділянці розташована нежитлова будівля - магазин, що належить позивачці на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від. 29.11.2011 виданого Виконкомом Коктебельської селищної ради (а.с.20).

Позивач з метою викупу спірної земельної ділянки в приватну власність зверталась в Коктебельську селищну раду з заявою про викуп земельної ділянки площею 0,0100 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 23).

Проте рішеннями 31 сесії 6 скликання Коктебельської селищної ради було відмовлено в наданні дозволу на продаж земельної ділянки та складання Технічної документації по експертній грошовій оцінці земельної ділянки наданої у оренду позивачу для подальшого викупу (а.с.22).

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 83 Земельного Кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 90 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Ч. 5 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки.

З вищенаведеного вбачається, що відчуження земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні у позивача, є правом, а не обов'язком відповідача. Законом не передбачено підстав для примусового викупу орендованої земельної ділянки комунальної власності орендарем.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: право розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, де яких відноситься надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Отже, питання надання згоди на розробку технічної документації щодо експертної оцінки земельної ділянки та передачі її у власність позивача може бути вирішено виключно на пленарному засіданні Коктебельської селищної ради шляхом прийняття відповідного рішення в порядку, визначеному ст. 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення, оскільки, вирішення даного питання відноситься до виключної компетенції селищної ради, як колегіального органу.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.13 у справі № 119/1635/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта