Рішення № 32960529, 08.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2013Справа № 901/2018/13За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»,

до відповідача Фірми «ТУ БІ»

про стягнення 24 347,09 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Бесчетнов А.Ю., довіреність № 147-Д від 29.05.2013, головний юрисконсульт.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фірми «ТУ БІ» з вимогами про стягнення з останнього заборгованості за договором № 1082 про постачання електричної енергії у сумі 24 347,09 грн., в тому числі заборгованості за спожиту активну електроенергію - 19222,16 грн.; заборгованості за спожиту реактивну електроенергію - 3506,87 грн.; інфляційні втрати за активну електроенергію - 269,11 грн.; 3% річних за спожиту активну електроенергію - 1128,08 грн.; інфляційні втрати за спожиту реактивну електроенергію - 14,03 грн.; 3% річних за спожиту реактивну електроенергію - 206,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1082 від 17.02.2004, укладеного між ВАТ «Крименерго» та Фірмою «ТУ БІ», в частині розрахунків за спожиту активну, реактивну електроенергію, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість в тому числі за спожиту активну електроенергію в розмірі 19222,16 грн. та заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 3506,87 грн. Зазначене й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні 08.08.2013 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив. Ухвала суду, надіслана рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача (а.с. 72), повернута до суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» (постачальник за договором) та Фірмою «ТУ БІ» (споживач за договором) укладений договір про постачання електричної енергії № 1082 (далі договір, а.с.13-16), відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, відповідно до умов цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вказаний договір укладений в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про його розірвання чи перегляд (п. 9.5 договору).

З наведеного витікає, що договір № 1082 від 17.02.2004 про поставку електричної енергії є діючим, доказів припинення договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, сторонами, під час розгляду справи, суду не надано.

Відповідно до пункту 2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2.2.2 договору споживач зобов'язався додержуватись режиму споживання електричної енергії згідно умов розділу 5 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії і інші нарахування, згідно умов додатків №4.1, або №4.2 «Порядок розрахунків».

Згідно п. 2.2.4 договору, споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею споживача і електроустановками споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної енергії».

Згідно п. 1 додатку №4.1 до договору, розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються згідно п. 6.6 ПКЕЕ.

Розрахункова дата (день, коли споживач надає «Акт про об'єми спожитої електричної енергії», а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється 17 число кожного місяця. Відповідно, розрахунковим вважається період з 17 числа місяця до такого ж наступного місяця.

Показники розрахункових засобів обліку згідно з переліком об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються 17 числа кожного місяця і оформлюються «Актом про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» в двох екземплярах, по одному для кожної сторони.

Пунктом 2 додатку №4.1 до договору визначено, що споживач до 7 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) об'єму споживання електроенергії (а.с. 17).

Пунктом 18 додатку № 5 до договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електричної енергії. Кошти за перетоки реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника (а.с. 19-20).

Позивач виконував взяті на себе договірні зобов'язання, однак відповідач порушував умови договору, в частині своєчасності та повноти оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 17.05.2011 по 17.06.2011 за активну електроенергію у розмірі 19222,16грн. та за період з 17.02.2011 по 17.06.2011 з розрахунків за компенсацію реактивної електричної енергії в розмірі 3506,87грн.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема рахунками та актами про об'єми переданої споживачу електричної енергії за кожний розрахунковий період окремо (а.с. 23-45).

Рахунки відповідачеві надсилались, про що свідчать списки згрупованих поштових відправлень та підписи представника споживача на рахунках.

У зв'язку з порушенням відповідачем виконання договірних зобов'язань щодо своєчасності та повноти оплати наданих послуг, останньому постачальником електроенергії нараховані до сплати санкцій, а саме інфляційні втрати за активну електроенергію - 269,11 грн., 3% річних за спожиту активну електроенергію - 1128,08 грн., інфляційні втрати за спожиту реактивну електроенергію - 14,03 грн.; 3% річних за спожиту реактивну електроенергію - 206,84 грн.

Відповідачем виставлені рахунки сплачені не були, сума заборгованості добровільно не погашена, що стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію та з розрахунків за компенсацію реактивної електричної енергії, а також інфляційних втрат і 3% річних в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002р. (далі - Правила) визначено, що ці Правила регулюють відносини між споживачами і постачальниками електричної енергії.

Відповідно до п. 3 Правил, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

За загальним правилом цивільного права зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за активну електроенергію в розмірі 269,11 грн., 3% річних за спожиту активну електроенергію в розмірі 1128,08 грн., інфляційних втрат за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 14,03 грн. і 3% річних за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 206,84 грн., суд зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки електричної енергії №1082 від 17.02.2004 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є такі, що засновані на законі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 19222,16 грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 3506,87 грн., інфляційних втрат за активну електроенергію в розмірі 269,11 грн., 3% річних за спожиту активну електроенергію в розмірі 1128,08 грн., інфляційних втрат за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 14,03 грн. і 3% річних за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 206,84 грн. обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фірми «ТУ БІ» (вул. Севастопольська ,43/2, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна; ЄДРПОУ 20666267) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400, МФО 324805 на р/р 26031301617847 в філії КРУ АТ «Ощадбанк») заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 19222,16 грн.

3. Стягнути з Фірми «ТУ БІ» (вул. Севастопольська ,43/2, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна; ЄДРПОУ 20666267) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400, МФО 324805 на р/р 26009300517847 в філії КРУ АТ «Ощадбанк») заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 3506,87 грн., інфляційних втрат за активну електроенергію в розмірі 269,11 грн., 3% річних за спожиту активну електроенергію в розмірі 1128,08 грн., інфляційних втрат за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 14,03 грн., 3% річних за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 206,84 грн., 1720,50грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі