Постанова № 32960926, 09.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р. Справа № 922/1395/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чуб С.В., дов.б/н від 10.01.2013 р. (у справі)

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я «Центральна районна аптека №127» (вх. №2092Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 у справі №922/1395/13

за позовом Дочірнього підприємства «Елластік» АТЗТ «Елласт», м. Чугуїв Харківської області

до Комунального підприємства охорони здоров'я «Центральна районна аптека №127», м. Зміїв Харківської області

про стягнення 11144,52 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач, ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт», звернувся до суду з позовом до КПОЗ «Центральна районна аптека №127», в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 10 804,41 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 340,11 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013 у справі №922/1395/13 (суддя Попович І.М.) позовні вимоги задоволені повністю . Стягнуто з КПОЗ «Центральна районна аптека №127» на користь ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» суму основного боргу в розмірі 10 804,41 грн., 3% річних в сумі 340,11 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Відповідач, КПОЗ «Центральна районна аптека №127», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 у справі №922/1395/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач зазначає, що на його думку, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, а також судом не було здійснено повну та всебічну перевірку обставин справи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в ході судового засідання просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 залишити без змін, як законне, обґрунтоване та прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 22.02.2010 між ТОВ «УБФ» (постачальником) та КП охорони здоров'я «Центральна районна аптека №127» (покупець - відповідач по справі) було укладено договір поставки №1826-Х, за умовами якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та сплатити його вартість на умовах цього договору.

Асортимент, кількість, вартість товару зазначається в накладних постачальника, які являються невід'ємною частиною договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту його передачі постачальником, відповідно до накладних (п.п. 1.2., 1.3).

Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту передачі товару відповідно до накладних (п.п. 4.2).

ТОВ «УБФ» поставив відповідачеві товар на загальну суму 24130,89 грн. і цей факт не спростовується відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за договором поставки відповідно до видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи та склала 10 804,41 грн.

07.03.2012 між ДП «Елластік» (цесіонарій - позивач по справі) та ТОВ «УБФ» (цедент) укладено договір цессії (відступлення права вимоги) №24, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги від відповідача - КПОЗ «Центральна районна аптека №127» грошової суми у розмірі 10804,41 грн., яке виникло за договором поставки №1826-Х від 22.02.2010.

Пунктом 3 вищевказаного договору сторони визначили, що в день укладення даного договору цедент передає цесіонарію всі документи, які підтверджують існуюче зобов'язання боржника, в тому числі, договір поставки №1826-Х від 22.02.2010 з додатками, видаткові накладні, податкові накладні, виписки.

За уступку права вимоги цесіонарій зобов'язується оплатити цеденту в строк до 01.01.2015 суму 10804,41 грн. До цесіонарія переходять всі права, які забезпечують зобов'язання боржника (п. 4, 5 договору цесії).

В пункті 10 договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору.

Боржник КПОЗ «Центральна районна аптека №127» про здійснену заміну кредитора у зобов'язанні був обізнаний, про що свідчить підпис директора відповідача та відтиск печатки його підприємства на відповідному договорі цесії № 24 від 07.03.2012.

Проте, відповідач сплатив борг за отриманий товар за договором поставки первісному кредиторові - ТОВ «УБФ», про що свідчать відповідні платіжні доручення, а саме:

- від 15.03.2012 №22 на суму 3180,45 грн.;

- від 26.03.2012 №238 на суму 3698,91 грн.;

- від 28.03.2013 №254 на суму 847,33 грн.,

- від 20.04.2012 №311 на суму 3077,72 грн.,

Враховуючи, що сума боргу, відповідачем не спростована, останній не надав суду доказів погашення суми боргу, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10804,41 грн. боргу та 340,11 грн. - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу за договором поставки товару №1826-Х від 22.02.2010, право на стягнення якого у позивача виникло згідно договору відступлення права вимоги від 07.03.2012 р.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на п. 2 ст. 517 ЦК України, та зазначає, що позивачем не було надано відповідачу докази переходу прав у зобов'язанні.

Проте, такі твердження заявника апеляційної скарги не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, як вже зазначалося відповідно до акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимоги від 07.03.2012 первісний кредитор на виконання ст. 517 Цивільного кодексу України передав позивачу оригінали: документів на підтвердження зазначеної вимоги (а.с.12). А відповідно до умов договору цессії, зокрема пункту 10, він вступив в силу з моменту його підписання. І по цьому договору до цесіонарія (позивача) перейшли всі права, що забезпечують зобов'язання боржника, право на вимогу, по якій передано цесіонарію за умовами даного договору (пункт 5 договору цессії).

Таким чином, враховуючи, що на договорі цесії під словом «згоден» є печатка підприємства відповідача та підпис керівника, є всі підстави вважати, що відповідач був обізнаний про заміну кредитора та про перехід всіх прав за договором поставки до нового кредитора цього ж дня.

Проте, всупереч умовам договору цесії, відповідачем було сплачено борг за договором поставки за отриману продукцію юридичній особі, яка вже не була кредитором по відношенню до боржника та в свою чергу не мала права отримувати від боржника виконання його обов'язку.

В зв'язку із вищезазначеним, господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10804,41 грн.

Стосовно стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 340,11 грн., то колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується із даним висновком господарського суду з огляду на те що, як вже зазначалося, за умовами договору цесії до цесіонарія (позивача) перейшли всі права, що забезпечують зобов'язання боржника.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 у справі №922/1395/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я «Центральна районна аптека №127» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року по справі № 922/1395/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.