Постанова № 32944927, 02.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/4433/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Ротаря В.М.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0007521502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 26 квітня 2013 року №2374/15.2/31801260, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Квант-Сервіс" з питань правомірності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року податкової накладної по взаєморозрахунках з ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі". За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки порушень податкового законодавства, викладених Акті не вчиняв. Посилався на те, що суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі", правомірно включені ТОВ "Квант-Сервіс" до податкового кредиту за серпень 2012 року, оскільки вказані податкові накладні позивачем фактично були отримані від зазначених контрагентів саме у серпні 2012 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року. Крім того, до декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року позивачем була додана заява про відмову постачальника надати податкові накладні, в якій ТОВ "Квант-Сервіс", відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, заявило про порушення продавцями порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на викладене, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0007521502 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що у ході перевірки встановлено порушення пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Квант-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання на 6685,50 грн. Зазначав, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. по податковій накладній від 11 квітня 2012 року №22/015, виписаній ТОВ "Світлофор" та по податковій накладній від 07 червня 2012 року №3384, виписаній ПП "Мінімаксі", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, вказував, що ТОВ "Квант-сервіс" було подано заяву про відмову постачальників - ТОВ "Світлофор", ПП "Мінімаксі" надати виписані ними на користь позивача податкові накладні (додаток 8 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року). За висновками податкового органу, заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця. Враховуючи викладене, а також той факт, що отримання товарів від ТОВ "Світлофор" відбулось у квітні 2012 року, від ПП "Мінімаксі" у червні 2012 року, ТОВ "Квант-Сервіс" подано заяву зі скаргою на постачальників після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а тому, дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту за серпень 2012 року сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних продавцями - ТОВ "Світлофор", ПП "Мінімаксі" та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" зареєстроване як юридична особа 14 грудня 2001 року виконавчим Комітетом Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 31801260, про що видане свідоцтво серії А00 №791719, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 6/.

У період з 15 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Квант-Сервіс" (податковий номер 31801260) з питань правомірності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року податкової накладної по взаєморозрахунках з ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі".

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 26 квітня 2013 року №2374/15.2/31801260 /том І, а.с. 10-15/, у якому зафіксовано наступні порушення пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за серпень 2012 року у сумі 4457,00 грн., занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2012 року у сумі 4457,00 грн.

За висновками Акту перевірки порушення вимог податкового законодавства виникло у зв'язку з тим, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних ДПС України податкова накладна від 11 квітня 2012 року №22/015 на суму ПДВ 3005,99 грн. виписана підприємством ТОВ "Світлофор" та від 07 червня 2012 року №3384 на суму ПДВ 1451,20 грн. виписана ПП "Мінімаксі" не зареєстровані в Єдиному Реєстрі податкових накладних /а.с.13/.

На думку відповідача, в порушення вимог пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Квант-Сервіс" включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року, на підставі Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну, податкові накладні виписані постачальниками у попередніх податкових періодах, а саме: ТОВ "Світлофор" у квітні 2012 року, ПП "Мінімаксі" у червні 2012 року /а.с. 14/.

На підставі зазначеного, податковим органом робиться висновок про завищення податкового кредиту за серпень 2012 року, сформованого ТОВ "Квант-Сервіс" на підставі скарги на постачальників ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі", по податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх податкових періодах (квітень 2012 року, червень 2012 року), задекларовано в порушення пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України /а.с. 14/.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0007521502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6685,50 грн., у тому числі 4457,00 грн. - за основним платежем, 2228,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 16/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 23 травня 2013 року №0007521502, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 26 квітня 2013 року №2374/15.2/31801260, висновок про неправомірність включення ТОВ "Квант-Сервіс" до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суми ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. у результаті придбання у ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі" товару, податкова інспекція обґрунтовує тим, що встановлено включення ТОВ "Квант-Сервіс" до складу податкового кредиту за серпень 2012 року податкових накладних незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, за серпень 2012 року поданий додаток №8 (від 20 вересня 2012 року) у якому зазначено податкові накладні, у яких постачальниками порушено порядок виписки податкових накладних, та які незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, по контрагенту ТОВ "Світлофор" (і.п.н. 325914626524) - податкова накладна від 11 квітня 2012 року №22/015 на суму ПДВ - 3005,99 грн. та по контрагенту ПП "Мінімаксі" (і.п.н. 235470816324) податкова накладна від 07 червня 2012 року №3384 на суму ПДВ - 1451,20 грн. /а.с. 23/.

В Акті перевірки зазначено, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувався факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця /а.с. 14/.

Враховуючи викладене, а також той факт, що отримання таких товарів відбувалося в серпні 2012 року, ТОВ "Квант-Сервіс" подано заяву зі скаргою на постачальника після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

З огляду на викладене, на думку податкового органу, дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту за серпень 2012 року податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ "Світлофор" у квітні 2012 року та ПП "Мінімаксі" у червні 2012 року та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що реальність господарських операцій між ТОВ "Квант-Сервіс" та ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі" підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень /а.с. 35-41/.

Суд зауважує, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Світлофор", ПП "Мінімаксі" податковим органом під сумнів не ставиться.

Системний аналіз положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Судом встановлено, що ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі" за фактом продажу товарів були виписані податкові накладні від 11 квітня 2012 року №22/015 (ТОВ "Світлофор") від 07 червня 2012 року №3384 (ПП "Мінімаксі").

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року /а.с. 78-92/, податкові накладні, виписані ТОВ "Світлофор" у квітні 2012 року та ПП "Мінімаксі" у червні 2012 року, позивачем фактично були отримані від вказаних контрагентів у серпні 2012 року /а.с. 89/, після чого ТОВ "Квант-Сервіс" суму ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. було включено до податкової декларації за серпень 2012 року, що підтверджується додатком №5 до вказаної декларації /а.с. 21/.

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача даних податкових накладних у квітні та червні 2012 року відповідно, право на податковий кредит по вказаних накладних згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у квітні та червні 2012 року у ТОВ "Квант-Сервіс" не виникло, оскільки не було підтверджено податковими накладними.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява зі скаргою на постачальників подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Абзацом 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Із досліджених у судовому засіданні копій податкових накладних від 11 квітня 2012 року №22/015, виписаній ТОВ "Світлофор", та від 07 червня 2012 року №3384, виписаній ПП "Мінімаксі", судом встановлено, що у зазначених податкових накладних сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень.

Тобто, зазначені податкові накладні взагалі не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ "Квант-Сервіс" правомірно включило до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. згідно податкових накладних від 11 квітня 2012 року №22/015 виписаній ТОВ "Світлофор" та від 07 червня 2012 року №3384 виписаній ПП "Мінімаксі".

Твердження податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за відповідний період, у якому відбувалися господарські операції із ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі", суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної та абзацу 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який встановлює підставу для не реєстрації податкової накладної - не перевищення суми ПДВ 10 тисяч гривень.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Квант-Сервіс" порушень податкового законодавства, визначених Актом перевірки від 26 квітня 2013 року №2374/15.2/31801260, на підставі висновків якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення 23 травня 2013 року №0007521502.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 23 травня 2013 року №0007521502.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" витрати зі сплати судового збору у сумі 114,70 грн. /сто чотирнадцять гривень сімнадцять копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова