Ухвала суду № 32960897, 13.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"06" серпня 2013 р. Справа № 5023/4253/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 (дов. № 809 від 16.07.2012)

відповідача - Беженський А.В. (дов. б/н від 19.03.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. № 2172 Х/3-10) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 року по справі № 5023/4253/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кам'яна Яруга, Чугуївський район, Харківська область

до Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків

про стягнення 183447,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року по справі №5023/4253/12 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП ОСОБА_1 162601,05 грн. заборгованості та 3252,02 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по справі №5023/4253/12 (головуючий суддя Слободін М.М., судя Гончар Т.В., суддя Шевель О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" 1626,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У квітні 2013 року ФОП ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року по справі № 5023/4253/12 (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року відмовлено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2013 р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року у справі № 5023/4253/12 скасовано, справу направлено на розгляд до апеляційного господарського суду у іншому складі суддів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 року по справі 5023/4253/12 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.08.2013.

Розглянувши матеріали справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 року по справі № 5023/4253/12 без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на свою користь безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів в сумі 162601,05 грн. та відшкодування майнової шкоди в сумі 20846,75 грн. Позов був обґрунтований посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.

Згідно заяви про зміну позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача борг, який утворився за договором № 457 від 11.12.2006 за період з 06.01.2011 по 27.04.2012 в сумі 162601,50 грн. та 20846,75 грн. збитків. Позовні вимоги мотивовані приписами 526 ЦК України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що його взаємовідносини з відповідачем врегульовані договором № 457 від 11.12.2006, за умовами якого останній зобов'язується здійснювати дії щодо організації пасажирських перевезень транспортними засобами позивача за винагороду, яка визначалась процентним співвідношенням до загального обсягу виручки, отриманої від продажу проїзних квитків та оплати багажу з урахуванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою від 06.01.2011 було внесено окремі зміни до п. 3.1, п. 3.2 договору та доповнено його п. 3.5, за якими змінено співвідношення грошових зобов'язань і передбачено обов'язок відповідача нараховувати податок на додану вартість на ціну квитків, утримувати цей податок і перераховувати його до бюджету.

Оскільки, за твердженнями позивача, обов'язок відповідача за п.п. 3.1, 3.2 договору № 457 щодо порядку розподілу виручки від продажу білетів, виконано неналежним чином, відповідач податок на додану вартість до бюджету не перерахував і повернути суму податку відмовляється, тому позивач просив суд стягнути з відповідача 158961,24 грн., одержаних на виконання додаткової угоди № 1 від 06.01.2011, яку вважає недійсною, а також 20846,75 грн. реальних збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року по справі №5023/4253/12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП ОСОБА_1 162601,05 грн. заборгованості та 3252,02 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що додаткова угода №1 від 06.01.2011 р. до договору №457 від 11.12.2006 р. є нікчемною в частині п.п. 3.1., 3.2., 3.5. (порядок розподілу виручки, отриманої від реалізації білетів), тому, на думку місцевого господарського суду, спірні правовідносини щодо розподілу отриманих від продажу білетів сум регламентовані тільки договором №457 від 11.12.2006 р. Опираючись на цей висновок, місцевий господарський суд зазначив, що договір та додаткова угода до нього містять різний порядок розподілу отриманих від продажу квитків сум; до спірних відносин підлягають застосуванню саме положення договору, внаслідок чого прийшов до висновку про наявність з боку відповідача невиконаного грошового зобов'язання в розмірі 162 601, 06 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по справі №5023/4253/12 апеляційну скаргу ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" 1626,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним факт протиправної спрямованості додаткової угоди, та відсутності підстав кваліфікувати додаткову угоду в частині п.п. 3.1, 3.2, 3.5, як нікчемну. Встановивши той факт, що умови договору не передбачають передання позивачу грошових коштів понад встановлений вказаними пунктами розмір, а також встановивши факт відсутності порушення зобов'язання за договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, який подано з посиланням на приписи ст. 526 ЦК України, а також відсутність підстав для стягнення збитків у відповідності до ст. 623 ЦК України.

У квітні 2013 року ФОП ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року. Позивач вказує на те, що обставини недійсності п. 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди існували до прийняття зазначених рішень господарським судом, але були виявлені та встановлені під час розгляду господарської справи №5023/5141/12, рішенням від 28.01.2013 року по якій п. 3.1., 3.2, 3.5 додаткової угоди було визнано недійсними, та яке набуло чинності 06.03.2013 року після перегляду в суді апеляційної інстанції. Як вважає позивач, недійсність пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди, які змінили порядок розподілу виручки від продажу квитків на користь відповідача, мають наслідком поновлення умов договору №457 від 11.12.2006 року в частині визнаних судом недійсними змін. Тож позивач вважає, що при розподілі виручки, отриманої від продажу квитків у період з січня 2011 року по квітень 2012 року сторони зобов'язані керуватися умовами пунктів 3.1, 3.2 договору №457.

За вказаних обставин, на думку позивача, відповідно до ст. 526 ЦК України та у кореспонденції з ч. 2 п. 1 ст. 216 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу невиконане за договором та отримане ним за недійсним правочином на загальну суму заборгованості за договором №457, яка належить позивачу.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Розглядаючи заявлені вимоги щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та надаючи правову оцінку наведеному позивачем документальному обґрунтуванню, колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилається позивач щодо недійсності пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди №1 від 06.01.2011 р. до договору №457 від 11.12.2006 р. були встановлені рішенням господарського суду Харківської області у справі № 5023/5141/12. Однак, на думку колегії суддів вказані обставини не мають ознак нововиявлених.

Так, статтею ст. 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно із роз'ясненнями наведеними у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Предметом даного господарського спору є стягнення з відповідача заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов договору №457 від 11.12.2006 р. по перерахуванню позивачу суми, встановленої розподілом виручки від продажу квитків. Позов обґрунтований посиланням на ст. 526 ЦК України.

Між тим, як вбачається зі змісту договору, спірна сума (виконання податкових зобов'язань позивача по обчисленню, декларуванню та сплаті ПДВ, нарахованого на вартість проїзду) не була передбачена сторонами, як сума, яку відповідач повинен сплатити позивачу за договором, і ця сума не може вважатися зобов'язанням відповідача за договором.

Таким чином, беручи до уваги предмет та підстави, з яких заявлено позов у даній справі, колегія суддів зазначає, що наявність рішення, яке набрало законної сили про визнання недійсними пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди №1 від 06.01.2011 р. до договору №457 від 11.12.2006 р., не є істотною обставиною для розгляду даної справи, оскільки не впливає на суть постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, який ґрунтується на приписах ст. 526 ЦК України. Тобто, сам факт наявності рішенням господарського суду обставин щодо недійсності вказаних пунктів договору, не може створювати наслідки прийняття іншого, ніж те, що було прийнято постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12.

Враховуючи те, що надані заявником документи не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України в зв'язку з відсутністю ознак їх істотності для вирішення даного господарського спору, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кам'яна Яруга, Чугуївський район, Харківська область задоволенню не підлягає, в зв'язку з чим прийнята по даній справі постанова підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 101, статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

УХВАЛИЛА:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кам'яна Яруга, Чугуївський район, Харківська область про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 року по справі № 5023/4253/12 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Потапенко В.І.