Постанова № 32964572, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. справа № 2а/0470/159/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року

у адміністративній справі № 2а/0470/159/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання дій протиправними, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року задоволено позов ТОВ "Придніпровський механічний завод", визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську щодо: продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" з 07.11.2011 року по 11.11.2011 року; складання акту перевірки від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 з підстав порушення вимог "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 та Податкового кодексу України; формулювання в акті виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" висновків з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 02.12.2011 року № 0002702301, № 0002692301, № 0002682301, № 0002042303/44812, № 0002411701, а з Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на користь ТОВ "Придніпровський механічний завод" стягнуто судовий збір у сумі 28,23 грн..

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, податковим органом було подано апеляційну скаргу, в якій заявлено про скасування постанови суду першої інстанції як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та про прийняття нової постанови, якою просить відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована відсутністю будь-яких порушень з боку перевіряючих під час проведення планової перевірки позивача та оформлення її результатів, а також неврахуванням судом першої інстанції нікчемності правочинів, що були здійснені позивачем у перевіряємий період з його контрагентами: ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс».

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, але в судове засідання своїх представників не направили двічі, заяв про відкладення розгляду справи не надсилали, що є підставою для розгляду справи за відсутності осіб, які беруть у часть у справі та без застосування технічного засобу фіксування судового процесу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню лише в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську щодо продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" з 07.11.2011року по 11.11.2011 року, виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що планову виїзну перевірку ТОВ "Придніпровський механічний завод" було призначено відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу ДПІ у м.Дніпродзержинську від 28.09.2011 року № 1825 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки з 17.10.2011 року терміном на 10 робочих днів», підставою для продовження терміну перевірки позивача на 5 днів з 31.10.2011 року по 04.11.2011 року став наказ ДПІ у м.Дніпродзержинську № 1985 від 28.10.2011 року, а для продовження терміну перевірки з 04.11.2011 року по 11.11.2011 року (на 5 робочих днів) - став наказ ДПІ у м.Дніпродзержинську № 2015 від 04.11.2011 року.

Таким чинном, документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Придніпровський механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.11" проводилася посадовими особами ДПІ у м.Дніпродзержинську протягом 20 робочих днів, тобто з 17.10.2011 року по 11.11.2011 року, в результаті чого ДПІ у м. Дніпродзержинську було складено Акт від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.11" (а.с.16-200 т.1)

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині протиправності дій відповідача по продовженню терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод", виходив з того, що за наведених у ст.63 Господарського кодексу України критерій визначення «малого підприємства» та середньої чисельності працівників позивача, ТОВ "Придніпровський механічний завод" відноситься до категорії малих підприємств, і відповідно до ст.82 Податкового кодексу, тривалість перевірки позивача не повинна була перевищувати 15 днів.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають вимогам ст.82 Податкового кодексу України, яким чітко визначено тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу для великих платників податків, суб'єктів малого підприємництва та інших платників податків. Такі висновки суду першої інстанції зроблені судом першої інстанції в результаті помилкового ототожнення позивача з суб'єктом малого підприємництва, який в розумінні Податкового кодексу має свої особливості у зв'язку з перебуванням на спрощенній системі оподаткування, обліку та звітності, чи справляння єдиного податку, і до яких позивач у цій справі не відноситься.

Крім того, судова колегія бере до уваги, що позивачем по справі не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, які саме відповідач порушив права позивача під час винесення наказу № 2015 від 04.11.2011 року про продовження терміну проведення перевірки, отримавши який позивач не заперечив будь-яким чинном проти продовження перевірки поза межами 15 днів.

Судовою колегією під час апеляційного перегляду справи також не встановлено обставин порушення відповідачем прав та інтересів ТОВ "Придніпровський механічний завод" самим фактом винесення ДПІ у м.Дніпродзержинську наказу № 2015 від 04.11.2011 року про продовження терміну проведення перевірки, а допущення позивачем посадових осіб ДПІ до продовження перевірки з 04.11.2011 року по 11.11.2011 року, тобто добровільного погодження позивача на проведення перевірки поза межами 15 днів, позбавляє суд можливості обговорювати питання протиправності дій відповідача в цій частині, або на встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень на вчинені таких дій.

За наведених обставин, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії ДПІ у м.Дніпродзержинську стосовно продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод", та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача в наведеній частині.

В іншій частині, судова колегія визнає рішення суду першої інстанції законним та достатньо обгрунтованим, оскільки задовольняючи позовні вимоги, суд правильно виходив з доведеності позивачем у цій справі допущених податковим органом порушень правил проведення перевірки та оформлення її результатів, та з недоведеності відповідачем правомірності вчиненних ним під час перевірки дій та прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються лише на припущеннях порушень позивачем чинного законодавства.

Право податкової інспекції на проведення перевірки має реалізовуватися лише з дотриманням порядку, встановленого законом та з урахуванням законодавчих обмежень, а суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки з порушенням правил і процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається, оскільки право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Наведене повністю узгоджується з приписами ст.17 КАСУ та пп. 17.1.7 Податкового кодексу України, за змістом яких платник податків має право оскаржувати дії контролюючих органів (посадових осіб).

Оскільки позивачем по цій справі оскаржуються протиправні дій податкового органу та його посадових осіб, які вчиненні за результатами перевірки і які знайшли своє відображення в акті перевірки позивача, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно протиправності дій Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську щодо складання акту перевірки від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 саме з підстав порушення відповідачем вимог ст.77, ст.83, ст.85, ст.86 Податкового кодексу України і "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, а також у зв'язку з ігноруванням податковим органом під час перевірки та складання акту відповідних вимог Податкового кодексу та Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до формулювання в акті виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" безпідставним та протиправним висновків з питань не дотримання позивачем вимог податкового законодавства у період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

Судова колегія визнає, що такі висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з положеннями ст.17 КАСУ та пп. 17.1.7 Податкового кодексу України, за змістом яких платник податків має право оскаржувати дії контролюючих органів (посадових осіб).

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Крім того, порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідними підзаконними актами, якими регулювалися дії посадових осіб під час проведення перевірок субєктів господарювання та оформлення результатів цих перевірок.

Органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку встановленому Податковим кодексом України (п.20.1.4. Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у цій справі, суд першої інстанції детально правильно дослідив дії відповідача по справі під час проведення ним перевірки позивача та оформлення результатів цієї перевірки, в результаті чого дійшов вичерпних юридичних висновків про протиправність дій ДПІ у м.Дніпродзержинску і його посадових осіб, та правильно застосував до спірних в цій частині правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах повністю підтверджена матеріалами справи, на підставі яких судовою колегією встановлено, що посадові особи ДПІ у м.Дніпродзержинську під час перевірки позивача та оформлення результатів перевірки в Акті від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.11" (а.с.16-200 т.1) - діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, про що свідчить нижченаведене.

Висновки податкового органу у складеному за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" Акті від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 стосовно нереальності господарських операцій, здійснених позивачем у перевіреному періоді, що призвели до заниження позивачем податку на прибуток на зальну суму 44840 грн., ПДВ на загальну суму 85847 грн., екологічного податку на загальну суму 2625 грн., податку на доходи фізичних осіб на суму 24054 грн., та до порушення ведення касових операцій - ґрунтуються лише на висновках інших актів перевірок стосовно контрагентів позивача, які проводилися за обліковими справами платників податків та відповідних електроних баз даних податкових органів, без перевірки первиних документів бухгалтерського обліку цих підприємств.

Матеріалами справи, в тому числі і змістом Акту перевірки від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 підтверджується, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 0002682301 та форми "Р" № 0002692301, стали висновки ДПІ у м.Дніпродзержинську, що наведені у складених в період з 24.05.2011 року та 02.08.2011 року актах перевірок суб'єктів господарювання: ТОВ «Пятий фактор» (акт № 2963/149/23-206/36981232 від 24.05.2011 р.), який за твердження податкового органу не мав необхідних умов для виконання постачання товарів (послуг) і здійснення господарської діяльності із-за відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що свідчить про нікчемність усіх правочинів за його участю (а.с.69-79 т.1); ПП «Оптметпромторг» (акт № 2965/151/23-206/36826269 від 24.05.2011 р.), який за твердженням податкового органу на час перевірки не знаходився за місцезнаходженням, не мав необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, із-за відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що свідчить про нікчемність усіх правочинів за його участю (а.с.92-140 т.1); ПП «Дніпротехенергобуд» (акт № 2966/152/23-206/36826300 від 24.05.2011 р.), стосовно якого порушено кримінальну справу під час провадження якої призначалася перевірка, і за результатом її проведення з'ясовано про відсутність у нього необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, із-за відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що за твердження податкового органу свідчить про нікчемність усіх правочинів за його участю (а.с.141-178 т.1); та ТОВ «Будтехнолюкс» (акт № 3468/242/23-4/34496887 від 02.08.2011 р.), який за твердження податкового органу відсутній за місцезнаходженням, не мав необхідних умов для виконання постачання товарів (послуг) і здійснення господарської діяльності із-за відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що свідчить про нікчемність усіх правочинів за його участю (а.с.179-198 т.1)

Звертає на себе увагу та обставина, що податковий орган приділив надто велику увагу в Акті перевірки позивача аналізу господарської діяльності контрагентів позивача: ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», ТОВ «Будтехнолюкс», що зайняло - 116 аркушів, із загальної кількості 186 аркушів акту перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод", та відповідно мотивував усі свої висновки стосовно порушень позивача лише на обставинах господарської діяльності його контрагентів, що суперечать ст. 54 Податкового кодексу України, оскільки визначення грошового або податкового зобов'язання повинно здійснюватися на підставі перевірок результатів діяльності конкретного платника податків. а не його контрагентів.

До того ж у ст.61 Конституції України закріплений індивідуальний принцип юридичної відповідальності. Тому у разі виявлення факту заниження чи завищення платником податків податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення саме щодо такого суб'єкта господарювання, а не його контрагента.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині протиправності дій відповідача під час проведення перевірки позивача та оформлення її результатів в Акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані позивачем у цій справі податкові повідомлення-рішення, судова колегія зазначає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчинених платниками податків (ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс») недостатньо для судження нереальності здійснених ТОВ "Придніпровський механічний завод" господарських операцій.

Тим більш, що висновки відповідача про нікчемність правочинів грунтуються на неналежним та сумнівних доказах, Зокрема, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Пятий фактор», ґрунтуються лише на доповідній записці ВПМ у м.Дніпродзержинську «Про надання інформації щодо визнання «нікчемності» правочинів», даних інформаційних систем податкового органу та документах обов'язкової звітності цього платника податків (а.с.69 т.1), що є порушенням Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232 і Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984. А висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс» - ґрунтуються на матеріалах перевірок, проведених в рамках кримінальних справ, порушених стосовно посадових осіб вказаних підприємств, та на підставі даних, зазначених у інформаційних базах, котрі ведуться в органах державної податкової служби України і документах обов'язкової звітності цих платника податків. Разом з тим, податковим органом не наводилося в акті перевірки позивача про об'єм та доведеність обвинувачення посадових осіб контрагентів, тобто чи містить це обвинувачення факти господарських взаємовідносин з ТОВ "Придніпровський механічний завод" та чи виносилися в цій частині обвинувальні вироки суду. Не подавалися такі докази відповідачем і під час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

За матеріалами даної адміністративної справи судовою колегією встановлено, та відповідачем не заперечується, що позивачем до перевірки контролюючого органу були надані усі документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, фінансової звітності, і інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, та які були досліджені перевіряючими, але не узяті до уваги як підтвердження господарської діяльності позивача у зв'язку з визнанням податковим органом нікчемничими правочинів по ланцюгу реалізації з його контрагентами: ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс».

Відповідно до наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача під час проведення перевірки та оформлення її результатів з підстав невідповідності їх вимогам ст.77, ст.83, ст.85, ст.86 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, за змістом яких перевіряючі зобов'язані брати до уваги надані платником податків документи, а викладення виявлених фактів порушень податкового законодавства без посилання на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених фактів, а також без зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та доказів, що підтверджують наявність факту порушення - є неприпустимим.

В судовому рішенні першої інстанції правильно зазначено, що пунктами 3, 6 ч.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, акт визначено, як службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У відповідності з п.п.5.2. п.5 ч.2 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, судова колегія визнає правильними висновки суду першої інстанції стосовно обов'язку перевіряючих орган спиратися на первинні документи бухгалтерського обліку превіряємого суб'єкта господарювання, і такі висновки повністю узгоджується з приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в ст.1 якого визначено розуміння первинного документа, як документа, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а ст.9 цього закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підтвердження господарських операцій лише первинними документами визначена також п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі під час перевірки не встановлено та в акті перевірки не наведено належних доказів про те, що первинні документи позивача по взаємовідносинам з його контрагентами не складалися під час здійснення господарських операцій, або безпосередньо після її закінчення, також як і не вказується про первинні документи позивача не мають обов'язкових реквізитів: назви документа (форми); дати і місця складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції під час розгляду данної справи були перевірені долучені до матеріалів справи копії первиних документів бухгалтерського обліку позивача по спірним у цій справі господарським взаємовідносинам з його контрагентами, в результаті чого судом була встановлена їх відповідність вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», відповідно у адмінітративного суду були всі підстави вважати первинні бухгалтерські документи позивача такими, що мають юридичну силу та доказовість реальності угод та здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, що згадуються в акті перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинська від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо нікчемності вчинених позивачем правочинів з ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс», судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки згадані вище підприємства мали свідоцтво платника податку на додану вартість на час укладення та виконання договорів з позивачем, а відомості про них були внесенні до Єдиного державного реєстру, що відповідно позбавляло позивача підстав підозрювати ці підприємства у їх недобросовісності, або вважати їх «фіктивними» и.

Сама по собі відсутність контрагентів позивача за їх юридичною адресою на час їх перевірки податковим органом- не свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд» і ТОВ «Будтехнолюкс» у період червня-грудня 2010 р. Тим більш, що відповідачем не заперечується, що у період 2010 року зазначені підприємства звітували до податкового органу про свою господарську діяльність, а підозра у фіктивності їх діяльності виникла лише у період з 24.05.2011 року та 02.08.2011 року. Обєктивно це підтверджено тим, що стосовно ТОВ «Будтехнолюкс» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням лише 12.05.2011 року, і цією ж датою анульовано його свідоцтво платника ПДВ (а.с.179 т.1);

Встановлений судом факт відповідності вимогам Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів позивача, та документальне підтвердження позивачем фактів придбання у період 2010 року товару (робіт, послуг) по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс», в свою чергу свідчить про протиправність посадових осіб податкового органу, якими до акту перевірки була внесена недостовірна інформація, що призвела до формування в акті перевірки необгрунтованих висновків, в основу яких покладено лише дані електронних баз даних податкового органу та акти перевірок контрагентів, без належної оцінки первинних документів позивача, та без їх урахування, що в свою чергу стало підставою для винесення відносно позивача оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судовою колегією перевірено долучені до матеріалів справи копії первиних документів позивача, та встановлено, що господарські відносини позивача з ПП «Оптметпромторг» здійснювалися у строгій відповідності до умов договорів № 0106/10-02/0210 від 01.06.2010 року (а.с.57-58 т.2) та № 02/06 - 27/02-10 від 02.06.2010 року (а.с.59-61 т.2) і відповідних специфікацій до цих договорів (а.с.62-64 т.2), а повне виконання умов за цими договорами та рух товару у просторі і розрахунки за цей товар підтверджена: рахунками-фактурами № 08/06 від 08.06.2010 р. (а.с.75 т.2), № 05/07 від 05.2010 р. (а.с.72 т.2), № 02/12 від 02.12.2010 р. (а.с.65 т.2) і № 03/12 від 03.12.2010 р. (а.с.69 т.2); видатковими накладними № 08/06 від 08.06.2010 р. (а.с.76 т.2), № 05/07 від 05.07.2010 р. (а.с.73 т.2), № 02/12 від 02.12.2010 р. (а.с.66 т.2) і № 03/02 від 02.12.2010 р. (а.с.70 т.2), та податковими накладними від 08.06.2010 р. № 080610 (а.с.77 т.2), від 05.07.2010 р. № 050710 (а.с.74 т.2), від 02.12.2010 р. № 021210 (а.с.67 т.2) і від 03.12.2010 р. № 031210 (а.с.71 т.2), а також банківськими виписками по рахунку позивача, якими підтверджено перерахування ПП «Оптметпромторг» грошових коштів по вищезгаданим договорам за поставку товарів у листопаді 2010 року (а.с.134, 136, 137 т.2), у грудні 2010 року (а.с.133, 135 т.2), у січні 2011 року (а.с.138, 140, 141, 149 т.2), у лютому 2011 року (а.с.139, 151 т.2)

Не встановлено судовою колегією невідповідності дій позивача чинному законодавству по укладеному з ПП «Дніпротехенергобуд» договору № 10061 28/02-10 від 10.07.2010 року (а.с.78-80 т.2) за умовами якого позивач придбав продукцію для подальшого використання в своїй господарській діяльності, що підтверджено: спеціфікацєю до договору (а.с.81 т.2); рахунками-фактурами № 16/06 від 16.06.2010 р. (а.с.88 т.2), № 24/11 від 24.11.2010 р. (а.с.85 т.2) і № 03/12 від 03.12.2010 р (а.с.82 т.2); видатковими накладними № 16/06 від 16.06.2010 р. (а.с.89 т.2), № 24/11 від 24.11.2010 р. (а.с.86 т.2) і № 0312 від 03.12.2010 р. (а.с.83 т.2); податковими накладними від 16.06.2010 р. № 160610 (а.с.90 т.2), від 24.11.2010 р. № 241110 (а.с.87 т.2) і 03.12.2010 р. № 031210 (а.с.84 т.2), та банківськими виписками по рахунку позивача, якими підтверджено перерахування ПП «Дніпротехенергобуд» грошових коштів по договору № 10061 28/02-10 від 10.07.2010 року за поставку товарів у січні 2011 року (а.с.138, 140, 141, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150 т.2)

Не відповідають також дійсності твердження відповідача в частині відсутності у позивача документального підтвердження придбання послуг у ТОВ «Будтехнолюкс», оскільки ці господарські взаємовідносини позивача підтверджується договором № 02/06-11 65/05-10 від 01.12.2010 року (а.с.97-98 т.2) за умовами якого позивач замовив, а ТОВ «Будтехнолюкс» узяв на себе обов'язки по виконанню будівельних робіт на об'єкті КПДОР «Аульський водовід», об'єм яких оговорений в локальній смете (а.с.99-105 т.2), а об'єм затрат обумовлений Договірною ціною та відповідними розрахунками (а.с.106-125 т.2). Факт виконання обговорених цим договором робіт підтверджений: Актом № 614 (а.с.131 т.2), відомістю об'ємів робіт (а.с.128-129 т.2), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (затрат) (а.с.126-127 т.2), рахунком-фактурою № 785 від 01.12.2010 р. (а.с.131 т.2) та податковою накладною від 01.12.2010 р. № 994 (а.с.132 т.2). Оплата позивачем послуг по вказаному договору з ТОВ «Будтехнолюкс» підтверджується банківськими виписками за січень 2011 року (а.с.138, 140, 141, 149 т.2). У той же час, відповідачем по справі не надано суду будь-яких доказів, які б підтвердили нереальність отриманих позивачем послуг від ТОВ «Будтехнолюкс»

В повному обсязі судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно документально підтвердженого факту отримання позивачем від ТОВ "П'ятий фактор" вікон пластикових у кількості 4 штук, а реальність зазначеної господарської операції підтверджена відвідними документами, що супроводжували здійснення цієї операції, зокрема: рахунком-фактурою № ПФ-0000262 від 22.02.2011 року (а.с.91 т.2), видатковою накладною від 02.03.11 р. № ПФ-0000193 (а.с.92 т.2), податковою накладною № 25022011 (а.с.93 т.2), виписками з банківського рахунку позивача про розрахунки з ТОВ "П'ятий фактор", а також іншими обліковими документами позивача, якими підтверджено зміни майнового стану позивача, що відбулися в результаті придбання у ТОВ "П'ятий фактор" товару і використаня його позивачем у власній господарській діяльності. Відповідачем по справі не спростовано оприбуткування позивачем придбаного у ТОВ "П'ятий фактор" зазначених платикових вікон, а доводи про відсутність письмового договору не є підтвердженням відсутності факту купівлі-продажу вікон, оскільки дана господарська операція безпосередньо пов'язана з рухом активів і податкові наслідки витікають саме з факту господарської операції, а не з укладення цивільно-правової угоди в письмовій формі.

Судом першої та апеляційної інстанцій не було встановлено відсутність дійсного руху активів та наявність у позивача умислу на укладання такого правочину з метою проведення операції, яка не має реального характеру.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у позивача документального підтвердження перевезення товарів по господарським операціям з ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг» та ПП «Дніпротехенергобуд», судова колегія зазначає, що за умовами укладених господарських договорів вартість товару включала його доставку покупцю, а позивач не був замовником і отримувачем транспортних послуг. Протилежне податковим органом не доведено, а господарські зобов'язання, що виникли на підставі вищезгаданих первинних бухгалтерських документів, в судовому порядку визнані недійсними не були.

При цьому судова колегія акцентує увагу на тому, що податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок, а несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Також судова колегія звертає увагу на те, що в акті перевірки від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 зазначено про відсутність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарів у ТОВ "Придніпровський механічний завод" і його подальшою реалізацією.

Таким чином, за результатом проведенного аналізу руху грошових коштів позивача та його первинних бухгалтерських документів, які містять відомості про господарські операції та їх здійснення, і обов'язковість ведення яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", судова колегія підтверджує висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем у перевіряємий період валових доходів та витрат, і визначення сум податку на прибуток та ПДВ, та про доведеність позвачем реальності господарських операцій з контрагентами.

За наведених обставин, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено обставин наявності умислу у позивача та його контрагентів щодо укладання між собою договорів і здійснення господарських операцій саме з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового кодексу, які б факти в цьому акті не були відображені, оскільки такі висновки в акті є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, що зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Наведене узгоджується положеннями ч.1 ст.204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена ??законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але ст.20 Податкового кодексу не надає органам ДПС повноважень по визнанню тих чи інших угод недійсними або нікчемними. Жодним іншим законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, що свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень під час оформлення акту перевірки з висновками про порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК, які можуть застосовуватися тільки при визначенні угод недійсними в судовому порядку.

Таким чином колегія суддів вважає, що податковим органом не доказано відсутність господарської операції та нікчемність правочинів у взаємовідносинах безпосередньо між позивачем та ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», і ТОВ «Будтехнолюкс» До того ж, вбачаючи ознаки нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Судовою колегією встановлено, що таких зверненнь податкового органу не було.

Безпідставними судова колегія вважає посилання відповідача на положення ст. 228 ЦК України, оскільки у складі цього цивільного правопорушення міститься обов'язкова ознака (специфічна мета) - «порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним». Тобто, для визнання згідно зі ст.228 ЦК угоди такою, що порушує публічний порядок, необхідно обов'язково довести наявність такої мети. Мета юридичної особи може бути доведена за допомогою мети його керівника - фізичної особи, який на момент укладання угоди виконував представницькі функції згідно із статутом (положенням) або довіреності. Причому наявність у фізичної особи мети, зазначеної в ст. 228 ЦК, тягне за собою кримінальну відповідальність за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Тому такі обставини можуть бути підтверджені тільки обвинувальним вироком. За відсутності доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а також існування умислу в діях платника податків або його контрагента, угода не може вважатися такою, що порушує публічний порядок.

Отже, судова колегія повністю погоджується з тим, що саме внаслідок протиправних дій відповідача та його посадових осіб, незаконно було сформовано носій доказової інформації про правопорушення у формі акту перевірки, який в подальшому використано податковим органом задля збільшення позивачу суми грошового зобов'язання: з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 48176 грн.; з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 104755 грн.; та з податку на доходи найманих працівників на суму 30067,50 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у позвача підстав для оскарження акту перевірки, судова колегія не приймає до уваги, оскільки у цій справі позивачем оскаржуються не сам акт перевірки, а протиправні дій податкового органу та його посадових осіб, вчиненні за результатами перевірки, які знайшли своє відображення в акті перевірки позивача. Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно протиправності дій Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську щодо складання акту перевірки від 18.11.2011 року № 5644/62/23-206/31523315 саме з підстав порушення відповідачем вимог ст.77, ст.83, ст.85, ст.86 Податкового кодексу України і «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, а також у зв'язку з ігноруванням податковим органом під час перевірки та складання акту відповідних вимог Податкового кодексу та Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до формулювання в акті виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Придніпровський механічний завод» безпідставним та протиправним висновків з питань не дотримання позивачем вимог податкового законодавства у період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

На підставі наведених вище обставин, та наявних в матеріалах справи копії первинних документів позивача по його взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс», які є доказами у розумінні статті 69 КАС України та свідчать про реальність господарських операції, здійснених позивачем у перевіряємий період з зазначеними контрагентами, судова колегія доходить висновку про протиправність висновку відповідача про придбання позивачем у ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд» - товарів, та у ТОВ «Будтехнолюкс» - послуг за нікчемними правочинами, та про порушення тим самим положень Законів «Про оподаткування прибутку підприємства», «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України. Відповідно до цього протиправними є і податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську від 02.12.2011 року форми "Р" № 0002682301 (а.с.54 т.2), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48176 грн. (основний платіж - 44840 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3336 грн.), та форми "Р" № 0002692301 (а.с.53 т.2), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 104755 грн. (основний платіж 85847 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18908 грн.).

Правильними та достатньо мотивованими судова колегія визнає також висновки суду першої інстанції стосовно протиправності наведених в Акті перевірки висновків відповідача про допущені ТОВ «Придніпровський механічний завод» у взаємовідносинах з ТОВ "Домас", ТОВ НВП "Промелектротехніка", ТОВ "Рудан", ТОВ "Пром-Індустрія", ПП "Укрпром-Ресурс", ТОВ "Будівельна компанія Дніпробудпроект" та іншими контрагентами порушення чинного законодавства,

а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах на суму 2627 грн.; і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1000 грн. за порушення ведення касових операцій.

(які не покладалися в основу оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень рішень) оскільки правомірність формування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами повністю підтверджена матеріалами справи, зокрема первиними та звітними документами позивача, які податковий орган під час перевірки безпідставно не узяв до уваги посилаючись на їх недійсність, але не наводячи в той же час визначені законом обставини, за наявності яких первинні документи суб'єкта господарювання можуть вважатися неналежно оформленими, або можуть не братися до уваги як доказ здійснення господарських операцій.

Наведені відповідачем по справі в Акті перевірки висновки про заниження позивачем валових доходів у зв'язку із заниженням суми умовно нарахованих відсотків на суму фінансової допомоги отриманної від ТОВ «Домас», та непогашенням кредиторської заборгованості перед ТОВ НВП «Промелектротехніка» та ТОВ «Рудан», з завищенням валових витрат і не зменшенням податкового кредиту за вказаною кредиторською заюоргованністю - є лише припущеннями податкового органу, які не підтверджені відповідними документами.

Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим Кодексом України визначено, що для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість постачальниками продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено, а Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Податковим Кодексом України чітко визначено підстави та порядок формування субєктом господарювання валового доходу, в тому числі і з урахуванням фінансової допомоги, і порушень цих правил з боку позивача за матеріалами справи судом не встановлено.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених позивачем при придбанні товарів та послуг у ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», і ТОВ «Будтехнолюкс».

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З приводу порушення кримінальної справи стосовно ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс», колегія суддів зазначає про те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суб'єкта владних повноважень про заниження позивачем валового доходу, завищення валових витрат та відсутності підстав для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс», через порушення ч.5 ст.203, 215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, та п.1.23, ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства», п.1.3 ст.1, п.3.1 ст.3, п.6.4 ст.6, п.7.2.1 п.7.2.3 п.7.2.4, п.7.2 ст.7, п.7.4.4 п.7.4 р.7.5.1 п.7.5 с.7 Закону «Про податок на додану вартість», п.180.1 ст.180, п.185.1 п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - спростовуються дослідженими в судовому процесі доказами.

Не вбачає судова колегія також підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень форми "Р" № 0002411701 (а.с.56 т.2), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на суму 30067,50 грн. (основний платіж - 24054 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6013,5 грн.); та податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0002702301 (а.с.52 т.2), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах на суму 2627 грн. (основний платіж - 2625 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 грн.); і податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0002042303/44812 (а.с.55 т.2), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1000 грн. за порушення п. 2.6. Постанови № 637 від 15.12.2004

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі відповідач взагалі не наводить будь-яких доводів та обставин, на підставі яких він вважає судове рішення першої інстанції в цій частині незаконним та підлягаючим скасуванню. Тобто, відповідач по справі детально описуючи нікчемність по ланцюгу реалізації тих правочинів, що були укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Пятий фактор», ПП «Оптметпромторг», ПП «Дніпротехенергобуд», та ТОВ «Будтехнолюкс», податковий орган жодним словом не обмовився про правомірність прийнятих ним стосовно позивача податкових повідомлень рішень форми "Р" № 0002411701 (а.с.56 т.2), форми "Р" № 0002702301 (а.с.52 т.2), та форми "С" № 0002042303/44812 (а.с.55 т.2), та не навів фактів на підтвердження порушення позивачем вимог Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, та відповідних норм Податкового кодексу стосовно грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.

Необхідність перевірки за матеріалами справи питання правомірності дій та рішень відповідача по збільшенню позивачу суми грошового зобов'язання: з податку на доходи найманих працівників на суму 30067,50 грн. (за основним платіжем - 24054 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6013,5 грн.); за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах на суму 2627 грн. (за основним платіжем - 2625 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн.); та по застосуванню до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 1000 грн. за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженою постановою № 637 від 15.12.2004 року (в редакції від 29.06.2009 року) - пов'язана саме вимого відповідача в апеляційній скарзі про скасування постанови суду першої інстанції в повному обсязі

Під час перевірки наведених у попередньому абзаці дій та рішень відповідача по справі, судовою колегією встановлено, що підставою для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 24054 грн., стали наведені в Акті перевірки (а.с.59 т.2) висновки відповідача про виплату підприємством у липні 2008 року грошових коштів приватному нотаріусу ОСОБА_2 без утримання податку з доходів фізичних осіб, а також не утримання та не перерахування до бюджету у ІІ півріччі 2008 року, у 2009 році та і у 2010 році податку з доходів фізичних осіб з виплаченого додаткового блага громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_1

Разом з тим, відповідач не звернув уваги на те, що оплата послуг нотаруса проведена позивачем через банк на підставі платіжних доручень нотаріуса, в якому зазначені суми з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, який нотаріусом самостійно і був сплачений у визначеному законом порядку та строки.

Безпідставними є твердження відповідача про неперерахування до бюджету у період 2008 р.- 2010 р. податку з доходів фізичних осіб з виплаченого додаткового блага громадянці ОСОБА_1, оскільки в дійсності, остання має перед підприємством заборгованість в сумі 1289,55 грн., що виникла під час її звільнення з роботи 17.03.2009 року, і питання стягнення вказаної суми перебуває в стадії вирішення.

Не відповідають дійсності твердження податкового органу про неперерахування до бюджету у період 2008 р.- 2010 р. податку з доходів фізичних осіб з виплаченого додаткового блага громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки виплачі вказаним особам грошові кошти виплачувалися підприємством на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги, та ними ж поверталися у встановлений строк через касу підприємства, що підтверджено долученими ждо матеріалів справи договорами та прибутковими касовими ордерами і квитанціями.

Застосуванню до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1000 грн. за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженою постановою № 637 від 15.12.2004 року (в редакції від 29.06.2009 року) - передував встановлений під час перевірки факт не оприбуткування позивачем готівкових коштів в касовій книзі на підставі прибуткового касового ордера на загальну суму 200,00 грн. (а.с.68 т.2), Проте, виявлене відповідачем 19 березня 2010 року правопорушення, було вчинено позивачем ще у 2008 році, тому позивач не може бути притягнений до відповідальності з врахуванням змісту вимог ст.250 ГК України, якою встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Помилковим судова колегія виззнає розрахунок податкового органу суми збільшення грошового зобов'язання позивачу за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах, що складає загальну суму - 2627 грн. (за основним платіжем - 2625 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн.), оскільки відповідач під час розрахунку виходив з того що за розміщення відходів 1 класу небезпеки сплаті підляє сума - 700 грн. за тону, що суперечить змісту п.246.2 ст.246 Податкового кодексу України, а адміністративний суд не може самостійно замість суб'єкта владних повноважень здійснити належний розрахунок вказаного платежу.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані ним контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України. Підставами для звільнення від доказування можуть бути лише обставини, встановлені статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду у цій справі прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено, в тому числі і з підстав, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Придніпровський механічний завод" стосовно визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську щодо продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський механічний завод" з 07.11.2011року по 11.11.2011 року, та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні наведених позивних вимог ТОВ "Придніпровський механічний завод"

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов