Постанова № 32945279, 06.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/4319/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Манича В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТИ-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РТИ-Полтава" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2013 року №0000022201, від 21 лютого 2013 року №0000142312.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 08 лютого 2013 року №594/22.1-1/34412241, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "РТИ-Полтава" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Феріт Д", ТОВ "Ривс" за період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 201422,00 грн. та за платежем податок на додану вартість у розмірі 199626,25 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки від 08 лютого 2013 року №594/22.1-1/34412241, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки вони спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав /том VІІ, а.с. 190/.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 176103,00 грн. та пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 162541,00 грн. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки, фактичного здійснення господарської операції не було, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Вказував, що понесені позивачем витрати від отримання товарів здійснювалися на підставі безтоварних операцій по ланцюгу постачання, а отже, збільшення ТОВ "РТИ-Полтава" валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту відповідач вважає неправомірним.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного і об'єктивного вирішення справи по суті, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 24 січня 2013 року по 01 лютого 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "РТИ-Полтава" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Феріт Д", ТОВ "Ривс" за період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 08 лютого 2013 року №594/22.1-1/34412241 /том І, а.с. 23-95/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення вимог:

- пунктів 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток у сумі 176103 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року у сумі 74827,00 грн., І квартал 2012 року у сумі 33691,00 грн., ІІ квартал 2012 року у сумі 33691,00 грн., ІІІ квартал 2012 року у сумі 15122,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 162541,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 19621,00 грн., за листопад 2011 року на суму 33291,00 грн., за грудень 2011 року на суму 10432,00 грн., за січень 2012 року у сумі 10972,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 7405,00 грн., за березень 2012 року у сумі 16831,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 8886,00 грн., за травень 2012 року у сумі 16857,00 грн., за червень 2012 року у сумі 18267,00 грн., за липень 2012 року у сумі 13517,00 грн., за серпень 2012 року у сумі 5439,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 1023,00 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000152312, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 203176,25 грн., у тому числі 162541,00 грн. за основним платежем, 40635,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 9/; та №0000142312, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 201422,00 грн., у тому числі 176103,00 грн. за основним платежем, 25319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 10/.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 25 квітня 2013 року №944/20/20.2-07 /том І, а.с. 12-19/, залишеним без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 27 травня 2013 року №3581/6/99-99-10-01-15 /том І, а.с. 20-23/ скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21 лютого 2013 року №0000152312 в частині нарахованого основного платежу в сумі 2840,00 грн., штрафної санкції в сумі 710,00 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2013 року №0000022201, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 199626,25 грн., у тому числі 159701,00 грн. за основним платежем, 39925,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 11/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 13 травня 2013 року №0000022201, від 21 лютого 2013 року №0000142312, суд виходить з наступного.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи підлягали з'ясуванню обставини щодо правомірності формування ТОВ "РТИ-Полтава" податкового кредиту та обґрунтованості суми, віднесеної до валових витрат.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2. статті 138 цього ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 138.8 статті 138 зазначеного Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця /пункт 201.6. статті 201 Податкового кодексу України/.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, судовим розглядом встановлено, що 04 грудня 2011 року, 01 листопада 2011 року, 01 грудня 2011 року, 05 січня 2012 року, 01 лютого 2012 року, 01 березня 2012 року, 02 квітня 2012 року, 03 травня 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Ривс" (Постачальник) укладено укладено аналогічні за змістом договори поставки продукції виробничо-технічного призначення /том VІ, а.с. 189-204/, згідно пункту 1.1. умов яких Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставити (передати) Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар) в асортименті, кількості та за ціною, передбаченими Договором і невід'ємними додатками до нього, а Покупець зобов'язується приймати Товар і оплачувати його вартість у порядку та у строки, передбачені Договором та невід'ємними частинами до нього.

Пунктом 1.2 умов вищеперелічених Договорів передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна Товару узгоджуються Сторонами в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії: податкових накладних /том VІІ, а.с. 9-62/, видаткових накладних /том VІ, а.с. 205-250; том VІІ, а.с. 1-8/.

Факт оплати за придбаний товар представниками сторін не заперечується.

Крім того, 01 грудня 2011 року, 28 березня 2012 року, 01 червня 2012 року, 02 липня 2012 року, 01 серпня 2012 року, 03 вересня 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Ферріт-Д" (Постачальник) укладено аналогічні за змістом договори поставки продукції виробничо-технічного призначення /том ІІІ, а.с. 167-178/, згідно пункту 1.1. умов яких Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставити (передати) Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар) в асортименті, кількості та за ціною, передбаченими Договором і невід'ємними додатками до нього, а Покупець зобов'язується приймати Товар і оплачувати його вартість у порядку та у строки, передбачені Договором та невід'ємними частинами до нього.

Пунктом 1.2 умов вищеперелічених Договорів передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна Товару узгоджуються Сторонами в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії: податкових накладних /том ІІІ, а.с. 202-226/, видаткових накладних /том ІІ, а.с. 179-201/.

Факт оплати за придбаний товар представниками сторін не заперечується.

Досліджені у судовому засіданні копії видаткових накладних, виданих ТОВ "Ферріт-Д" /том ІІ, а.с. 179-201/, ТОВ "Ривс" /том VІ, а.с. 205-250; том VІІ, а.с. 1-8/ та встановлено, що у зазначених видаткових накладних відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, а саме: накладні не містять прізвищ, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

На уточнюючі запитання суду, хто саме здійснював приймання товару, а також яким чином здійснювалося приймання товару за якістю, кількістю та комплектністю представник позивача не зміг надати відповіді.

Суд зауважує, що представник позивача Манич В.І. одночасно є і директором ТОВ "РТИ-Полтава". Тобто, зазначена особа має володіти необхідним обсягом інформації про господарські взаємовідносини підприємства з іншими суб'єктами господарської діяльності.

Однак, на уточнюючі запитання суду, яким чином укладалися договори з контрагентами, з якою метою придбавався позивачем товар, яка економічна вигода від його придбання, як та ким транспортувався товар, яким чином здійснювалося його приймання та оприбуткування, представник позивача жодної відповіді не надав, наполягаючи лише на належному документальному оформленні первинних документів.

На неодноразові вимоги суду, у зв'язку з чим у судових засіданнях оголошувалася перерва, позивача зобов'язано було надати завірені належним чином копії рахунків-фактури, наявність яких передбачена пунктами 1.2. Договорів /том ІІІ, а.с. 167-178; том VІ, а.с. 189-204/, надати завірений належним чином витяг з журналу реєстрації довіреностей, з метою встановлення осіб, уповноважених на приймання товару, та їх приналежності до підприємства позивача.

Однак, у судові засідання позивачем зазначених документів надано не було, причини неможливості подання зазначених документів суду не пояснено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача зазначених документів, наявність яких передбачена умовами укладених Договорів /том ІІІ, а.с. 167-178; том VІ, а.с. 189-204/.

На уточнюючі запитання суду представник позивач не зміг пояснити, хто саме та кому виписував довіреності на отримання товару, який придбавався, яким чином відбувалось/контролювалось зважування/відвантаження товару, як визначалася його кількість тощо.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

На підтвердження виконання кожного окремого договору позивачем було надано перелік первинних документів, які, на думку позивача, свідчать про реальність здійснених операцій та відсутність у сторін договорів умислу на уникнення від сплати податків, чи заподіяння інтересам держави та суспільства будь-якої шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки або зафіксованих іншими доказами.

Судом враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених у основу ухвалених ним спірних рішень, у позові платника податків може бути відмовлено.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Так, постачання товарів завжди супроводжується рядом заходів пов'язаних з перевіркою якості самих товарів, їх транспортуванням, прийомом та обліком.

Оскільки, на вимогу суду позивачем не надано належні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання вказаних договорів, у відповідності до їх суті, суд не вважає за можливе підтвердити доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У сукупності наведене свідчить, що укладання Договорів та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

Досліджені у судовому засіданні залучені представником позивача копії постанов не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки останні, по-перше, не завірені належним чином, не містять відповідних підписів, печаток, посилань на джерела їх роздрукування; по-друге, не містять посилань на господарські операції з ТОВ "РТИ-Полтава" /том VІІ, а.с. 159-182/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні обставин справи, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РТИ-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова